20 січня 2016 рокусправа № 331/7623/15-а(2а/331/134/15)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.
суддів: Кругового О.О. Нагорної Л.М.
за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя
від 11 листопада 2015 року
у справі № 331/7623/15-а
за позовом ОСОБА_1,
АДРЕСА_1;
до відповідача Департаменту архітектури та містобудування
Запорізької міської ради,
вул. Зелінського, 3, м. Запоріжжя, 69037;
про скасування рішення, -
встановив: ОСОБА_1 подала позов до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради про скасування Дозволу на здійснення прибудови до житлового будинку № 33-А по вулиці Першотравневій в місті Запоріжжя, виданого Управлінням головного архітектора міста Запоріжжя 20 червня 1966 року.
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя (суддя Світлицька В.М.) своєю ухвалою від 11 листопада 2015 року адміністративний позов залишив без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду мотивована пропуском строку звернення до суду, та відсутністю жодних належних доказів поважності причин для вирішення питання про його поновлення.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, Позивач, вказує на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що про оскаржуване незаконне рішення головного архітектора міста Позивач дізнався лише в серпні 2015 року, під час слухання цивільної справи про усунення перешкод в користуванні власністю.
Просить ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя скасувати, з направленням матеріалів до суду першої інстанції.
Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні сторони не скористались. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому порядку.
З огляду на приписи статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при винесені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Строк звернення до суду в адміністративному судочинстві - це період часу, у межах якого особа може звернутися до адміністративного суду з позовною вимогою про захист своїх прав, свобод та інтересів у сфері публічних відносин.
Загальні положення визначення строків звернення до суду та процесуальних строків містяться в главі 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
І з огляду на приписи статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Виходячи з приписів указаної норми, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов'язується, з одного боку, з об'єктивним моментом, тобто порушенням суб'єктивного права, а з другого боку, із суб'єктивним моментом, коли особа, яка звертається до суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, диспозиція цієї норми побудована так, що перебіг строку звернення до суду починається не тільки з того моменту, коли особа дізналася про порушення свого права, а й з того моменту, коли вона дізнатися про це була повинна.
Отже, необхідно зважити, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше. Якщо мала - тоді для відліку строку на звернення береться до уваги саме цей момент.
Крім того, в силу статті 100 цього Кодексу адміністративний позов залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
За загальним правилом, поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі договору дарування житлового будинку від 05 грудня 2011 року.
Право на позов виникає у власника з того моменту, коли він мав з'ясувати для себе, що певні обставини є порушенням, викликають, відповідно до норм права, настання тих або інших правових наслідків.
Починаючи з грудня 2011 року ОСОБА_1 не користувалася своїми правами, до суду за захистом порушеного права не зверталась. Відповідно, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спливу строку звернення до суду.
При цьому, про будь-які поважні причини пропуску строку звернення до суду заявник апеляційної скарги не повідомив. Послався виключно на відсутність іншої інформації, аніж та, на яку вказував представник щодо усвідомлення незаконності рішення на здійснення прибудови до житлового будинку тільки в серпні 2015 року, під час слухання цивільної справи про усунення перешкод в користуванні власністю.
В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни ухвали Жовтневого районного суду міста Запоріжжя відсутні.
Керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 11 листопада 2015 року у справі № 331/7623/15-а (2а/331/134/15) - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: О.В. Юхименко
Суддя: О.О. Круговий
Суддя: Л.М. Нагорна