Справа № 367/5875/14-ц Головуючий у І інстанції Оладько С. І.
Провадження № 22-ц/780/494/16 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.
Категорія 26 18.01.2016
Іменем України
18 січня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді - Верланова С.М.,
суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,
при секретарі - Якимчук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» про стягнення коштів,
У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» (далі - ТОВ «МС Девелопмент»)звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 20 липня 2009 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики № 412, за умовами якого ТОВ «МС Девелопмент» зобов'язалося протягом строку дії договору надавати ОСОБА_2 за його заявками безвідсоткові грошові позики, а останній зобов'язався протягом одного місяця з моменту отримання кожної суми позики повертати позикодавцю грошові кошти в сумі рівній сумі отриманої позики. Відповідно пункту 5.2 договору позики у разі несвоєчасного повернення кожної суми позики, позичальник сплачує на користь позикодавця штраф у розмірі 30% від несвоєчасно повернутої суми позики. Позивач зазначав, що на виконання умов даного договору позики у період з 11 грудня 2013 року по 20 червня 2014 року ТОВ «МС Девелопмент»перерахувало ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 53 720 грн., однак відповідач вказані кошти не повернув.
Посилаючись на те, що за весь час дії договору позики ОСОБА_2 отримав позику на загальну суму 3 907 413 грн. 23 коп., а повернув лише 3 669 571 грн. 74 коп., ТОВ «МС Девелопмент», з урахуванням збільшення розміру позовних вимоги, просило стягнути з ОСОБА_2 на свою користь борг за договором позики у розмірі 237 841 грн. 49 коп., штраф у розмірі 16 116 грн., інфляційне збільшення суми не повернутої позики у розмірі 3 683 грн. 06 коп., 3% річних від несвоєчасно повернутої суми позики у розмірі 514 грн. 72 коп., а всього 258 155 грн. 27 коп.
Не погоджуючись з даним позовом, у грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «МС Девелопмент» та з урахуванням збільшення розміру позовних вимог просив на підставі ст.1212 ЦК України сягнути з відповідача на свою користь безпідставно отримані кошти у розмірі 2 454 994 грн. 28 коп.
В обгрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 послався на те, що згідно з договором позики, укладеного 20 липня 2009 року між ним та ТОВ «МС Девелопмент», він отримав від ТОВ «МС Девелопмент» грошові кошти на загальну суму 2 964 359 грн. 28 коп., проте повернув грошові кошти за даним договором у значно більшому розміру, а саме, на загальну суму 5 419 353 грн. 56 коп. У зв'язку з чим, ОСОБА_2 вважає, що переплачені ним грошові кошти у розмірі 2 454 994 грн. 28 коп. за договором позики, підлягають поверненню йому ТОВ «МС Девелопмент», як безпідставно отримані.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2015 року в позові ТОВ «МС Девелопмент» відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «МС Девелопмент» на користь ОСОБА_2 безпідставно отримані кошти у сумі 283 134 грн. 74 коп. та судові витрати у розмір 2 000 грн.
У решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його зустрічних позовних вимог і стягнення судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ «МС Девелопмент» на свою користь безпідставно отримані кошти у розмірі 1 440 473 грн. 02 коп. та судовий збір у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі ТОВ «МС Девелопмент» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «МС Девелопмент» задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторін підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду не в повному обсязі відповідає зазначеним вимогам закону.
Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «МС Девелопмент», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 має заборгованість за договором позики від 20 липня 2009 року.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20 липня 2009 року між ТОВ Девелопмент» (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір позики № 412 (далі - Договір), за умовами якого ТОВ «МС Девелопмент» зобов'язалося протягом строку дії договору надавати ОСОБА_2 за його заявками безвідсоткові грошові позики, а останній зобов'язався протягом одного місяця з моменту отримання кожної суми позики повертати позикодавцю грошові кошти у сумі рівній сумі отриманої позики (а.с.6, т.1).
Відповідно до пункту 2.2 договору заявка може бути подана в усній формі, підтвердженням чого є неповернення позичальником позикодавцю перерахованих позичальнику грошових коштів протягом трьох календарних днів з моменту їх перерахування позикодавцем.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний протягом одного місяця з моменту отримання кожної суми позики повернути в касу позикодавця грошові кошти готівкою у сумі рівній сумі отриманої позики.
Судом першої інстанції встановлено, що за договором позики від 20 липня 2009 року ТОВ «МС Девелопмент» у період з 20 липня 2009 року по 20 червня 2014 року було надано ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 3 921 398 грн. 18 коп., а ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості за вказаним договором повернуто позивачу 4 204 532 грн. 92 коп. Встановлено, що ОСОБА_2 надлишково сплатив позивачу згідно з договором позики від 20 липня 2009 року грошові кошти у сумі 283 134 грн. 74 коп.
Вказані обставини підтверджуються висновком судово-економічної експертизи № 9829/15-45 від 28 жовтня 2015 року, проведеної експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2015 року по даній справі (а.с.196-200, т.3), видатковими касовими ордерами, меморіальними ордерами, платіжними дорученнями, прибутковими касовими ордерами та квитанціями до прибуткових касових ордерів.
Судом першої інстанції правильно прийнято до уваги вказаний висновок експертизи, оскільки він відповідає вимогам закону, дана експертиза проведена на підставі видаткових касових ордерів, меморіальних ордерів, платіжних доручень, прибуткових касових ордерів, квитанцій до прибуткових касових ордерів, які надані сторонами суду першої інстанції. Вказаний висновок експертизи позивачем по справі ТОВ «МС Девелопмент» не спростовано.
З урахуванням встановленого та виходячи з положень ст.60 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ «МС Девелопмент» не надало доказів того, що ОСОБА_2 має заборгованість за договором позики від 20 липня 2009 року.
Посилання представника ТОВ «МС Девелопмент» під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції на недоліки висновку судово-економічної експертизи від 28 жовтня 2015 року, через які, на думку представника, даний висновок не може бути належним та допустимим доказом, колегія суддів оцінює критично, оскільки допущені експертом арифметичні неточності у додатку №4 до висновку експертизи про те, що відповідно до прибуткового касового ордеру №971 від 28 вересня 2012 року та квитанції до прибуткового касового ордеру №971 від 28 вересня 2012 року, прийнято від ОСОБА_2 182 450 грн. (а.с.205, т.3), хоча у вказаних платіжних документах зазначена сума 172 450 грн. (а.с.103, т.1; а.с.121, т.3), а також відповідно до прибуткового касового ордеру №587 від 01 листопада 2013 року та квитанції до прибуткового касового ордеру №587 від 01 листопада 2013 року, прийнято від ОСОБА_2 12 419 грн. 63 коп. (а.с.207, т.3), хоча у вказаних платіжних документах зазначена сума 12 319 грн. 63 коп. (а.с.127, т.1; а.с.133, т.3), не впливають на висновок суду першої інстанції щодо наявності переплати коштів ОСОБА_2 на користь ТОВ «МС Девелопмент» за договором позики від 20 липня 2009 року, що безспірно встановлено висновком експертизи у значно більшому розмірі за іншими платіжними документами.
Таким чином, вказані вище висновки суду відповідають вимогам матеріального й процесуального права, рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення з ТОВ «МС Девелопмент» на його користь безпідставно отриманих коштів за договором позики у сумі 283 134 грн. 74 коп., виходячи з такого.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Відповідно до змісту ст.1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Саме такого правового висновку щодо застосування ст.1212 ЦК України дійшов Верховний Суд України у постанові від 02 жовтня 2013 року (справа №6-88цс13) та у постанові від 24 вересня 2014 року (справа №6-122цс4).
Як зазначалось вище, 20 липня 2009 року між ТОВ «МС Девелопмент» та ОСОБА_2 було укладено договір позики № 412. Тобто, між сторонами існують договірні відносини.
Отже, оскільки відносини, які склалися між сторонами, є договірними, то судом першої інстанції помилково застосовано до них ст.1212 ЦК України та стягнуто з ТОВ «МС Девелопмент» на користь ОСОБА_2 кошти у розмірі 283 134 грн. 74 коп.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 283 134 грн. 74 коп.не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 283 134 грн. 74 коп.з наведених вище підстав.
Відмовляючи у задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ТОВ «МС Девелопмент» безпідставно отриманих коштів, суд першої інстанції правильно виходив із їх необґрунтованості. Такі висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи та вимогам закону. Тому рішення суду в цій частині не підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що висновком судово-економічної експертизи від 28 жовтня 2015 року встановлено, що ОСОБА_2 внесено на рахунок ТОВ «МС Девеломпент» грошові кошти у розмірі 1 440 473 грн. 02 коп. згідно платіжних документів, які не містять посилань на реквізити договору позики, а тому він вважає, що вказані кошти отримані безпідставно ТОВ «МС Девеломпент» поза межами договірних правовідносин, не заслуговують на увагу з таких підстав.
Як вбачається зі змісту зустрічного позову, в обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 послався на те, що згідно з договором позики від 20 липня 2009 року він отримав від ТОВ «МС Девелопмент» грошові кошти на загальну суму 2 964 359 грн. 28 коп., проте повернув грошові кошти за даним договором у значно більшому розміру, а саме, на загальну суму 5 419 353 грн. 56 коп. У зв'язку з чим, ОСОБА_2 просив стягнути з ТОВ «МС Девелопмент» на свою користь переплачені ним за договором позики грошові кошти у розмірі 2 454 994 грн. 28 коп., як безпідставно отримані (а.с.192-194, т.2).
За таких обставин, наведені вище доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 спростовуються змістом його зустрічних позовних вимог.
Оскільки у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю, то колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з ТОВ «МС Девелопмент» на його користь судових витрат. Рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_2 про стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент»- задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2015 року в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 283 134 грн. 74 коп. скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 283 134 грн. 74 коп. - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді