61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
25.01.2016 Справа № 905/3228/15
Господарський суд Донецької області в особі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Татарині Б.Т., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом - Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» м. Донецьк
до відповідача - Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк
про стягнення 3661,77 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - довіреність від 23.12.2015року № 93,
від відповідача - не явився.
Публічним акціонерним товариством «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Державного підприємства «Донецька залізниця» пред'явлено позов в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» м.Донецьк про стягнення нестачі сумі 3661,77грн., яка виникла у зв'язку з незбереженням перевезеного вантажу (брухт сталевий легковаговий), відправленого 3.05.2015р. у напіввагоні № 60534039 за залізничною накладною № 46003919.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що на виконання договору № 687/14-Ф від 19.12.2014 року позивач, він же відправник, передав на станції відправлення - Інгулець Придніпровської залізниці у піввагоні № 60534039 вантаж - брухт сталевий з визначеною вагою у залізничній накладній № 46003919 від 13.05.2015 року для передачі його отримувачу - ПАТ «МК «Азавсталь». На станцію Сартана Донецької залізниці вантаж прибув з недостачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом № AQ654462 від 20.05.2015р. На думку позивача нестача виникла під час перевезення і відповідальність за понесені комбінатом збитки має нести перевізник.
До господарського суду надійшли пояснення від позивача стосовно обґрунтування вимог щодо заявленого в інтересах іншої юридичної особи на вимогу суду за ухвалою про порушення справи такого змісту: відповідно до п.5.3 договору поставки № 337/14 від 02.12.2014р., укладеного між ТОВ «МетІнвест-Ресурс» та ПАТ «МК «Азовсталь», у разі виявленні ознак недостачі вантажоодержувач зобов'язаний забезпечити складання та направлення на адресу ТОВ «МетІнвест-Ресурс» комерційного акту та залізничної накладної з переуступочним написом на Відправника ( ПАТ «ІНГЗК» ) і ст.133 Статуту залізниць України вантажоодержувач вантажу (ПАТ«МК «Азовсталь») передав право пред'явлення позову вантажовідправнику ( ПАТ «ІНГЗК), про що у залізничній накладній № 46003919 зроблено відповідних напис.
12.01.2016 року від ТОВ «Метінвест-Ресурс» на електронну пошту суду надійшли документи: відомість № 13051473 плати за користування вагонами; акт приймання № 83 від 13.05.2015 року; приймально-передавальний акт № 30282 від 22.05.2015 року.
25.01.2016року в електронному варіанті надані як доказ виконання своїх зобов'язань наступні документи:, накладна № 80804434 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 13.05.2015року і платіжне доручення № 263 від 22 січня 2016 року про оплату ТОВ «Метінвест-ресурс» одержувачу - ПАТ «Інгок» 118224,16грн. за металолом відповідно рахунку № 90251007 від 13.05.2015року.
Відповідач був належним чином повідомлений ухвалами суду про час і місце проведення судових засідань через розміщення інформації на сторінці господарського суду Донецької області в електронному варіанті за адресою: http: / www.reyestr.court.gov.ua / на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет у зв'язку з неможливістю сповістити відповідача іншим способом. Він не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, не надав суду відзив на позов і документи, які були витребувані судом ухвалами суду.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Дослідивши надані позивачем документи до матеріалів справи, господарський суд дійшов про можливість вирішити спір без явки представника відповідача за достатністю матеріалів для розгляду спору по суті.
Оцінивши всі надані документи, господарський суд -
Предметом даного спору являється стягнення з залізниці нестачі вантажу, тобто спір стосується відповідальності залізниці при перевезені вантажу залізницею.
Правове регулювання.
Відносини, пов'язані з діяльністю залізниці регулюються Статутом залізниць України, Законами України «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», Правилами перевезення вантажів, Правилами користування вагонами і контейнерами, Правилами приймання вантажів до перевезення, Правилами видачі вантажів, Правилами оформлення перевізних документів, Правилами зберігання вантажів, Главою 64 Цивільного кодексу України «Перевезення», Глава 32 Господарського кодексу України «Правове регулювання перевезення вантажів» тощо.
Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
13.05.2015р. у напіввагоні № 60534039 за залізничною накладною № 467703 ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (вантажовідправник) на адресу ПАТ «МК «Азовсталь» (вантажоодержувач) на станції Інгулець Придніпровської залізниці ( станція та залізниця відправлення ) передало вантаж - брухт чорних металів навалом, загальною масою 31100 кг, тара - 23800 кг ( брутто - не зазначено) для відправлення і передачі його одержувачу на станції Сартана Донецької залізниці.
Маса вантажу визначена способом, зазначеним в п. 26 залізничної накладної. У піввагон вантаж завантажено вантажовідправником - ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». Правильність внесених відомостей, як зазначено п. 55 залізничної накладної, підтверджено представником відправника ОСОБА_2
Отримувач одержав вантаж, як зазначено в п. 52 залізничної накладної - 21.05.2015 року, про що зроблена відмітка залізниці. В п. 49 зазначено, що вантаж перебував під охороною залізниці. В накладній зазначено, що вантаж маркований білим розчином вапна по всій площині напіввагону.
Позивач є постачальником брухту і відходів чорних металів за договором постачання № 687/14-Ф, укладеним 19.12.2014р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс».
У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» є постачальником металів чорних вторинних за договором постачання № 337/14, укладеним 02.12.2014р. з Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь».
Публічним акціонерним товариством «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», виставлений ТОВ «Метінвест-Ресурс» рахунок-фактура № 90251007 від 13.05.2015р. відповідно до договору № 687/14-Ф за брухт сталевий в кількості 30,478 тн. на суму 118224,16 грн.
Виставлений рахунок сплачений в повному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням № 263 від 22 січня 2016 року.
На станцію Волноваха (попутна станція) вагон прибув 19.05.2015р., де був складений акт загальної форми № 30726 від 19.05.2015р.
На цій же станції було здійснене зважування вагону з завантаженим у нього вантажем за спірним перевезенням, за результатами якого був складений комерційний акт AQ6544462/35/238 від 20.05.2015р., згідно з яким: вагон № 60534039 комісійно перевантажений на справних 150ти тонних вагонних вагах станції Волноваха Донецької залізниці з повною зупинкою та розцепкою вагону. В залізничній накладній значиться: брутто - не вказано, тара - 23800 кг, нетто - 31100 кг. Фактично вага брутто після перевірки складає - 53800 кг, тара - 23800 кг, нетто - 30000 кг, що на 1100 кг менше зазначеного в залізничній накладній.
За описом перевірки встановлено, що завантаження вантажу нижче рівня бортів на 20-30см в залізні ящики. З півночі зліва над третім та четвертим люками поглиблення довжиною 3м, шириною 2 м, вглиб 1,30 м. Вантаж маркірований вапном, в районі поглиблення маркування немає. В документі є штам «охрана», але прибув вантаж без охорони. Вагон технічно справний. Бездвірний, люки закриті на запірні механізми, обкручені проволокою. Перевантаж вантажу проводив агент комерційний в присутності ДСЗ, представника ЛВ на станції Волноваха 19.05.2015 року. З моменту прибуття і до відправлення вагон знаходився в парку «Сушилка» під охороною стрілків ОСОБА_3
Таким чином, комерційний акт підписано належними особами, саме: заступником начальника станції, комерційним агентом, приймальником потягів.
Після переважування вагон був надісланий на станцію призначення за основною накладною.
Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України, зокрема, ст. 129 якою передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом № AQ654462/35/238 від 20 травня 2015 року на станції Волноваха Донецької залізниці.
Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.
Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Господарський суд дійшов висновку, що сума недостачі з урахуванням норми недостачі (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 3661,77 грн., виходячи із розрахунку: 1100 кг (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі для брухту 0,5% (31100 кг х 0,5% = 155,5 кг). Кількість фактичної нестачі складає 0,944т (1100 кг - 155,5 кг).
Приймаючи рішення щодо правомірності звернення вантажовідправника в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» до Донецької Залізниці, яка не приймала вантаж від відправника, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Власник вантажу ( якщо він не є відправником або одержувачем вантажу) не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення.
Щодо права звернення до залізниці з позовом, з підстав, що випливають із Статуту залізниць України або договору перевезення вантажу, то п. 130 Статуту надає таке право сторонам у договорі перевезення - вантажовідправнику або вантажоодержувачу у відповідних випадках, передбачених Статутом. Власник вантажу ( якщо він не є відправником або одержувачем вантажу) не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення.
Залізниця не має права і не наділена повноваженнями визначати, хто саме є власником вантажу, який вона перевозить.
На відміну від права відступлення права вимоги, передбаченого ст. 512 Цивільного кодексу України, спеціальна норма ст. 133 Статуту залізниць України не допускає передачу іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчуються переуступним підписом на документі ( накладній, квитанції про приймання вантажу, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно з законодавством.
Вантажоодержувач (ПАТ «МК «Азовсталь») зробив переуступний напис на пред'явлення претензії та позову на залізничній накладній відправнику вантажу - ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». Переуступний напис засвідчений підписами комерційного директора і головного бухгалтера та печаткою вантажоодержувача - ПАТ «МК «Азовсталь».
Відправник вантажу - ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» уповноважив Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» у особі ОСОБА_1 подати позов від імені вантажовідправника.
Згідно п.2 ст. 924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, оскільки відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 920 ЦК обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям, або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Відповідно до частини другої пункту 2 Правил заявлення та розгляду претензій «переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства».
На підставі рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2002 року № 1973 було внесено зміни до статуту залізниць України, згідно з якими дотримання претензійного порядку пред'явлення вимог до перевізника не є обов'язковим, недотримання досудового порядку врегулювання спору не є перешкодою для звернення з позовом безпосередньо до господарського суду.
Строки позовної давності у спорах, що виникають з договору про перевезення вантажів, встановлені нормами у відповідності до ч.2 ст. 9 Цивільного кодексу України і становлять шість місяців. Загальні та скороченні строки позовної давності встановлені у ст. ст. 257, 258 Цивільного кодексу України. Однак, частиною другою ст. 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними щодо норм цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.
Частина п"ята ст. 315 Господарського кодексу України та п. 136 Статуту залізниць України встановлюють шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що виливають з перевезення.
Виходячи з принципу рівності суб'єктів господарювання, з урахуванням частини другої ст. 9 Цивільного кодексу України та п. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог п. 134 цього Статуту - з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову ( складання комерційного акту, акту загальної фори, списання коштів з особового рахунку тощо).
Ст. 315 Господарського кодексу України та п.п. 136, 137 Статуту залізниць України встановлюють скорчений шестимісячний строк позовної давності лише відносно позову вантажовідправника (вантажоодержувача) до залізниці і залізниць до відправників або одержувачів, і не можуть застосовуватися до спорів вантажоодержувача та вантажовідправника між собою, навіть якщо цей спір випливає з нестачі чи пошкодження вантажу, який перевозився залізницею.
З огляду на викладене, господарський суд вважає, що підстави позову доведені, обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати на підставі ст., 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, ст.ст. 909, 920, 924 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 23, 26 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.113, ч.2 ст.114, ст.ст.115, 129 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів і керуючись ст.ст. 33, 34,49, 82, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця», ЄДРПОУ 01074957, м.Донецьк -83062,Донецька область, вул. Артема, 68, на користь Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ 00190905, м. Кривий ріг 50064, Дніпропетровська область, вул. Рудна, 47 вартість нестачі в сумі 3661,77грн., 1218грн. судові витрати.
Суддя С.Ю. Гринько