Справа № 359/2421/15-ц Головуючий у І інстанції Журавський В. В.
Провадження № 22-ц/780/64/16 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.
Категорія 46 19.01.2016
Іменем України
19 січня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - судді Олійника В.І.,
суддів: Дмитрієвої Л.Д., Іванової І.В.,
при секретарі Петленко І.О.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2015 року в справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування земельних ділянок на користь держави, -
В березні 2015 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» звернувся до суду з вказаним позовом, яким просив визнати недійсними розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 25 листопада 2008 року за №№ 1469-1478 та від 02 лютого 2010 за №№ 81-82. Визнати недійсними державні акти: серії НОМЕР_1 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована на території Гірської сільської ради; серії НОМЕР_3 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_13 на земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_4, яка розташована на території Гірської сільської ради. Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 від 02 квітня 2013 року індексний номер НОМЕР_6; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_7 від 02 квітня 2013 року індексний номер НОМЕР_8; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_9 від 02 квітня 2013 року індексний номер НОМЕР_12; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_10 від 02 квітня 2013 року індексний номер 1302498; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_11 від 02 квітня 2013 року індексний номер НОМЕР_13; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_14 від 02 квітня 2013 року індексний номер НОМЕР_16; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_15 від 02 квітня 2013 року індексний номер НОМЕР_17; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_18 від 02 квітня 2013 року індексний номер НОМЕР_19. Крім цього просив суд витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_13 земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_4, яка розташована на території Гірської сільської ради; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_4 земельні ділянки загальною площею 7,92 га для ведення індивідуального садівництва, які розташовані на території Гірської сільської ради з наступними кадастровими номерами: НОМЕР_5, НОМЕР_7, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_20, НОМЕР_15, НОМЕР_18.
В обґрунтування позовних вимог Перший заступник прокурора Київської області вказував на те, що розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 25 листопада 2008 року №№1469-1478, якими вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп», видано в один день, а саме 25 листопада 2008 року, вилучено ліси загальною площею 9,9 га, які знаходились у одному кварталі лісництва, є єдиним лісовим масивом, використовувались для ведення лісового господарства та передано у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства. Більше того, дані розпорядження прийняті на підставі заяв, які надійшли до обласної адміністрації також упродовж 1 дня. Проекти землеустрою щодо вилучення цих лісових земель розроблялись на підставі дозволів обласної адміністрації, наданих також упродовж 1 дня. В один день укладені і договори на розробку проектів землеустрою. Державну землевпорядну експертизу всі проекти також пройшли упродовж 1 дня. Крім того, розпорядження Київської обласної державної адміністрації про зміну їх цільового призначення також прийняті в один день. Прокурор вказував на те, що таким чином Київська обласна державна адміністрація розпорядилась землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка перевищує 1 га, що свідчить про перевищення головою обласної державної адміністрації передбачених законом повноважень.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2015 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам закону судове рішення не відповідає.
При розгляді справи судом встановлено, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_12 до Київської обласної державної адміністрації про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення та вчинити певні дії, позовні вимоги задоволені. Визнано протиправною відмову Київської обласної державної адміністрації відвести позивачам земельну лісову ділянку кожному по 0,99 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель ДП «Бориспільський лісгосп» (Вишеньківське лісництво, квартал 6) на території Гірської сільської ради Бориспільського району, а також визнано протиправною відмову Київської обласної державної адміністрації відвести відповідачам земельні лісові ділянки кожному площею по 0,90 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель ДП «Бориспільський лісгосп» Вишеньківське лісництво», квартал 6 на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області. Зобов'язано Київську обласну державну адміністрацію надати згоду та затвердити «Проект землеустрою щодо припинення права користування земельною ділянкою ДП «Бориспільський лісгосп», перевести зазначену земельну ділянку із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення та подальшої передачі у власність позивачам для ведення особистого селянського господарства на території сільської ради; вилучити з постійного користування ДП «Борспільський лісгосп» (Вишеньківське лісництво, квартал 6) земельну ділянку, що визначена для передачі у власність позивачам земельні ділянки по 0,99 га кожному на території Гірської сільської ради; змінити цільове призначення, вилучених за цим рішенням земельних ділянок з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп», з категорії земель лісогосподарського призначення на категорію сільськогосподарського призначення та передати їх у власність позивачам в розмірі 0,99 га кожному для ведення особистого селянського господарства (а.с.15-18).
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 до Київської обласної державної адміністрації про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення та вчинити певні дії позовні вимоги задоволені (а.с.25-28).
У виконання вказаних постанов Солом'янського районного суду міста Києва головою Київської обласної державної адміністрації було видано розпорядження від 25 листопада 2008 року за №№1469-1478, якими припинено право постійного користування та вилучено 10 земельних ділянок загальною площею 9,9 га (ліси) на території Гірської сільської ради з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп» (Вишеньківське лісництво, квартал 6); змінено їх цільове призначення з категорії земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев та передано у власність ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_2, ОСОБА_12 (а.с.37-41,47-51).
На підставі розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації особам були видані державні акти:
ОСОБА_15 державний акт на право власності серії НОМЕР_21 від 12 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку площею 0,9901 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_18, яка розташована на території Гірської сільської ради (а.с.42).
ОСОБА_14 державний акт на право власності серії НОМЕР_22 від 12 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_7, яка розташована на території Гірської сільської ради (а.с.43).
ОСОБА_2 державний акт на право власності серії НОМЕР_1 від 12 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_18, яка розташована на території Гірської сільської ради (а.с.44).
ОСОБА_12 державний акт на право власності серії НОМЕР_23 від 12 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку площею 0,9901 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_5, яка розташована на території Гірської сільської ради (а.с.45).
ОСОБА_9 державний акт на право власності серії НОМЕР_24 від 12 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку площею 0,9901 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_9, яка розташована на території Гірської сільської ради (а.с.46).
ОСОБА_8 державний акт на право власності серії НОМЕР_25 від 12 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_10, яка розташована на території Гірської сільської ради (а.с.32).
ОСОБА_3 державний акт на право власності серії НОМЕР_3 від 12 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_4, яка розташована на території Гірської сільської ради (а.с.33).
ОСОБА_7 державний акт на право власності серії НОМЕР_26 від 12 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_11, яка розташована на території Гірської сільської ради (а.с.34).
ОСОБА_6 державний акт на право власності серії НОМЕР_27 від 12 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_14, яка розташована на території Гірської сільської ради (а.с.35).
ОСОБА_5 державний акт на право власності серії НОМЕР_28 від 12 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_15, яка розташована на території Гірської сільської ради (а.с.36).
Розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації від 02 лютого 2010 року за №№81-82 було змінено цільове призначення земельних ділянок з ведення особистого селянського господарства на для ведення індивідуального садівництва. На підставі даного розпорядження треті особи отримали державні акти на право власності на земельну ділянку: ОСОБА_12 державний акт серії НОМЕР_29 від 29 грудня 2012 року; ОСОБА_14 державний акт серії НОМЕР_30 від 29 грудня 2012 року; ОСОБА_9 державний акт серії НОМЕР_31 від 29 грудня 2012 року; ОСОБА_8 державний акт серії НОМЕР_32 від 29 грудня 2012 року; ОСОБА_7 серії НОМЕР_33 від 29 грудня 2012 року; ОСОБА_6 державний акт серії НОМЕР_34 від 29 грудня 2012 року; ОСОБА_5 серії НОМЕР_35 від 29 грудня 2012 року та ОСОБА_15 державний серії НОМЕР_36 від 29 грудня 2012 року.
Як вбачається зі змісту інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.52-68) зазначені земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 01 квітня 2013 року були відчужені на користь ОСОБА_4
Разом з цим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2008 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_2 та ОСОБА_12 відмовлено у повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від листопада 2012 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року залишено без змін.
Відповідно до ч.1 ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без правової підстави заволоділа ним.
Згідно з п.3 ч.1 ст.388 цього Кодексу якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі будь-яким шляхом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посилання прокурора на ту обставину, що земельні ділянки вибули з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп» поза його волею не відповідає дійсності, так як згідно пояснень представника ДП «Бориспільський лісгосп» ОСОБА_16 ДП «Бориспільський лісгосп» надав дозвіл на вилучення в нього спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення з його постійного користування. Також суд першої інстанції зазначав, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, видані на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є похідними вимогами від вимоги про визнання протиправними та скасування оспорюваних розпоряджень і тому вказані вимоги не підлягають до задоволення.
Крім того, суд першої інстанції послався на пропуск строків позовної давності для пред'явлення зазначених позовних вимог.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції.
З'ясовуючи питання чи підлягає до задоволення позов прокурора по суті, колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення по суті, виходячи з наступних підстав.
Так, розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 25 листопада 2008 року №№1469-1478, якими вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп», видано в один день, а саме 25 листопада 2008 року, вилучено ліси загальною площею 9,9 га, які знаходились у одному кварталі лісництва, є єдиним лісовим масивом, використовувались для ведення лісового господарства та передано у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства. Більше того, дані розпорядження прийняті на підставі заяв, які надійшли до обласної адміністрації також упродовж 1 дня. Проекти землеустрою щодо вилучення цих лісових земель розроблялись на підставі дозволів обласної адміністрації, наданих також упродовж 1 дня. В один день укладені і договори на розробку проектів землеустрою. Державну землевпорядну експертизу всі проекти також пройшли упродовж 1 дня. Крім того, розпорядження Київської обласної державної адміністрації про зміну їх цільового призначення також прийняті в один день. Прокурор вірно зазначав, що таким чином Київська обласна державна адміністрація розпорядилась землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка перевищує 1 га, що свідчить про перевищення головою обласної державної адміністрації передбачених законом повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи і стверджував прокурор в своїй позовній заяві, сама процедура вилучення та відведення спірних земельних ділянок відповідачам суперечить вимогам чинного законодавства та здійснена Київською обласною державною адміністрацією поза межами її компетенції.
Обласні державні адміністрації не були наділені повноваженнями щодо вилучення лісів площею понад 1 га в межах сіл, лісів, селищ та міст.
Органом, уповноваженим приймати рішення про припинення права постійного користування внаслідок добровільної відмови землекористувача був Кабінет Міністрів України, а не Київська обласна державна адміністрація.
Київська обласна державна адміністрація не була наділена повноваженнями щодо передачі спірних земельних ділянок у власність, надання їх у користування, а також їх вилучення.
Відповідно до ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Щодо пропуску строків позовної давності для пред'явлення зазначених позовних вимог, то відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до приписів ч.ч.3-5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до роз'яснень п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.
З урахуванням наведеного, перебіг позовної давності за вимогами прокурора почався у 2008 році, тобто після припинення права користування земельними ділянками Бориспільським лісовим господарським та передачі спірних ділянок у власність громадян - відповідачів у справі, бо саме тоді особи в інтересах яких подано позов, а саме, Кабінет Міністрів України, ДП «Бориспільське лісове господарство» довідалися, або могли довідатися про порушення їх прав, оскільки існував факт скасування постанов Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2008 року та набрання законної сили постановами Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та від 09 листопада 2010 року, тобто відповідно 23 грудня 2010 року та 18 листопада 2010 року.
Таким чином, з'ясувавши що є підстави для задоволення позову та перевіривши коли у позивачів виникло право на звернення до суду з даним позовом, колегія суддів приходить до висновку, що позивачі пропустили строк позовної давності, звернувшись до суду із даним позовом, оскільки строк позовної давності сплинув відповідно 23 грудня 2013року та 18 листопада 2013 року.
За таких обставин, оскільки прокурор подав позов лише у березні 2015 року, тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності, клопотання про поновлення строку не заявив, доказів поважності причин пропуску не надав, то колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити прокурору в задоволенні його вимог з огляду на пропуск встановленого законом строку звернення до суду.
При цьому доводи позивача у позові про те, що він не пропустив строк позовної давності є безпідставними.
Як вбачається з метеріалів справи, представник відповідача ОСОБА_17 - ОСОБА_18 в суді першої інстанції заперечувала проти позову і подала заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що прокуратурі Київської області стало відомо про порушення прав позивачів з дня проголошення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 21010 року, а право на пред'явлення позову виникло відповідно 23 грудня 2010 року та 18 листопада 2010 року і прокуратура Київської області та позивачі не звертались до суду з метою захисту порушених прав та законних інтересів і доказів про пропуск позовної давності з поважних причин суду не було надано. Не надано також доказів суду про пропуск позовної давності з поважних причин суду Кабінетом міністрів України та Державним підприємством «Бориспільське лісове господарство»
За змістом ст.ст.256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Вказані положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (Правовий висновок в постанові Верховного Суду України у справі № 6-178цс15 від 1 липня 2015 року за позовом прокурора про стягнення відновної вартості зелених насаджень).
Посилання на вимоги ч.4 ст.268 ЦК України та п.5 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20 грудня 2011 року, як на підставу вважати не пропущеними строків давності для звернення до суду, колегія суддів вважає хибними, виходячи з наступного.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п.570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п.51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Пункт 4 ч.1 ст.268 ЦК України за своєю суттю направлений на захист прав власників та інших осіб від держави.
Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів чи органів місцевого самоврядування, якими порушено право власності чи інше речове право. Тобто, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення п.4 ч.1 ст.268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади чи місцевого самоврядування. На такі позови поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч.1 ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач пропустив строк позовної давності, бо право на звернення до суду з таким позовом виникло у 2008 році, тобто з моменту припинення права користування земельною ділянкою Білоцерківським лісовим господарським та передачі спірних ділянок у власність громадян, бо саме тоді особи, в інтересах яких подано позов, Кабінет Міністрів України, ДП «Бориспільське лісове господарство» довідалися або могли довідатися про порушення прав і законних інтересів.
За таких обставин рішення місцевого суду не може вважати законним і обґрунтованим у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області відмовити.
Рішення апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Олійник В.І.
Судді: Дмитрієва Л.Д.
Іванова І.В.