20 січня 2016 року Справа № 876/10186/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Левицької Н.Г., Іщук Л.П.,
з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Сумської міської ради на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 вересня 2015 року про закриття провадження у справі за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення тимчасової державної допомоги,
18 серпня 2015 року управління соціального захисту населення Сумської міської ради звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача тимчасову державну допомогу у розмірі 24456,60 грн.
Оскаржуваною ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 вересня 2015 року провадження у справі № 452/2328/15-а закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.
У поданій апеляційній скарзі управління соціального захисту населення Сумської міської ради просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм процесуального права. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що звернення суб'єкта владних повноважень до суду з питання стягнення тимчасової державної допомоги, встановлено законом і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. На думку апелянта, оскільки позивач відповідно до положень статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить саме до системи органів місцевого самоврядування, тому повинен звертатись до суду згідно правил КАС України. При цьому, зазначає, що з огляду на те, що відповідачем по справі є фізична особа, справа повинна розглядатися місцевим загальним судом.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Закриваючи провадження у справі, суд виходив із того, що позивачем заявлено вимогу про право цивільне, тобто йдеться про наявність цивільно-правового спору, який може бути вирішений шляхом пред'явлення позову відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України.
Такі висновки судді першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи і нормам процесуального права, виходячи з такого.
Як встановлено судом, предметом позовних вимог у даній справі за позовом управління соціального захисту населення Сумської міської ради є стягнення з фізичної особи суми виплаченої тимчасової допомоги у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів.
Відповідно до статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.
У пункті 5 частини 4 статті 50 КАС України зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.
Разом з цим позивач не вказав закон, у якому зазначено про можливість звернення суб'єкта владних повноважень з таким адміністративним позовом до фізичної особи, а перелічені у пунктах 1-4 цієї норми випадки, коли особа може бути відповідачем у адміністративній справі за позовом суб'єкта владних повноважень, до предмета спору у справі, що розглядається, не відносяться.
У випадку, що розглядається, позов заявлений про стягнення грошових коштів, що стали власністю громадянина ОСОБА_2 і, на думку апеляційного суду, не підпадає під дію пункту 4 частини 4 статті 50 КАС України.
Відтак апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що цей спір має цивільно-правовий, а не публічний характер, а тому його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про закриття провадження у даній справі, прийняв судове рішення із врахуванням фактичних обставин справи та додержанням норм процесуального права, а отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Сумської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 вересня 2015 року у справі № 452/2328/15-а - без змін.
Стягнути з управління соціального захисту населення Сумської міської ради судовий збір в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. на рахунок за реквізитами: державний бюджет Галицького району м. Львова, код ЄДРПОУ 38007573, рахунок 31219206781004, банк одержувача ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, призначення платежу: судовий збір, код 34668371.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Н.Г.Левицька
Л.П.Іщук
Ухвала у повному обсязі складена 21 січня 2016 року.