Справа № 369/507/16-ц
Провадження № 2/369/1006/16
Іменем України
22.01.2016 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчко А.Я., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожен має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.5 ст.119 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.
Так, відповідно до Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551,20 грн.) та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (6 890,00 грн.).
Згідно п. 4 ч. 2 ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити ціну позову, щодо вимог майнового характеру.
Тому, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем порушені вимоги ст. 119 ЦПК України: у позовній заяві не вказано ціну позову.
За таких обставин позивачу необхідно вказати у позовній заяві ціну позову виходячи з дійсної вартості нерухомого майна, на яке претендує позивач, що окрім того повинно бути підтверджено належними та допустимими доказами.
Згідно п.2 ч.1 ст.80 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно визначається дійсною вартістю цього майна.
Відповідно до п.а п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" визначено, що під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Оскільки ціна позову повинна визначатись відповідно до дійсної вартості майна, беручи до уваги, що ціни на нерухоме майно є диференційованими, суд приходить до висновку, що позивачем у зв'язку з чим судовий збір сплачено не в повному обсязі, що є порушенням вимог Закону України "Про судовий збір".
Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву (заяву, скаргу) подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача (заявника, скаржника) і надає йому строк для усунення недоліків.
Якщо позивач (заявник, скаржник), відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Додатково суд роз'яснює, відповідно до ч. 5 ст. 121 ЦПК України у випадку повернення позовної заяви позивачу це не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - залишити без руху та надати позивачу строк на усунення недоліків тривалістю п'ять днів з дня отримання позивачем цієї ухвали.
У випадку, якщо недоліки позовної заяви у визначений строк не будуть усунені, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.Я.Волчко