25.01.16р. Справа № 904/9724/15
За позовом: Публічного акціонерного товариства «АреслорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг
До: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК «Інтехсервіс», м. Кривий Ріг
Про: стягнення 560 070, 84 грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
Від позивача: ОСОБА_1 (дов.№14-394юр. від 06.11.15р.);
Від відповідача: не з'явився
ПАТ «АреслорМіттал Кривий Ріг» (позивач) в листопаді 2015 р. звернувся з позовом до ТОВ «НВК «Інтехсервіс» (відповідач) про стягнення 560 070, 84 грн. неустойки за порушення строків поставки товарів за контрактом №3916 від 29.10.13р. (укладеним між сторонами).
ТОВ «НВК «Інтехсервіс» ( відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на форс-мажорні обставини - проведення АТО в м. Донецьку ( де перебували виробничі потужності ТОВ « НВК »Інтехсервіс» ) , у зв'язку з чим відповідач не міг своєчасно поставити позивачу товар.
Згідно із Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», наказом Міністерства фінансів України № 1329 від 14.12.2012, Податковим кодексом України та розробленим на їх підставі Положенням про порядок підтвердження форс-мажорних обставин, затвердженим Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 14.05.2013, форс-мажорні обставини відповідно до умов зовнішньоторговельних угод, міжнародних договорів та обставин непереборної сили (чи стихійного лиха) на території України засвідчує виключно Торгово-промислова палата України.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції» від 02.09.14р. №1669-VII , протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин не переробної сили ( форс-мажору), що мали місце на території проведення анти терористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Згідно ст.141 Законом України «Про торгово-промислові палати Україні» , торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини ( обставини не переробної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Враховуючи вищевикладене, ухвалами суду від 17.11.15р., 01.12.15р. та 10.12.15р. розгляд справи відкладався для надання відповідачу часу для отримання та надання суду сертифікату Дніпропетровської регіональної ТПП про форс-мажорні обставини. Окрім того, ухвалою суду від 10.12.15р. було продовжено строк вирішення спору до 25.01.16р. Однак станом на цей час відповідачем належних доказів (сертифікату) на підтвердження форс-мажорних обставин суду не було надано .
12.01.16р. від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з узгодженням сторонами умов мирової угоди по справі. У зв'язку з чим ухвалою суду від 12.01.16р. розгляд справи було відкладено на 19.01.16р.
19.01.16р. від сторін до канцелярії суду електронною поштою надійшла заява про затвердження мирової угоди від 18.01.16р. та заява про відкладення слухання справи ( в разі необхідності витребування оригіналу мирової угоди від 18.01.16р. ) . Враховуючи те, що сторони не забезпечили явку повноважних представників до судового засідання та не надали суду оригіналу мирової угоди , що унеможливлювало розгляд цієї заяви, слухання справи було відкладено на 25.01.16р. (останній день строку вирішення спору відповідно до приписів ст. 69 ГПК України).
21.01.16р. до канцелярії суду від сторін надійшла заява про затвердження мирової угоди разом з оригіналом мирової угоди . До судового засідання 25.01.16р. з'явився представник позивача , надав оригінал довіреності на право підписання його представником ( ОСОБА_2В.) мирової угоди від 18.01.16р. Відповідач явку повноваженого представника до судового засідання не забезпечив, а надіслав на адресу суду пояснення, в яких повідомив суд, що він підтверджує повністю домовленості , досягнуті та викладені сторонами у мировій угоді від 18.01.16р. та що директор товариства не має можливості бути присутнім у судовому засіданні 25.01.16р. у зв'язку із станом здоров'я.
Відповідно до приписів ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Згідно з приписами п.3.19 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України господарськими судами першої інстанції», одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК);умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши зміст мирової угоди від 18.01.16р. , наданої сторонами на затвердження, суд не знаходить достатньо правових підстав для її затвердження (оскільки пункти 3.1., 3.2.,3.3 , 4 та 5 мирової угоди від 18.01.16р. вирішують питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому; та умови цих пунктів безпосередньо не стосуються предмета позову).
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне розглядати справу за наявними в ній доказами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
29.10.13 р. між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (покупець) та ТОВ «НВК «Інтехсервіс» (продавець) укладено контракт № 3916 ; за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію відповідно до специфікації(ій), узгодженої(их) до контракту, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного контракту.
Загальна вартість продукції за контрактом складається з суми вартості всіх партій продукції, узгоджених по всім специфікаціям до даного контракту (п. 2.1 контракту). Ціна продукції, що поставляється покупцю, контрактна і вказується для кожної позиції в специфікації(ях), що є невід'ємною частиною контракту (п. 2.2 контракту). Відповідно до п. 3.2 контракту поставка продукції продавцем здійснюється у строки, зазначені у відповідній(них) специфікації(ях), але тільки після надання покупцем письмового замовлення. Датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі продукції від продавця до покупця (перевізника) згідно умов поставки, узгоджених у відповідній(них) специфікації(ціях), зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній накладній, залізничній накладній, кур'єрської служби) (п. 3.3 контракту).Поставка вважається виконаною продавцем за умови точної відповідності поставленої продукції заявці покупця по строкам, номенклатурі і обсягу, після надання продавцем всіх супроводжувальних документів, зазначених у п. 3.6 (п. 3.4 контракту). За приписами п. 7.1, п. 7.2 контракту у випадку прострочення поставки продукції проти строків, обумовлених у контракті, продавець оплачує покупцю неустойку в розмірі 0,3% від вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочення. Нарахування неустойки починається з першого дня прострочення та припиняється на дату поставки продукції. У випадку прострочення поставки продукції продавцем в повному обсязі або частково більше, ніж на один календарний місяць і при відсутності взаємної угоди про зміну строків поставки, покупець має право відмовитись від прийняття та оплати такої продукції та придбати її в кількості і номенклатурі, у відношенні якої мало місце прострочення поставки, у будь-якого іншого продавця, а також стягнути з продавця заздалегідь визначені сторонами збитки в розмірі 10% вартості відповідної продукції. Збитки за цим пунктом сплачуються продавцем понад неустойку, передбачену п. 7.1 контракту. Даний контракт вступає в дію з 24.10.13 р. і діє до 31.12.15 р. або до належного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним контрактом, в залежності від того, яка з вказаних подій настане раніше (п. 1 додаткової угоди № 1 від 02.12.2014 року до контракту № 3916 від 29.10.2013р.). (а.с.8-13.)
В специфікації №7 від 21.05.14р. сторони погодили поставку товару: вал валка лівий ч.4. п50-1374, у кількості 10 шт. , на загальну суму 426 000, 00 грн. (ПДВ); вал валка правий ч.4.п50-1373, у кількості 10 шт., на загальну суму 426 000, 00 грн. ( без ПДВ); всього на суму 1 022 400, 00 грн. з ПДВ. Також у специфікації сторони погодили строк поставки товару: 120 календарних днів з дати подання письмового замовлення; умови оплати: 10 календарних днів з дати поставки; умови неустойки: згідно умов контракту (а.с.14)
Як вбачається з матеріалів справи , 20.05.14р. позивачем було направлено відповідачу замовлення на поставку №4500143150 , згідно якого останній повинен був поставити позивачу обумовлений у вищезазначеній специфікації товар, строк поставки - 120 календарних днів з дати подання письмового замовлення (а.с.17). Таким чином, за замовленням на поставку № НОМЕР_1 від 20.05.14 р. відповідач повинен був поставити товар у строк не пізніше 10.11.2014р.
Як встановлено судом, в порушення прийнятих на себе за контрактом зобов'язань відповідач лише частково поставив обумовлену продукцію та з порушенням строків, передбачених контрактом. Так , відповідач за видатковою накладною №РН-000085 від 25.12.14р. поставив позивачу товар на суму 306 720, 00 грн. ( з ПДВ); та за видатковою накладною №20 від 24.06.15р. товар на суму 306 720, 00 грн. (а.с.18-19); всього поставлено товару на загальну суму 613 440, 00 грн.
У зв'язку з порушенням строків поставки товару позивач відповідно до п.7.1., 7.2 контракту нарахував відповідачу 560 070, 84 грн. неустойки (а.с.16). На час прийняття рішення у справі відповідач доказів сплати неустойки перед позивачем або доказів своєчасної поставки товару не надав.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.525 ЦК України)
Згідно зі ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). (ст.610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. (ст.611 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Статтею 712 цього Кодексу передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Принцип свободи договору є одним із загальних принципів цивільного законодавства. Водночас, укладаючи договір і визнаючи його умови, сторони мають враховувати чинне законодавство, звичаї ділового обороту, а також вимоги розумності та справедливості.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції. (ст.216 ГК України).
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. (ст.230 ГК України).
Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Положення статті 233 Господарського кодексу України, що кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Враховуючи вищезазначені правові норми та ту обставину , що внаслідок порушення ТОВ «НВК «Інтехсервіс» умов договору позивачу не завдано реальних збитків ; суд ( керуючись правами ,наданими йому ст.83 ГПК України ) , вважає за доцільне зменшити розмір неустойки , що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 560 070, 84 грн. до 460 070, 84 грн. ; а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково - в розмірі 460 070, 84 грн. неустойки.
Одночасно суд роз'яснює сторонам , що вони не позбавлені права укласти мирову угоду в стадії виконання цього судового рішення та подати її на затвердження суду .
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами п. 3.17.4, 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18; ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд ,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК «Інтехсервіс» (50034, м. Кривий Ріг, вул. Аглобудівська, 6а; код ЄДРПОУ 35319005) на користь позивача - Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» ( 50095, м. Кривий Ріг , вул. Орджонікідзе, 1, код ЄДРПОУ 24432974): 460 070, 84 грн. - неустойки та 8 401, 06 грн. - судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
Суддя Васильєв О.Ю.
26.01.16р.