АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа №22-ц/796/1865/2016 Головуючий у І інстанції - Осаулов А.А.
Доповідач - Заришняк Г.М.
20 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Чобіток А.О., Желепи О.В.
при секретарі - Гарматюк О.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні в Апеляційному суді міста Києва цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2015 року по справі за позовом Військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват і К» про визнання договору іпотеки недійсним,-
Під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ДП Міністерства Оборони України «Укроборонпостачальник», Міністерства оборони України про звернення стягнення на предмет іпотеки до спільного розгляду судом було прийнято зустрічну позовну заяву Військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват і К» про визнання договору іпотеки недійсним.
У вказаній позовній заяві прокурор просив суд визнати недійсним договір іпотеки від 20.05.2011 р. нежитлових приміщень цокольного поверху: з №6 по №22, з №24 по №30 площею 521,90 кв. м., першого поверху: з №2 по №8, з №10 по №14, з №16 по №22 площею 284,5 кв. м., другого поверху: з №2 по №6, з №8 по №30, з №32 по №39 площею 574кв. м., загальною площею 1380,9 кв. м., що складає 55/100 частин нежитлової будівлі літ. В, що має загальну площу - 2548,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_1 (іпотекодержателем) та ТОВ «ВІВАТ і К» (іпотекодавцем)
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 20.05.2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Віват і К» було укладено договір іпотеки, за яким останнє передало в іпотеку ОСОБА_1 вказані нежитлові приміщення. У договорі іпотеки зазначено, що предмет іпотеки - нерухоме майно належить на праві власності іпотекодавцю, а також сторони погодили умови п.5 вказаного договору про те, що вказане нерухоме майно на момент укладання вказаного договору нікому не належить, не подаровано, іншим способом не відчужено, не є предметом спору в суді, предметом стягнення у виконавчому провадженню, не знаходиться під арештом, в податковій заставі.
Однак, вказане нерухоме майно було предметом спору у справі №58/80 Господарського суду м. Києва за позовом ДП Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник» до ТОВ «Міжнародний центр інноваційних технологій» про витребування майна із чужого незаконного володіння, ухвалою суду від 03.02.2011 року було порушено провадження у справі. Під час розгляду вказаної справи встановлено, що зазначене нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2011 року перейшло від ТОВ «Міжнародний центр інноваційних технологій» до ТОВ «Віват і К». Крім того, ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.02.2012 року на вказане майно було накладено арешт. В подальшому протягом 2012-2013 року відбулось ряд судових процесів щодо витребування вказаного майна на користь держави.
Окрім того, на час укладення вказаного договору іпотеки від 20.05.2011р. вказане нерухоме майно не належало ТОВ «Віват і К», а відтак останнє не мало жодних підстав розпоряджатися ним.
Позивач вважає, що вказаний договір було вчинено внаслідок зловмисної домовленості між сторонами шляхом внесення у договір іпотеки неправдивої інформації щодо обставин, які мають значення, а саме: щодо того, що предмет іпотеки не є предметом спору в суді. Також, особи, які уклали вказаний договір не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності, вказаний правочин порушує інтереси держави в особі Міністерства Оборони України.
Враховуючи викладене Прокурор просив задовольнити позов та визнати недійсним договір іпотеки від 20.05.2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Віват і К» .
Ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2015 року було залишено без розгляду: позовну заяву ОСОБА_1 до ДП МОУ «Укроборонпостачальник», Міністерства оборони України про звернення стягнення на предмет іпотеки та позовну заяву третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ТОВ «Віват і К» до ДП МОУ «Укроборонпостачальник», Міністерства оборони України про визнання права власності на нежитлову будівлю, що є предметом іпотеки.
Вказані ухвали суду сторонами не оскаржено.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2015 року позов Військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України задоволено.
Визнано недійсним договір іпотеки від 20.05.2011 року нежитлових приміщень цокольного поверху нежитлових приміщень цокольного поверху з №6 по №22, з №24 по №30 площею 521,90 кв. м., першого поверху з №2 по №8, з №10 по №14, з №16 по №22 площею 284,5 кв. м., другого поверху з №2 по №6, з №8 по №30, з №32 по №39 площею 574,5 кв.м,, загальною площею 1380,9 кв. м., що складає 55/100 частин нежитлової будівлі літ. В, що має загальну площу - 2548,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор та представник Міністерства Оборони України проти апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 заперечували, вважаючи рішення суду законним.
Представник ТОВ «Віват і К» підтримав апеляційну скаргу, вважаючи її обґрунтованою.
Позивачка в судове засідання не з»явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не сповістила.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.І ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Частиною 1 ст. 576 ЦК України передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
У відповідності до ч.2 ст.583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Віват і К» перед ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 11.05.2011 року, між ОСОБА_1 та ТОВ «Віват і К» було укладено договір іпотеки, за яким Товариство передало в іпотеку ОСОБА_1 нежитлові приміщення цокольного поверху з №6 по №22, з №24 по №30 площею 521,90 кв. м., першого поверху з №2 по №8, з №10 по №14, з №16 по №22 площею 284,5 кв. м., другого поверху з №2 по №6, з №8 по №30, з №32 по №39 площею 574, 5 кв. м., загальною площею 1380,9 кв. м., що складає 55/100 частин нежитлової будівлі літ. В, що має загальну площу - 2548,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
В п.2 вказаного договору іпотеки зазначено, що предметом іпотеки є вказане нерухоме майно, що належить на праві власності іпотекодавцю - ТОВ «Віват і К» на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2011 року.
Між тим, відповідно до вимог ст.ст.1, 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки може бути виключно нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності.
Відповідно до вимог ч.І ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 4 вказаної статті передбачено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає моменту такої реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
У відповідності зі ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. №1952-ІV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, і саме право власності на нерухоме майно.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», до державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем.
Як видно з витягу про державну реєстрацію прав КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» право власності на вказаний предмет іпотеки - спірні нежитлові приміщення, було зареєстровано за покупцем ТОВ «Віват і К» на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2011 р. лише 26.08.2011 року (а.с.5).
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам - частина 1; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності - частина 2; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі - частина 3; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом - частина 4; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним - частина 5; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей - частина 6.
Згідно зі ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 09.11.2009 року, відповідно до ч.І ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Зі справи вбачається, що при укладенні договору іпотеки від 20.05.2011 року ТОВ «Віват і К» не було власником предмету іпотеки, оскільки нерухоме майно підлягало обов»язковій державній реєстрації і було зареєстровано за Товариством лише 26.08.2011 року. За таких обставин зміст договір іпотеки було укладено за відсутності необхідного обсягу повноважень ТОВ «Віват і К» на розпорядження вказаним нерухомим майном.
З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що зміст вказаного правочину суперечить вимогам ст.334 ЦК України та ст.ст.1,5 Закону України «Про іпотеку», вчинений особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, що в силу вимог ч.ч.1, 2 ст.203, ч.І ст.215 ЦК України є підставою для визнання договору іпотеки від 20.05.2011 р. недійсним з моменту укладення.
Окрім того, в п.5 вказаного договору іпотеки сторони погодили умови про те, що вказане нерухоме майно на момент укладення вказаного договору нікому іншому не належить, не подаровано, іншим способом не відчужено, не є предметом спору в суді, предметом стягнення у виконавчому провадженню, не знаходиться під арештом, в податковій заставі, а також прав щодо нерухомого майна у третіх осіб, як в межах, так і за межами України, немає.
Разом з тим, вказана умова цього договору суперечить обставинам справи.
Так, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду м.Києва від 03.02.2011 року було порушено провадження у справі №58/80 за позовом ДП Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник» до ТОВ «Міжнародний центр інноваційних технологій» про витребування майна із чужого незаконного володіння, предметом спору було нерухоме майно, яке у відповідності до договору від 11.05.2011 року перейшло від ТОВ «Міжнародний центр інноваційних технологій» (представником якого була ОСОБА_1.) до ТОВ «Віват і К» на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2011 року (а.с.72-80, 100-110).
Рішенням Господарського суду м.Києва від 01.08.2012 року у справі за позовом військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави до ТОВ «Віват і К», що набуло законної сили, та постановою Верховного суду України від 03.09.2013 року встановлено, що з 2008 року по 2014 роки судами різних юрисдикцій України розглядались справи, предметом спору у яких були нежитлові приміщення, які є предметом іпотеки у даній справі (а.с.100-110).
Рішенням Господарського суду м.Києва від 01.08.2012 року, що набуло законної сили, було задоволено позов прокурора та витребувано із незаконного володіння ТОВ «Віват і К» до державної власності в особі Міністерства оборони України нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, які є предметом іпотеки згідно оспорюваного договору від 20.05.2011 року.
У відповідності з вимогами ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Крім того, оспорюваний договір іпотеки від 20.05.2011 року суперечить інтересам держави, оскільки укладений з метою заволодіння належним державі в особі Міністерства оборони України нерухомим майном, що вбачається з досліджених в судовому засіданні судових рішень та встановлених у них обставин (а.с.100-110).
У відповідності зі ст.1, 2 Закону України «Про оборону України», ст.15 Закону України «Про Збройні сили України» фінансування потреб Національної оборони та Збройних сил України здійснюється виключно з рахунок Державного бюджету України, а тому шкода, що спричинена Міністерству оборони України, є шкодою, заподіяною безпосередньо інтересам держави.
Суд першої інстанції повно й всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку й прийшов до правильного висновку про доведеність позовних вимог Військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, обґрунтовано визнавши недійсним договір іпотеки нерухомого майна від 20.05.2011 р., укладений між відповідачами.
Доводів, які б спростовували висновки суду, апеляційна скарга не містить.
Рішення суду відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам матеріального і процесуального закону, й не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 -315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2015 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: