ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 грудня 2015 року № 826/20352/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області про визнання протиправним та скасування наказу скасування наказу №12к від 03.08.2015 р., поновлення на посаді, -
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області про визнання протиправним та скасування наказу скасування наказу №12к від 03.08.2015 р., поновлення на посаді, мотивуючи позовні вимоги тим, що оскаржуваний наказ від 03.08.2015 року №12к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення позивача із займаної посади підлягає скасуванню, оскільки позивач не був обізнаний про проведення службового розслідування та не був ознайомлений з його висновками, та, крім цього, був порушений строк проведення службового розслідування.
У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Прокурора Київської області №12к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 03.08.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 радника юстиції з посади заступника прокурора м. Біла Церква Київської області та поновити ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора м. Біла Церква Київської області.
Представник відповідача в письмових запереченнях зазначив, що останнім дотримано процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності, а саме було призначено службове розслідування за фактом одержання ОСОБА_1 неправомірної вигоди за закриття кримінального провадження стосовно одного з підприємців Київської області та за результатами вказаного службового розслідування правомірно та обґрунтовано прийнято оскаржуваний наказ.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
До суду надано клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.
Генеральною прокуратурою України під час досудового розслідування кримінального провадження № 42015000000001114 24.06.15 затримано заступника прокурора м. Біла Церква Київської області ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 368 КК України, за фактом одержання неправомірної вигоди у сумі 110 тис. грн. за закриття кримінального провадження стосовно одного з підприємців Київської області.
У зв'язку з цим, розпорядженням в.о. прокурора Київської області від 25.06.15 року №99 за вказаним фактом призначено службове розслідування.
За результатами службового розслідування складено висновок від 20.07.2015 року, відповідно до якого комісія дійшла висновку, що факти порушення Присяги працівника прокуратури, вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури та вчинення проступку, що порочить працівника прокуратури, заступником прокурора м. Біла Церква радником юстиції ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження.
На підстави висновку службового розслідування від 20.07.2015 року, прокуратурою Київської області прийнято наказ від 03.08.15 №12к за порушення Присяги працівника прокуратури, вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, заступника прокурора м. Біла Церква Київської області радника юстиції ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі ч. 1 ст. 8, п. 5 ст. 9, ст.ст. 10, 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про прокуратуру» від 5.11.1991 року за №1789-ХІІ, Дисциплінарним статутом прокуратури України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 6.11.1991 р. та іншими нормативними актами.
Підстави для звільнення працівників прокуратури передбачені ст.46-2 Закону №1789-ХІІ.
Згідно вказаної норми закону прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю, а також у випадках:
1) недотримання пов'язаних із проходженням служби в органах прокуратури вимог, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону, та інших вимог і обмежень, які встановлюються Законом;
2) порушення «Присяги працівника прокуратури» чи відмови від її прийняття;
3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо них;
4) за результатами атестації у разі невідповідності працівника займаній посаді;
5) припинення громадянства України;
6) притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України; набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»;
7) набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»;
8) у разі неможливості або відсутності згоди на переведення на іншу посаду у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі.
Частиною 3 ст. 48 Закону №1789-ХІІ визначено, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.
Відповідно вимог статті 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України, працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.
Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.
За змістом Закону №1789-ХІІ, загальним принципом діяльності органів прокуратури є принцип демократизму і законності. Законність державної служби в органах прокуратури знаходить свій прояв у тому, що працівник прокуратури зобов'язаний виконувати свою професійну діяльність у межах, що встановлені чинним законодавством, повноважень державного органу - прокуратури України, в якому він займає прокурорську посаду, не виходячи за рамки своїх посадових прав і обов'язків. Прокурори можуть здійснювати тільки ті дії, які передбачені чинним законодавством. Важливим проявом законності державної служби в органах прокуратури є те, що рішення, які приймає прокурор, повинні бути прийняті в межах його компетенції і відповідати нормативно-правовим актам вищої юридичної сили. Одним із стримувань від порушення цього принципу є наявність щодо прокурорів низки обмежень, які спрямованні на забезпечення саме законності у діяльності органів прокуратури. Робітники прокуратури зобов'язанні виконувати розпорядження та вказівки своїх керівників, що забезпечує реалізацію цього принципу. Невід'ємними принципами є дотримання норм та правил суспільного життя та поведінки, тобто поведінка працівника прокуратури повинна відповідати загальним нормам та нормам, визначеним юридичною деонтологією.
Як вбачається з оскаржуваного наказу, підставою для звільнення позивача з займаної посади слугувало скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури.
Підстави та порядок проведення Головним управлінням кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки, Головним управління організаційного та правового забезпечення та іншими підрозділами Генеральної прокуратури України, підрозділами роботи з кадрами прокуратур обласного рівня, іншими посадовими особами органів прокуратури службових розслідувань та службових перевірок визначається Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 06 березня 2012 року №20 (далі - Інструкція).
Відповідно до пп.1.1 п.1 Інструкції службові розслідування проводяться у всіх випадках скоєння прокурорсько-слідчими працівниками корупційних кримінальних правопорушень, інших ганебних вчинків, вчинення ними або за їх участі дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками, порушення вимог щодо інформаційної безпеки, втрати службових документів, зброї та її застосування, за фактами здійснення неправомірного втручання у службову діяльність, посягань на життя, здоров'я, прокурорів і слідчих, а також у випадках їх загибелі.
Згідно з приписами пп.4.2 п.4 Інструкції строки службового розслідування не можуть перевищувати двох місяців, а службової перевірки - одного місяця з дня їх призначення. Початок службового розслідування та перевірки визначається датою підписання розпорядження про їх призначення, а завершення - датою затвердження відповідного висновку керівником. У цей строк не входить час перебування особи, стосовно якої проводиться розслідування чи перевірка, у відпустці або на лікарняному.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням виконувача обов'язків прокурора Київської області від 25.06.2014 року №99 призначено службове розслідування щодо позивача та визначено строк до 07.07.2015 року.
Водночас, заступником прокурора області старшого радника юстиції Я. Бендика було подано рапорт в.о. прокурора Київської області старшому раднику юстиції Грабцю І.Н., відповідно до якого було зазначено, що для встановлення всіх обставин події, у зв'язку з якою проводиться розслідування, до встановленого часу не представляється можливим, а тому було запропоновано продовжити термін проведення службового розслідування до 20.07.2015 року.
Враховуючи наявну резолюції на рапорті щодо погодження продовження терміну проведення службового розслідування, відповідачем не порушено строк розгляду службового розслідування, встановлений приписами п.4 Інструкції.
В подальшому, а саме 20.07.2015 року було складено висновок службового розслідування, відповідно до якого комісія дійшла висновку, що факти порушення Присяги працівника прокуратури, вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури та вчинення проступку, що порочить працівника прокуратури, заступником прокурора м. Біла Церква радником юстиції ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження.
Проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить працівників прокуратури, є дія чи бездіяльність, яка хоча і не є злочинною, але за своїм характером несумісна з високим званням прокурора і робить неможливим виконання ним своїх службових обов'язків; грубе порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби - органів прокуратури.
Прокурори зобов'язані сприяти підвищенню позитивного іміджу та авторитету органів державної влади і прокуратури зокрема, дорожити своїм ім'ям та статусом, не допускати невитриманості у висловлюваннях, уникати ситуацій, що дискредитують орган державної влади або ганьбить репутацію прокуратури.
Крім того, частиною 2 статті 28 Кодексу України «Про прокуратуру» професійної етики та поведінки працівників прокуратури встановлено, що працівник прокуратури має бути взірцем законослухняності, добропорядочності, додержуватись загальновизнаних норм моралі та поведінки.
Статтею 9 цього статуту визначено, що дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.
За змістом статті 11 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку. З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, або невиконання вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника особи, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування відповідно до порядку проведення службового розслідування в органах прокуратури України.
Так, особливість дисциплінарної відповідальності працівників прокуратури полягає і в тому, що вона настає не тільки за порушення, допущенні під час проходження служби, а й за допущені проступки, що порочать честь працівника органів прокуратури.
Як зазначено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2013 року у справі №2а-13618/11/2070 (К/9991/44553/12) за позовом до прокуратури Харківської області, Генеральної прокуратури України про скасування наказів та поновлення на роботі, посилання позивача, що постанова про порушення кримінальної справи не є підставою для звільнення, а звільнення можливе лише за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, є безпідставними, оскільки відсутність кримінальної відповідальності за вчинення певних дій не є тотожним із застосуванням до позивача дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які дискредитують звання працівника прокуратури.
Надані відповідачем копії з матеріалів особової справи ОСОБА_1 підтверджують, що останній прийняв "Присягу працівника прокуратури" 10 лютого 2011 року.
Відповідно до статті 46 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент прийняття позивачем присяги) особи, вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають "Присягу працівника прокуратури" такого змісту:
"Я, (прізвище, ім'я, по батькові) вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі та урочисто присягаю:
неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України;
сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку;
захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави;
постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.
Усвідомлюю, що порушення присяги несумісне з подальшим перебуванням в органах прокуратури".
Прокурор і слідчий підписують текст прийнятої Присяги, яка додається до особової справи. Про прийняття Присяги вноситься запис у трудову книжку. Процедура прийняття Присяги визначається Генеральним прокурором України.
Виходячи зі встановленого Законом тексту "Присяги працівника прокуратури", порушення Присяги може проявлятись у наступному: не додержання працівником прокуратури Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України; не сумлінне виконання службових обов'язків, що не сприяє утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; порушення права і свобод людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; не вдосконалення професійної майстерності, не принциповість та не здатність чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.
Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.
Аналогічна правова позиція викладена також в Постановах Верховного Суду України від 4 червня 2013 року №21-167а13 та від 9 липня 2013 року №21-217а13.
З урахуванням викладеного, оскаржений позивачем наказ Прокуратури Київської області прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 69, 70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінюючи подані сторонами докази за правилами ст. 86 КАС України, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись статтями 69-71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Є.В. Аблов