"19" січня 2016 р. справа 415/10508/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)
судді Ясенова Т.І. Головко О.В.
при секретарі Троянові А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Дніпродзержинська на постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 11.03.2015 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Дніпродзержинська про зобов'язання призначити пенсію за віком
ОСОБА_1 через свого представника 12.12.2014 звернувся до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Дніпродзержинська, в якому вказує що в вересні 2000 року виїхав на постійне проживання до Ізраїлю. В зв'язку з досягненням пенсійного віку, 03.08.2014 представник подав заяву про призначення пенсії, однак в призначенні пенсії відповідачем відмовлено.
Позивач просить визнати протиправною бездіяльність щодо відмови в призначенні пенсії за віком та зобов'язати призначити пенсію за віком починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_3.
Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 11.03.2015, прийнятою в скороченому провадженні, позов задоволений.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на відсутність угоди з Ізраїлем у сфері пенсійного забезпечення. Пенсія може призначатись тільки особам, зареєстрованим на Україні.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», чоловіки мають право на пенсію за віком після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», чоловіки мають право на пенсію за віком після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Таким чином, єдиними умовами для призначення пенсій громадянам України є досягнення певного віку та наявність певного трудового стажу.
Згідно паспорту, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України. До виїзду в Ізраїль був зареєстрований АДРЕСА_1.
Представник позивача 03.08.2014 подав заяву до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Дніпродзержинська з проханням призначити пенсію за віком з ІНФОРМАЦІЯ_3 в зв'язку з досягненням 60 років.
Листом №3745/04-23 від 22.08.2014 Управління Пенсійного фонду повідомило, що відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, право на забезпечення за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають на Україні.
Згідно трудової книжки, уточнюючих довідок, архівних довідок, які були прикладені до заяви про призначення пенсії, загальний трудовий стаж ОСОБА_1 становить понад 25 років.
Конституційний Суд України в рішенні №25рп/2009 від 07.10.2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел і забезпечуються частиною 2 статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються в зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Відповідно до частини 3 статті 25 Конституції України, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Водночас, пунктом 2 частини 1 статті 49, статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», конституційне право на соціальний захист поставлено в залежність від факту укладання Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів в тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи з правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами.
В листі №3745/04-23 від 22.08.2014 про відмову позивачу в призначенні пенсії, Управління Пенсійного фонду не повно викладає статтю 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Дослівно в цій нормі зазначено, що право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України
Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Таким чином, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №25рп/2009 від 07.10.2009, яке є обов'язковим до виконання і має силу закону, відмова у призначенні пенсії ОСОБА_1 лише з тієї причини що він не зареєстрований на Україні, суперечить Конституції України стосовно утвердження і забезпечення прав і свобод людини, неприпустимості обмеження конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадян України, які перебувають за її межами, права на соціальний захист у старості.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що громадянин України, проживаючи в іншій державі, має такі самі конституційні права, як і громадяни, які проживають на Україні.
Керуючись статтями 198, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Дніпродзержинська залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 11.03.2015 - без змін
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.В. Суховаров
Суддя: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко