25.01.16р. Справа № 904/11256/15
За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (м.Дніпропетровськ)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)
про стягнення заборгованості за договором б/н від 06.03.2013 у розмірі 130 593 грн. 78 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Представники:
від позивача: Задорожний С.О. - заступник керівника напрямку (довіреність № 131-К-Н-О
від 16.01.2015);
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач, Банк) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, Клієнт) заборгованість за договором банківського обслуговування від 06.03.2013 у загальному розмірі 130 593 грн. 78 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 15.03.2014 по 10.12.2015 в сумі 48 255 грн. 56 коп.;
- заборгованість зі сплати винагороди за використання ліміту в період з 15.03.2014 по 10.12.2015 в сумі 9 450 грн. 00 коп.;
- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 15.03.2014 по 10.12.2015 в сумі 72 888 грн. 22 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору банківського обслуговування б/№ від 06.03.2013 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, сплати відсотків за його користування, а також сплати винагороди за використання ліміту. Позивач посилається на те, що відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_1, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку позивача з відповідачем, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Відповідач за умовами договору свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 80 925 грн. 68 коп. При цьому, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2014 по справі № 904/3677/14 за спірним договором з відповідача було стягнуто на користь позивача 80 925 грн. 68 коп. заборгованості, яка утворилась станом на 14.03.2014. На теперішній час рішення суду відповідачем не виконано, у зв'язку з чим позивач нарахував проценти за користування кредитом, винагороду за використання ліміту та пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 15.03.2014 по 10.12.2015 у загальній сумі 130 593 грн. 78 коп.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 25.01.2016.
В день подання позовної заяви - 30.12.2015, позивач звернувся до суду із клопотанням про забезпечення позову, в якому просив суд накласти арешт на майно, що належить відповідачу, а саме: квартиру загальною площею 64,9 кв.м. та житловою площею 47,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в межах суми 130 593 грн. 78 коп.
Вказана заява обґрунтована тим, що заборгованість перед позивачем не погашається відповідачем протягом тривалого часу, незважаючи на неодноразові звернення позивача, а на запит адвоката було отримано позивачем інформацію, що відповідач має належне йому на праві приватної власності нерухоме майно - квартиру загальною площею 64,9 кв.м. та житловою площею 47,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешу на майно відповідача можу утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Так, відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала.
Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати її. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Разом з тим, позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано жодного доказу того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Заява позивача ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджена жодним належним доказом.
За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про вжиття заходів до забезпечення позову.
Суддя Ю.В. Фещенко