Справа: № 810/3529/15 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Міщук М.С.
20 січня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Доценку О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, -
10 серпня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про коригування заявленої митної вартості від 10 лютого 2015 року №100260002/2015/000096/1, №100260002/2015/000097/1, №100260002/2015/000093/1, №100260002/2015/000095/1, №100260002/2015/000100/1, №100260002/2015/000098/1, №100260002/2015/000102/1.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі про скасування постанови Київська міська митниця Державної фіскальної служби України (надалі також митниця або апелянт) посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що:
- пунктом 10.1 договору про перевезення від 19.04.2011 року № 378 передбачено кінцеву дату дії даного контракту « 31.12.2012». Додаткові угоди, які підтверджували б дійсність даного договору декларантом не надано;
- в пункті 6 договору про перевезення від 19.04.2011 року № 378 зазначено, що сплата за перевезення товару здійснюється на протязі 14 днів з дати виставленого перевізником інвойсу. Банківський рахунок про сплату зазначених послуг та інвойс під час митного оформлення декларантом не надано;
- відповідно до пункту 1.1.1. Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 року №101014611 вантаж вважається застрахованим згідно умов цього договору, якщо страхувальником на цей вантаж оформлено та надіслано за електронною поштою повідомлення - додаток №1, який є невід'ємним додатком до цього договору з описом такого вантажу, маршруту, номером інвойсу, страхової суми. Додаток №1 декларантом надано без опису вантажу, маршруту, номеру інвойсу, страхової суми;
- у довідках про транспортні витрати та у страхових полісах вказані замовлення, які декларантом також не надано;
- вимоги митниці в частині надання додаткових документів виконано не у повному обсязі, про що зазначено у листах декларанта ТОВ «Фоззі-Фуд», а саме: не надано копію митної декларації країни відправлення та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено матеріалами справи ТОВ "Фоззі-Фуд" (покупець) було укладено із компанією Green Egypt for Agricultural Investment Co. (постачальник, резидент Єгипту) контракт №734 від 22 січня 2015 року про поставку товарів (т. 1 а. с. 16-21).
Відповідно до пункту 2.1. цього контракту всі ціни на товар зазначаються в інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість товару, тари, термоупаковки, маркування, навантаження та витрати на митне оформлення товару в країні продавця.
В пункті 3.1. контракту передбачено, що поставка відбувається на умовах FOB Damietta портове місто Дамьєта в Єгипеті) відповідно до Інкотермс 2010.
Пунктом 8.1. контракту передбачено, що оплата за товар проводиться шляхом банківського переказу на рахунок постачальника в такому порядку:
- передоплата 50% від вартості партії товару по проформі інвойсу або інвойсу;
- оплата 50% які залишилися протягом 14 календарних днів з дати митного оформлення товару.
Перевезення товару із порту Дамьєта (Египет) до порту Одеса здійснювалося морським перевізником СМА CGM Shipping Agencies Ukraine Ltd.
Відповідно до контракту №734 від 22 січня 2015 року ТОВ «Фоззі-Фуд» було завезено в Україну партію товару - «апельсини солодкі, свіжі, сорт «Navel», розфасовані орієнтовно по 15 кг., код УКТЗЕД 0805102000, виробник Green Egypt For Agricultural Investment Co.(Agreen), країна виробництва Єгипет».
В режимі імпорту ТОВ «Фоззі-Фуд» 10 лютого 2015 року подані такі митні декларації: №100260002/2015/169734 від 10.02.2015 (поставка-734-1), №100260002/2015/169729 від 10.02.2015 (поставка - 734-2), №100260002/2015/169733 від 10.02.2015 (поставка - 734-3), №100260002/2015/169741 від 10.02.2015 (поставка-734-4), №100260002/2015/169728 від 10.02.2015 (поставка - 734-5), №100260002/2015/169727 від 10.02.2015 (поставка - 734-6), №100260002/2015/169738 від 10.02.2015 (поставка - 734-7).
Вартість товару визначена ТОВ «Фоззі-Фуд» за першим методом (ціною контракту) на рівні 0,4156 USD/кг.
Разом із митними деклараціями ТОВ «Фоззі-Фуд» було поданіодекларації митної вартості, в яких були задекларовані такі складові митної вартості товару:
- фактурна вартість товару зазначена в інвойсі, яка включає всі витрати пов'язані із доставкою, пакування та транспортуванням товару до порту Дамьєта (Египет);
- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця звезення на митну територію України;
- витрати на страхування цих товарів.
Для підтвердження задекларованих складових митної вартості товару ТОВ «Фоззі-Фуд» було подано 7 аналогічних пакетів документів: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами (dl602); міжнародну автомобільну накладну (CMR) (2730); коносамент EG10368228 (2761); платіжне доручення №2513 від 30.01.2015, що підтверджує зартість товару (3002) документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка (3007); рахунок-фактура (інвойс) (3105); пакувальний лист (3141); страховий поліс (3530); зовнішньоекономічний контракт №734 (4104); договір на перевезення вантажу №378 (4301); інформацію про позитивні результати санітарно-епідеміологічного контролю товару (5501), фіто-санітарного контролю товару (5503), радіологічного контролю товару (5504); резервна позиція (5511); сертифікат про походження товару форми А (7001); договір страхування № 101014611 (9000); сертифікат якості б/н (9000); виписка по особовому рахунку (9000).
Перевіривши подані позивачем документи Київська міська митниця ДФС виявила недоліки у поданих документах, а саме:
- сума зазначена в платіжному дорученні від 30 січня 2015 року № 2513 не відповідає умовам пункту 8 контракту від 22 січня 2015 року №734, де зазначено що здійснюється 50% передоплата за товар від вартості партії товару по проформі інвойсу або інвойсу;
- в платіжному дорученні від 30 січня 2015 року №2513 відсутнє посилання на проформу інвойсу інвойс, відповідно до пункту 8.1 контракту від 22 січня 2015 року №734;
- враховуючи пункт 10.2 контракту від 22 січня 2015 року №734, згідно частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, відповідно пункту 2 контракту ціна на товар встановлюється на кожну партію товару, документального підтвердження узгодження цін у за контрактом декларантом не надано;
- пункт 10.1 договору про перевезення від 19 квітня 2011 року №378 передбачено кінцева дата дії даного контракту 31 грудня 2012 року, ніяких додаткових угод, які б підтверджували дійсність даного договору немає.
- відсутні документи від перевізника товару, що підтверджують вартість перевезення товару, а саме, у пункті 6 договору про перевезення від 19 квітня 2011 року№378, зазначено, що оплата за перевезення товару здійснюється на протязі 14 днів з дати виставленого інвойсу перевізником, банківський рахунок на сплату зазначених послуг та інвойс до митного оформлення не надані.
10 лютого 2015 року, на вимогу митниці надати додаткові документи, листами вих. №60 (поставка 734-7), вих. №59 (поставка 734- 6), вих. №58 (поставка 734-5), вих. №64 (поставка 734-4), вих. №63 (поставка 734-3), вих. №66 (поставка 734-2), вих. №65 (поставка 734-1) ТОВ «Фоззі-Фуд» надало додаткові документи, а саме: прайс-лист від 05 січня 2015 року; комерційну пропозицію від 05 січня 2015 року; інші документи, які вже подавалися підчас оформлення.
10 лютого 2015 року Митницею прийнявши рішення про коригування: №100260002/2015/000096/1 від 10.02.2015 (поставка 734_1); №100260002/2015/000097/1 від 10.02.2015 (поставка 734_2); №100260002/2015/000093/1 від 10.02.2015 (поставка 734_3); №100260002/2015/000095/1 від 10.02.2015 (поставка 734_4); №100260002/2015/000100/1 від 10.02.2015 (поставка 734_5); №100260002/2015/000098/1 від 10.02.2015 (поставка 734_6); №100260002/2015/000102/1 від 10.02.2015 (поставка 734_7).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення не містять обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідачем не було доведено проведення дій щодо можливості застосування інших методів визначення митної вартості товару, окрім резервного.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно частин першої - третьої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару митницею було встановлено, що документи подані апелянтом до митного оформлення містять розбіжності, однак, на думку колегії суддів митницею не в повному обсязі та поверхнево було досліджено подані декларантом документи, з огляду на наступне.
Щодо розбіжності: «сума зазначена в платіжному дорученні від 30.01.2015 року №2513 не відповідає умовам пункту 8 контракту від 22.01.2015 року №734, де зазначено що здійснюється 50% передоплата за товар від вартості партії товару по проформі інвойсу або інвойсу».
В пункті 8.1 контракту від 22.01.2015 року №734 зазначено, що покупець здійснює 50% передоплати за товар відповідно до проформи інвойсу або інвойсу.
До зазначених вище митних декларацій було подано платіжне доручення на суму № 2513 від 30.01.2015 року на суму 31 080 USD. В призначенні платежу зазначено, що оплата проводить відповідно до проформи-інвойсу №230115 від 23.01.2015 року.
Продавець виставив ТОВ «Фоззі-Фуд» проформу-інвойс №230115 від 23.01.2015 року на суму 62160 USD, 50% від суми проформи-інвойсу становить 31 080 USD, що відповідає умовам пункту 8.1. контракту.
До митного оформлення ТОВ «Фоззі-Фуд» подало 7 інвойсів №600-318А, №600-318В, №600-318С, №600-318D, №600-318Е, № 600-318F, №600-318G загальна сума яких складає 31 080 USD.
Щодо розбіжності: «в платіжному дорученні від 30.01.2015 року № 2513 відсутнє посилання на проформу інвойсу чи інвойс, відповідно до пункту 8.1 контракту від 22.01.2015 року № 734».
В пункті 8.1 контракту від 22.01.2015 року № 734 зазначено, що покупець здійснює 50% передоплати за товар відповідно до проформи інвойсу або інвойсу. Продавець виставив ТОВ «Фоззі-Фуд» проформу-інвойс №230115 від 23.01.2015 року на суму 62160 USD, 50% від суми проформи-інвойсу становить 31 080 USD, що відповідає умовам пункту 8.1. контракту.
До зазначених вище митних декларацій було подано платіжне доручення на суму №2513 від 30.01.2015 року на суму 31 080 USD. В призначенні платежу зазначено, що оплата проводить відповідно до проформи-інвойсу №230115 від 23.01.2015 року, що підтверджується копією п/д №230115 від 23.01.2015 року.
Щодо розбіжності: «...враховуючи п. 10.2 контракту від 22.01.2015 року №734, згідно частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, відповідно п.2 контракту ціна на товар встановлюється на кожну партію товару, документального підтвердження узгодження цін товару за контрактом декларантом не надано».
В пункті 10.2 контракту від 22.01.2015 року №734 контракту зазначено, що при виконанні цього контракту і при вирішенні спорів, які можуть виникнути сторони керуються матеріальним правом України.
Колегія суддів зазначає, що посилання митного органу на частину 3 статті 180 Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки Митні органи не наділені компетенцією контролювати виконання договірних зобов'язань сторін.
Крім того, відповідно до пункту 2.1. контракту від 22.01.2015 року №734 ціни на товар встановлюються на кожну партію товару окремо в інвойсі. До митного оформлення ТОВ «Фоззі-Фуд» було подано інвойси №600-318А, №600-318В, №600-318С, №600-318D, №600- 318Е, №600-318F, №600-318G, в яких встановлена ціна товару. Строки виконання поставки передбачені пунктом 3 контракту, строк дії договору п.12.8 контракту від 22.01.2015 року №734.
Щодо розбіжності: «п. 10.1 договору про перевезення від 19.04.2011 року №378 передбачено кінцева дата дії даного контракту 31.12.2012 року, ніяких додаткових угод, які б підтверджували дійсність даного договору немає».
До митного оформлення ТОВ «Фоззі-Фуд» було подано договір про перевезення від 19.04.2011 року №378, укладений із морським агентом.
У пункті 10.1 цього договору передбачено, що у випадку, якщо жодна із сторін за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір розірвати договорів, то строк дії договору автоматично вважається продовженим на кожен наступний рік.
Таким чином, договір є діючим, що підтверджується його виконанням сторонами (здійснення перевезення, оформлення коносаментів, і т.п.).
Щодо розбіжності: «відсутні документи від перевізника товару, що підтверджують вартість перевезення товару, а саме, п. 6 договору про перевезення від 19.04.2011 №378, зазначено, що оплата за перевезення товару здійснюється на протязі 14 днів з дати виставленого інвойсу перевізником, банківський рахунок на сплату зазначених послуг та інвойс до митного оформлення не надані».
Під час митного оформлення до кожної із семи митних декларацій було надано: договір про перевезення від 19.04.2011 року №378, коносамент (bill of lading), довідку про транспортні витрати.
У довідці зазначено номер коносаменту, морського контейнера, маршрут, вантаж та його масу. Довідка підписана директором та головним бухгалтером перевізника.
Однак, дослідивши всі надані позивачем документи до митного органу, колегія суддів доходить висновку, що відповідач не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
Колегія суддів зазначає, що не повне дослідження митним органом поданих до митного оформлення документів, не є правовою підставою для надання додаткових документів.
Відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України, - прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
В свою чергу, оскаржуване рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, - визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Враховуючи вищезазначені норми, колегія суддів дійшла висновку, що до прийняття рішення про застосування шостого методу, митницею має провести консультації та інші дії в межах своїх повноважень (зокрема по отриманню документів та відомостей) щодо можливості застосування кожного з 2 по 5 методів, та результатами яких така можливість була б обґрунтовано виключена.
В свою чергу, апелянтом як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції не було надано доказів проведення дій щодо можливості застосування інших методів визначення митної вартості товару, окрім резервного.
Колегія суддів зазначає, що вартість товару скориговано на підставі раніше визначених органами доходів і зборів митних вартостях, а саме витягу із цінової бази митниці, однак зазначений у витязі товар є не "аналогічним", а лише "подібним" товару, який ввозився.
Рішення про митне оформлення товару не може базуватися виключно на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом не передбачено. Також необхідно врахувати, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів та методів її визначення. Тому, така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально і підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладені у постанові Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015року (справа № К/800/42105/14).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність митним органом правомірності застосування шостого (резервного) методу та вчинення належних дій по визначенню змісту та порядку застосування такого методу визначення митної вартості.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 41,160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді:
.
Головуючий суддя Міщук М.С.
Судді: Гром Л.М.
Бєлова Л.В.