Справа: № 826/23248/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
21 січня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Твердохліб В.А.,Троян Н.М.;
за участю секретаря: Драч М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» - Назім Світлани Іванівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними та скасування постанов, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
У жовтні 2015 року, Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), у якій просить суд: визнати незаконною бездіяльність відповідача, що полягає у неповерненні до господарського суду м. Києва наказу господарського суду м. Києва від 29.05.2015 року по справі № 910/4263/15, за яким стягненню з підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ - Україна» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» підлягають витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 19 980,37 грн., та у не знятті арештів, накладених на кошти підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» постановами від 17.08.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, від 17.08.2015 про арешт коштів боржника, від 16.09.2015 про арешт коштів боржника у зведеному виконавчому провадженні № 48009847; визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 16.09.205 про арешт коштів підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» у зведеному виконавчому провадженні № 48009847; визнати недійсними та скасувати постанови від 03.09.2015 про розшук майна боржника, від 16.09.2015 про стягнення виконавчого збору, від 16.09.2015 про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 48009847; зобов'язати відповідача закінчити виконавче провадження ВП № 48009847, відкритого згідно наказу господарського суду м. Києва від 29.05.2015 року по справі № 910/4263/15, за яким стягненню з підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОИЛ - Україна» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» підлягають витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 19 980,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач фактично виконав постанову ВП № 41966255 та сплатив борг згідно платіжного доручення № 307921 від 24.09.2015 на суму 19 774,37 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 24.09.2015 на адресу позивача від відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві надійшла постанова від 16.09.2015 про арешт коштів позивача у зведеному виконавчому провадженні № 48009847. Вказаною постановою вирішено стягнути з позивача борг в сумі 537 424,37 грн.
Під час ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження № 48009847, позивачу стало відомо про постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.08.2015, відповідно до якої вирішено накласти арешт на все майно позивача у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору в сумі 199980,37 грн.
01 жовтня 2015 на адресу позивача від відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві надійшла постанова про розшук майна боржника від 03.09.2015.
Вважаючи вказані вище постанови про арешт коштів та про арешт майна, про розшук майна боржника такими, що порушують законні права та інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним позовом та посилається на наступне.
У зведене виконавче провадження № 48009847 включено 4 (чотири) виконавчих провадження, а саме: виконавче провадження № 48675636 згідно постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві № 17-4.3/1 про стягнення з позивача на користь держави 54 810,00 грн.;. виконавче провадження № 48679473 по виконанню постанови № 17-4.3/2-2 від 11.06.2015 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про стягнення боргу в сумі 450660,00 грн.;. виконавче провадження № 48661073 згідно постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про стягнення з позивача на користь держави 12 800 грн.;. виконавче провадження № 48009847 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Кедр Еспресо Хауз» на підставі наказу Господарського суду міста Києва № 910/4263/15-г від 29.05.2015 судового збору в сумі 19 980,37 грн.
Як зазначає представник позивача, у вересні 2015 ПзІІ «АМІК-Україна» звернулось до відповідача з листом про повернення виконавчого документа № 910/4263/15-г, в якому довело до відома органу виконавчої служби, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 по справі № 910/4263/15-г, в тому числі, стягнуто підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (04171, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68, код ЄДРПОУ 30603572) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» (04950, м. Дніпропетровськ, пл. Стародубова, 1, офіс 121, код ЄДРПОУ 35737974) 19 980 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору.
Крім того, в листі від 01.09.2015 позивач зазначив, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2015 по справі № 910/4263/15-г апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» задоволено частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 13.05.2015 року у справі №910/4263/15-г змінено та викладено резолютивну частину у наступній редакції, в тому числі: «Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (04171, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68, код ЄДРПОУ 30603572) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» (04950, м. Дніпропетровськ, пл. Стародубова, 1, офіс 121, код ЄДРПОУ 35737974) 19 774 (дев'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення № 307921 від 24.09.2015 позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 19 774,37 грн.
На думку представника позивача, обставина перерахування коштів в сумі 19 744,37 грн. є достатньою підставою для скасування постанов про арешт коштів та про арешт майна, про розшук майна боржника та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.
Інших ґрунтовних підстав для визнання незаконною бездіяльності відповідача, скасування постанов про арешт коштів, про розшук майна боржника, про стягнення виконавчого збору, про стягнення витрат, пов'язаних з організацією і проведенням виконавчих дій та зобов'язання відповідача вчинити дії, позивачем не наведено.
Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
У відповідності до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документам про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.
Відповідно до положень ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.
Як зазначив відповідач в письмових запереченнях, що наявні в матеріалах справи, у Відділі державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві на виконанні перебував наказ Господарського суду м. Києва № 910/4263/15-г від 29.05.2015 про стягнення боргу в сумі 19980,37 грн. з ПзІІ «АМІК Україна» на користь ТОВ «Кедр Еспресо Хаус».
Зокрема, 06.07.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48009847.
17 серпня 2015 відповідачем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, а саме, замінено боржника з ПзІІ «ЛУКОЙЛ Україна» на ПзІІ «АМІК Україна», у зв'язку із зміною назви боржника.
Того ж дня - 17.08.2015 відповідач прийняв постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також постанову про розшук рухомого майна боржника на суму, згідно виконавчого документа.
В подальшому, 16.09.2015, відповідач прийняв постанову про приєднання виконавчого документа № 910/4263/15-г до зведеного виконавчого провадження № 41966255.
Як наслідок, 16.09.2015 відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника у зведеному виконавчому провадженні на загальну суму боргу в розмірі 537424,37 грн.
01 вересня 2015 до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві надійшла заява від ПзІІ «АМІК Україна» про повернення виконавчого документу № 910/4263/15-г до суду, яку державним виконавцем отримано 02.10.2015 згідно журналу реєстрації вхідної кореспонденції.
В той же день - 02.10.2015 відповідач виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, згідно п. 4 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», яку разом з оригіналом виконавчого документа № 910/4263/15-г було направлено до Господарського суду міста Києва.
За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання незаконною бездіяльності відповідача, що полягає у неповерненні до господарського суду м. Києва наказу господарського суду м. Києва від 29.05.2015 року по справі № 910/4263/15 та зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження ВП № 48009847, відкритого згідно наказу господарського суду м. Києва від 29.05.2015 року по справі № 910/4263/15, є необґрунтованими.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов відповідача про арешт коштів, про розшук майна боржника, про стягнення виконавчого збору, про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, суд зазначає, що оскільки станом на 02.10.2015 за позивачем, як боржником, по зведеному виконавчому провадженню обліковується заборгованість в загальній сумі 661 633,71 грн., то підстави для скасування зазначених вище постанов у суду відсутні, адже заходи примусового виконання рішення є гарантією виконання такого рішення.
При цьому, слід відзначити, що виконавче провадження № 48679473 по виконанню постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві № 17-4.3/2-2 від 11.06.2015 про стягнення боргу в сумі 450660,00 грн. та виконавче провадження № 48675636 по виконанню постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві № 17-4.3/1 від 11.06.2015 про стягнення боргу в сумі 54810,00 грн., станом на дату розгляду даної справи є зупиненими внаслідок оскарження позивачем зазначених постанов в судовому порядку, що виключає можливість зняття арешту в межах зупинених виконавчих проваджень.
Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволені адміністративного позову.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відомості щодо включення ВП № 485811502 до складу зведеного виконавчого провадження повинні підтверджуватися постановою державного виконавця про приєднання ВП до зведеного виконавчого провадження, котра повинна бути винесена державним виконавцем на підставі рішення начальника відділу та у строк не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання боржником (у даному випадку не пізніше 09.09.2015 року).
Таких відомостей станом на день звернення до суду першої інстанції та розглядом справи в суді першої інстанції не було в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень. Також, дане твердження позивача не спростовувалось відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції.
Слід звернути увагу теж на те, що відповідач згідно положень п. 3.8.8. Інструкції № 512/5 у разі включення ВП № 485811502 до зведеного виконавчого провадження повинен вивести його із зведеного виконавчого провадження, так як є підстави для завершення цього ВП у зв'язку з його виконанням.
З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до однозначного висновку, що посадовими особами Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві призводять до порушень чинного законодавства України.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» - Назім Світлани Іванівни - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 26 січня 2016 року.
(Повний текст ухвали виготовлено - 21 січня 2016 року).
Головуючий суддя:
Судді:
.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Твердохліб В.А.
Троян Н.М.