Справа №2/359/281/2016
359/9893/15-ц
14 січня 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі
головуючого судді Саган В.М..
при секретарі Степаненко А.О.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, яким просить поновити йому строк для звернення до суду із даною позовною заявою, крім того стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 1769120,00 грн., як відшкодування завданої матеріальної шкоди внаслідок пожежі та 100000,00 грн. як відшкодування завданої моральної шкоди, а також понесені судові витрати.
В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що 11.08.2009 року між ним та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,14 га та розташованого на ній житлового будинку з підсобними приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належать йому на праві приватної власності. В той же день, було підписано акт прийому-передачі, після чого відповідач почав користуватись вказаним майном. Кінцевий строк дії договору оренди було визначено 01.09.2010 року,однак відповідач після вказаного строку продовжив користуватись будинком, тому за їх спільною згодою, строк дії договору було продовжено ще на рік до 01.09.2011 року. Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язався забезпечувати збереження і охайність будинку, що орендується, дбайливо ставитись до майна, що знаходиться в будинку, повідомляти Орендодавця про аварію, чи інші пошкодження будинку або майна, дотримуватись протипожежних правил, не здійснювати перебудову та перепланування будинку, що орендується, без попередньої письмової згоди на це Орендодавця. Однак в порушення вказаних умов договору, відповідачем без його згоди, було добудовано приміщення сауни. 04.09.2010 року у будинку сталась пожежа, яка призвела до часткового руйнування будинку та пошкодження наявних у ньому речей. Згідно з висновком пожежно-технічної експертизи, пожежа сталася внаслідок самозаймання дерев'яних конструкцій приміщення сауни від розігрітих до високих температур металевих поверхонь печі та димової труби. Внаслідок пожежі йому були завдані збитки в сумі 1769120,00 грн., які відповідач відшкодовувати відмовляється, що стало підставою звернення до суду. Крім того, йому було також заподіяно і моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн. яку необхідно стягнути з відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив суду заяву, в якій просив розглядати справу у відсутності представника, позов підтримує та просить задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, відповідно до ст.74 ЦПК України через оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» №228 від 05.12.2015 року, про виклик його в судове засідання. Про причину неявки суд не повідомив, заперечень проти позову, заяв чи клопотань до суду не направив, явку свого представника не забезпечив, а тому суд прийняв рішення про заочний розгляд відповідно до ст.ст. 224, 225 ЦПК України, оскільки представник позивача проти такого порядку не заперечував.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 0,14 га та розташованого на ній житлового будинку (площею 211,9 кв.м) з підсобними приміщеннями ( гараж, плавальний басейн), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Даний факт підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 (а.с.36-37) та копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_3 від 10.03.2009 р. (а.с.25).
11.09.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки та житлового будинку з надвірними спорудами (а.с.10,11). В той же день, сторонами було підписано акт прийому-передачі будинку та земельної ділянки (а.с.12).
Відповідно до пункту 13.2 Договору оренди, його строк дії закінчується 01.09.2010 року.
Статтею 764 ЦК України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором
Як зазначено позивачем, оскільки після 01.09.2010 року відповідач продовжував користуватися будинком та він не заперечував проти цього, строк дії Договору оренди за їх спільною згодою було продовжено на такий саме строк до 01.09.2011 року.
Пунктом 8.1 Договору оренди на відповідача, як Орендаря було покладено обов'язки щодо забезпечення збереження і охайності будинку, що орендується, дбайливого ставлення до майна, що знаходиться в будинку, повідомлення Орендодавця про аварію, чи інші пошкодження будинку або майна, дотримання протипожежних правил, не здійснювати перебудову та перепланування будинку, що орендується, без попередньої письмової згоди на це Орендодавця.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
04.09.2010 року у будинку АДРЕСА_1 сталась пожежа.
З даних висновку пожежно-технічної експертизи № 2-27 від 29.11.11р. (а.с.42-51), слідує що: «технічною причиною виникнення пожежі, яка сталась 04.09.10 р. в будинку, розташованому по АДРЕСА_1 є самозаймання дерев'яних конструкцій приміщення сауни від розігрітих до високих температур металевих поверхонь печі та димової труби. Осередок пожежі знаходився на фасадній стіні сауни на ділянці, де димова труба та піч знаходились надто близько до спалимих конструкцій стіни. Після загоряння приміщення сауни, відбулося різке збільшення фронту відкритого полум'я та його розповсюдження на спалимі конструкції покрівлі будинку та в приміщення.»
Як зазначив, позивач сауна була побудована відповідачем самостійно без погодження з ним, що підтверджується актом прийому-передачі (а.с.12), в якому значиться лише будинок та гараж.
Порушення будівельно-технічних вимог при будівництві сауни, також підтверджено висновком пожежно-технічної експертизи № 2-27 від 29.11.11р. (а.с.42-51).
Статтею 2 Закону України «Про пожежну безпеку», передбачено покладення забезпечення пожежної безпеки в жилих будинках приватного житлового фонду та інших спорудах, на дачах і садових ділянках - на їх власників або наймачів.
Згідно статті 6 Закону України «Про пожежну безпеку» громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України, зобов'язані виконувати правила пожежної безпеки.
Відповідно до п. 2.2 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 року № 126, забезпечення пожежної безпеки в житлових будинках (квартирах) приватного житлового фонду та інших приватних, окремо розташованих господарських спорудах і гаражах, на територіях, а також у дачних будинках, на садових ділянках, покладається на власників чи наймачів, якщо інше не обумовлено договором найму.
За фактом даної пожежі Бориспільським МВ ГУ МВС України в Київській області було відкрито кримінальне провадження № 12013100100000928 за ч. 2 ст. 270 Кримінального кодексу України як порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки.
08 липня 2015 року слідчим Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області Журавським В.В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження (а.с.52-53).
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про доведеність вини у виникненні пожежі та пошкодженні майна позивача, відповідачем ОСОБА_2, який станом на момент виникнення пожежі був орендарем будинку та мав відповідні правові підстави для перебування у будинку, але самовільно та без належних на те підстав добудував до будинку сауну з порушенням вимог пожежної безпеки, використання якої стало наслідком виникнення пожежі.
У відповідності до роз'яснень, наведених в п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування» від 27 березня 1992 року № 6, з наступними змінами та доповненнями, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Таким чином, правила норми ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачають, що вина особи припускається і обов'язок доведення відсутності вини покладається на того, хто завдав шкоди, а до спростування презумпції вини особа, яка завдала шкоду, вважається винною у завданні шкоди. Обов'язок надання доказів на доведення відповідності розміру та характеру завданої шкоди також покладається на того, хто таку шкоду завдав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 22 Цивільного кодексу України (надалі по тексту ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно звіту товарознавчого дослідження від 09.09.2010 року (а.с.13-22), розмір нанесених матеріальних збитків власнику житлового будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, заподіяних внаслідок пожежі становить 1769120,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення відшкодування матеріальних збитків в сумі 1769120,00 грн. з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Крім того, суд також вважає, що позивач законно та обґрунтовано ставить питання про відшкодування моральної шкоди.
В силу ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Моральна шкода полягає, в тому числі у душевних стражданнях, яких зазнала фізична особа у зв'язку із знищенням чи ушкодженням її майна.
Суд вважає, що позивачем в судовому засіданні доведено факти душевних страждань позивача від дій відповідача, який жодним чином предметно та дієво не відреагував на вимоги позивача відшкодування матеріальних витрат на відновлення будинку та проведення ремонтних робіт.
Разом з тим, суд вважає за можливе знизити розмір моральної шкоди до 10000 грн. На погляд суду, такий розмір буде відповідати критерію глибини і тривалості страждань. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
До вимог, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, застосовується загальна позовна давність.
Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Враховуючи ту обставину, що про постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по факту пожежі позивачу стало відомо лише в вересні 2015 року, тому суд вважає що строк позовної давності позивачем не пропущений.
Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Згідно наданої квитанції, позивач поніс судові витрати в сумі 6577 грн. 20 коп. (а.с.2,3), які підлягають стягненню з відповідача
На підставі наведеного, керуючись: Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року зі змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 22, 23, 256-267, 5261166, 1167, ЦК України, ст. ст., ст. ст. 10, 60, 88,169, 212-215, 223-228 ЦПК суд,
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІПННОМЕР_4) грошові кошти у сумі 1769120 (один мільйон сімсот шістдесят дев'ять тисяч сто двадцять) гривень як відшкодування завданої матеріальної шкоди; грошові кошти у сумі 10000 (десять тисяч) гривень як відшкодування завданої моральної шкоди та сплачений судовий збір в розмірі 6577 грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до апеляційного суду Київської області в загальному порядку.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя