Справа: № 367/1542/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Пархоменко О.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
21 січня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П.,Твердохліб В.А.;
за участю секретаря: Драч М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Святошинського відділення Державної автомобільної інспекції м. Києва про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,-
У лютому 2015 року, позивач звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з адміністративним позовом до Святошинського відділення Державної автомобільної інспекції м. Києва про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.
Посилається на те, що 18 лютого 2015 року постановою у справі про адміністративне правопорушення інспектором ДПС ВДАІ з обслуговування Святошинського району ГУ МВС України в м. Києві у зв'язку із порушенням ним п. 21 (г) Правил дорожнього руху на нього було накладено штраф у сумі 425,0 гривень. Про те, що на транспортний засіб, власником якого є ОСОБА_3 і яким він керував на момент накладення на нього адміністративного стягнення, в грудні минулого року закінчилася дія полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, він не знав, оскільки автомобілем він користується не часто і про сплив терміну дії полісу його власник автомобіля не попередила.
Позивач вказує, що дії інспектора ДАІ вважає неправомірними і такими, що грубо порушують його конституційні права, передбачені ст. 126 Конституції України та п.2 ч.4 ст. 47 Закону України Про судоустрій і статус суддів, в яких передбачено недоторканість та імунітет судді. Специфіка правового статусу судді виключає можливість застосування щодо нього санкцій, визначений у Кодексі України про адміністративні правопорушення, оскільки ст. 83 Закону України Про судоустрій і статус суддів притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів, в тому числі і за адміністративні проступки; в цьому випадку також діє принцип недоторканості суддів. Вказані норми призвані забезпечити неможливість будь-яких спроб обмежити особисту свободу судді та його недоторканість шляхом притягнення його до адміністративної відповідальності, якщо він може підтвердити свою ідентичність. Про те, що він працює суддею апеляційного суду працівникам ДАІ було ним повідомлено.
Вважає, що своїми діями інспектор ДПС ВДАІ з обслуговування Святошинського району ГУ МВС України в м. Києві проявив своє негативне ставлення до суду взагалі і до нього зокрема, а тому порушення інспектором ДПС ВДАІ встановленого законодавством порядку притягнення його, як судді, до адміністративної відповідальності тягне за собою скасування постанови про адміністративне стягнення відносно нього та закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п.3 ч.1 ст. 293 КУпАП.
В зв'язку із викладеними обставинами позивач просив визнати дії інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування Святошинського району ГУ МВС України в м. Києві такими, що не відповідають вимогам ст. 126 Конституції України та п.2 ч.4 ст. 47 Закону України Про судоустрій і статус суддів; скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ПС1 № 883838 від 18 лютого 2015 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у сумі 425 гривен.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 11 листопада 2015 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.
Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.
Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 18.02.2015 року серія АП1 № 179033 позивач ОСОБА_2 звинувачується в тому, що він 18.02.2015 року о 12 год. 15 хв. по вул. Уборевича в м. Києві керував а/м Фольксваген д. н. НОМЕР_1 без страхового поліса обовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 21 г Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. На підставі цього протоколу відповідачем - інспектором ДПС Святошинського ВДАІ прапорщиком міліції Малютинським О. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення від 18.02.2015 року серії ПС1 № 883838, якою позивача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, накладено штраф в розмірі 425 гривень.
Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням /проступком/ визнається протиправна, винна /умисна або необережна/ дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч.1 ст. 126 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються водії транспортних засобів, які не мають при собі або не пред'явили для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до ст. 126 Конституції України вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше. Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено; 2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 4) порушення суддею вимог щодо несумісності; 5) порушення суддею присяги; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 7) припинення його громадянства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються у разі його смерті. Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей.
У відповідності до ст. 48 Закону України Про судоустрій і статус суддів суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Суддя не зобовязаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом. Суддя зобовязаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до органів суддівського самоврядування та правоохоронних органів. Незалежність судді забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення; недоторканністю та імунітетом судді.
Встановлено, що позивач обіймав посаду судді Апеляційного суду Луганської області та відповідно до постанови Верховної ради України від 16.07.2015 року № 636-УІІ року у звязку із поданням заяви про відставку був звільнений з посади судді.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в звязку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Як встановлено в судовому засіданні встановлено, що 18.02.2015 року позивач о 12 год. 15 хв. по вул. Уборевича в м. Києві керував а/м Фольксваген д. н. НОМЕР_1 без страхового поліса обовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 21 г Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП та на підставі цього протоколу відповідачем - інспектором ДПС Святошинського ВДАІ прапорщиком міліції Малютинським О.С. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення від 18.02.2015 року серії ПС1 № 883838, якою позивача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, накладено штраф в розмірі 425 гривень.
Таким чином суд першої інстанції правомірно вважає, що доводи позивача про те, що він, перебував на час вчинення адміністративного правопорушення на посаді судді, про що він повідомляв інспектора ДПС, а тому не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.
Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відсутні передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2015 від 08 квітня 2015 року у справі № 1-6/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), положення частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Положення частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Зважаючи на вищенаведене, виходячи з наявних матеріалів справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11 листопада 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 26 січня 2016 року.
(Повний текст ухвали виготовлено - 21 січня 2016 року).
Головуючий суддя:
Судді:
.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Твердохліб В.А.
Бужак Н.П.