ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.01.2016Справа №910/31458/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 6»
до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
про визнання припиненими зобов'язань по договору
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: Іванюк С.П., Лепех Л.Л. - представники за довіреністю;
від відповідача: Скора Ю.В. - представник за довіреністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДА 6» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (надалі - відповідач) про визнання припиненими зобов'язань за Договором №521321 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.11.2004, що укладений між ТОВ «РАДА 6» та ПАТ «Київенерго», які виникли з 26.04.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 порушено провадження у справі №910/31458/15 та призначено до розгляду на 18.01.2016.
18.01.2016 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" не передбачає автоматичного розірвання договорів у сферах теплопостачання та надання житлово-комунальних послуг, які діяли до прийняття цього закону, а лише визначає, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Крім того, наголосив на безпідставності застосування до спірних правовідносин ст. 607 ЦК України та зазначив, що нормами ст. 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання зобов'язання за договором припиненим.
Представники позивача в судовому засіданні 18.01.2016 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
У свою чергу представник відповідача в засіданні господарського суду проти позову заперечив у повному обсязі.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 18.01.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
18.11.2004 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДА 6» (абонент) було укладеного Договір №521321 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).
За умовами п.п. 2.2.1., 2.2.2. договору енергопостачальна організація зобов'язується: постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору; підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією.
У свою чергу, абонент згідно з п. 2.3.1. договору зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2004. Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення Арбітражним судом; передбачених п. 6.4.1. договору (форс мажор); ліквідації сторін (п.п. 8.1., 8.2. договору).
Відповідно до п. 8.4 договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2015 у справі №910/22818/14, яке набрало законної сили 12.05.2015, розірвано Договір №521321 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18 листопада 2004 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДА 6» та Публічним акціонерним товариством «Київенерго», з моменту набрання рішенням законної сили.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДА 6» зазначає, що у зв'язку з внесенням змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація), тоді як позивач не є теплопостачальною організацією та відповідно з 26.04.2014 не мало права здійснювати нарахування за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання та відповідно надавати такі послуги. Таким чином, у зв'язку з істотною зміною обставин та неможливістю подальшого надання таких послуг відповідач просить суд на підставі статті 607 Цивільного кодексу України визнати припиненими зобов'язання по Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №521321 від 18.11.2004, укладений між ПАТ «Київенерго» та ТОВ «РАДА 6», які виникли з 26.04.2014.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику". Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.
Статтею 714 Цивільного кодексу України також визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Правові засади припинення зобов'язання визначені Главою 50 Цивільного кодексу України.
Так, статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об'єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов'язання.
В даному випадку, суд не вбачає правових підстав для застосування положень ст. 607 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.
Частинами 1, 3, 4 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного правочину) визначено, що суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору є виконавцем житлово-комунальних послуг. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Судом встановлено, що 26.04.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», яким було внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, ст. 19 було доповнено частиною 4, відповідно до якої виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Одночасно, статтю 29 вказаного нормативно-правового акту було доповнено частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.
Проте, вказане прийняття змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачає ані автоматичного розірвання договорів у сферах теплопостачання та надання житлово-комунальних послуг, які діяли до прийняття цього закону, ані припинення зобов'язань за такими договорами. Даний Закон лише визначає, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
З огляду на зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Товариство з обмеженою відповідальністю "РАДА 6", скориставшись своїм правом на захист цивільних прав та інтересів судом, зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про розірвання Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №521321 від 18.11.2004 з 26.04.2014.
Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2015 у справі 910/22818/14 позовні вимоги задоволено частково. Договір №521321 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18 листопада 2004 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДА 6» та Публічним акціонерним товариством «Київенерго», розірвано з моменту набрання рішенням законної сили.
Вказане рішення суду набрало законної сили 12 травня 2015 року, а тому саме з цієї дати зобов'язання за спірним договором є припиненими у зв'язку з його розірванням.
Крім того, як вбачається з оборотно-сальдової відомості за період з травня 2014 року по грудень 2015 року у позивача відсутнє будь-яке грошове зобов'язання перед відповідачем.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували заявлені позовні вимоги.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Повне рішення складено: 22.01.16
Суддя О.А. Грєхова