19 січня 2016 р. Справа № 902/1462/15
Господарський суд Вінницької області у складі судді Стефанів Т. В.,
за участі секретаря судового засідання Незамай Д. Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Громадянки ОСОБА_1,
02192, АДРЕСА_1,
02152, АДРЕСА_2
до Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff",
22800 Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького,31
про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
за участю:
позивача ОСОБА_1, за паспортом (особу перевірено господарським судом міста Києва);
представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, за довіреностями.
Господарським судом Вінницької області розглядається справа №902/1462/15 за позовом громадянки ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач - ОСОБА_1 з 16 листопада 2009 року по 30 квітня 2014 року обіймала посаду юрисконсульта з інтелектуальних прав дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff", і відповідно до наказу №821/К від 29.04.2014 року її звільнено з роботи з 30.04.2014 року за власним бажанням, за ст.38 Кодексу законів про працю України. Натомість відповідачем - дочірнім підприємством "Українська горілчана компанія "Nemiroff" не було здійснено належних виплат при звільненні по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану відпустку. Відтак позивач змушена звернутись до суду з позовом про стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Оскільки в провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/798/14 про банкрутство Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff", даний позов розглядається господарським судом з врахуванням приписів ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212 від 22.12.2011 року з наступними змінами та доповненнями), за яким, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати.
Позивач збільшила суму позовних вимог і в додаткових поясненнях до позовної заяви щодо суми позовних вимог, поданих до суду 11.01.2015 року (а.с. 125-126, т. 2), просила стягнути з відповідача на свою користь 77898,86 грн. середнього заробітку за період з 04.08.2015 року по 19.01.2016 року. Дана заява прийнята судом до розгляду відповідно до ст. 22 ГПК України.
В судовому засіданні 19.01.2016 року в режимі відеоконференції продовжено розгляд справи по суті та заслухано позивача, яка підтримала збільшені позовні вимоги в повному обсязі, на суму 77898,86 грн.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 58-67, т.1).
Відповідач зокрема посилається на приписи ст. 116 та 117 Кодексу законів про працю України, вказуючи на те, що при звільненні з позивачем здійснено повний розрахунок, а тому в останнього відсутнє право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому відповідач наголошує на відсутності повноважень у ОСОБА_5 на підписання наказу про звільнення №821/К від 29.04.2014 року ОСОБА_1 та недотримання встановленого на підприємстві порядку звільнення працівників.
Як зауважив відповідач, позивача було звільнено з посади повноважною на це особою з 29 серпня 2014 року за п.4 ст.40 КЗпП України за здійснений в період з 24.03.2014 року по 29.08.2014 року прогул без поважних причин та невихід на роботу на виклик роботодавця.
Відповідач стверджує, що на момент звернення позивача до суду, проведено повний розрахунок з останнім, а тому заявлений позов є безпідставним. З урахуванням цього відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог громадянки ОСОБА_1
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення позивача та представників відповідача в судовому засіданні 19.01.2016 року, судом встановлено наступне.
Позивач - громадянка ОСОБА_1 з 16 листопада 2009 року обіймала посаду юрисконсульта з інтелектуальних прав дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff", що підтверджується копією наказу, особовою карткою працівника та іншими доказами.
При цьому в матеріалах справи наявні два накази про звільнення ОСОБА_1, а саме: наказ №821/К від 29.04.2014 року, яким позивача звільнено з 30 квітня 2014 року за власним бажанням, на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України і поданої ним заяви, підписаний заступником Генерального директора Дочірнє підприємство "Українська горілчана компанія "Nemiroff" ОСОБА_5, а також наказ №323-НК від 29.08.2014 р., яким позивача була звільнено з посади за п.4 ст.40 КЗпП України за здійснений в період 24.03.2014 р. по 29.08.2014 р. прогул без поважних причин та невихід на роботу на виклики роботодавця, підписаний Генеральним директором Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" ОСОБА_6 Зазначені накази сторонами в судовому порядку не оспорювалися.
Громадянка ОСОБА_1 зверталась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" суми грошової компенсації за невикористану відпустку в розмірі 12265,56 грн.; середнього заробітку за весь період затримки розрахунку та моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. Під час розгляду справи районним судом позивач подала заяву про уточнення до позовної заяви, в якій просила стягнути з Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 серпня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.10.2015 р. рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 серпня 2015 року скасовано, позов задоволено, стягнуто з Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 153493,02 грн.
Після офіційного оприлюднення оголошення про порушення господарським судом Вінницької області провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff", 27.08.2014 року до суду надійшла заява громадянки ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до боржника. Боржником та розпорядником майна вказані вимоги визнані не були з підстав відсутності будь-якої заборгованості.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про включення її до складу кредиторів Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" у справі № 902/798/14 з сумою грошових вимог в розмірі 40 357,04 грн., з яких 9 921,49 грн. - заборгованість по заробітній платі, 1 281,57 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 29 153,98 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні, судом відмовлено у задоволенні заяви.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Станом на день розгляду справи відсутнє рішення суду щодо стягнення з відповідача заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, встановлення дати звільнення позивача, належних до виплати сум при звільненні, дати проведення розрахунків та вини власника (роботодавця) у несвоєчасному розрахунку за наявності такого, вказані обставини є предметом доказування у даній справі.
Встановлюючи дійсну дату та підстави звільнення позивача, суд приходить до висновку, що громадянку ОСОБА_1 звільнено з 29 серпня 2014 року відповідно до наказу №323-НК від 29.08.2014 року, оскільки вказаний наказ підписаний уповноваженою особою - Генеральним директором Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" ОСОБА_6, містить печатку підприємства, в наказі зазначена підстава його прийняття, норма трудового законодавства.
Встановлюючи наявність законних повноважень у ОСОБА_6, суд враховує наступні приписи чинного законодавства.
Відповідно до частин 1,4 ст. 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Відповідно до вимог ч. 5 вказаної статті, зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Наявність повноважень на звільнення позивача у ОСОБА_6 стверджується копіями витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, окремими положеннями Статуту Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff", згідно яких, особою, уповноваженою представляти юридичну особу Дочірнє підприємство "Українська горілчана компанія "Nemiroff" у правовідносинах з третіми особами, зокрема, підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, укладати трудові договори з посадовими особами, виконавчим персоналом та працівниками ДП "УГК "Nemiroff", є ОСОБА_6, дата його обрання (призначення) керівником та підписантом - 25.10.2011 р.
Отже, станом на момент подання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням - 29 квітня 2014 року - у ОСОБА_5 як заступника директора відповідача відсутні повноваження щодо укладення договорів з працівниками та, зокрема, в частині припинення трудових правовідносин.
Чинним наказом Генерального директора підприємства "Про повноваження" № 1 від 19.03.2014 року встановлено, що до 30 квітня 2014 року право підпису будь-яких документів, заяв, звернень, договорів, доручень, довіреностей та інших документів, в тому числі, але не включно, таких, що створюють юридичні наслідки має одноосібно Генеральний директор.
Відповідно до підпунктів 5.6.51, 5.6.5.14 пункту 5.6.5 Статуту Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff", затвердженого рішенням №27-06-2011 компанії "NEMIROFF HOLDINGS LIMITED" від 27 червня 2011 року, зареєстрованого державним реєстратором Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області 07 липня 2011 року, Генеральний директор без довіреності діє від імені Підприємства, представляє його інтереси в інших підприємствах, організаціях і державних органах; укладає трудові договори з посадовими особами, виконавчим персоналом та працівниками Підприємства; здійснює прийняття та звільнення працівників Підприємства.
ОСОБА_6 приступив до виконання обов'язків генерального директора Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" 12.03.2014 року, який, згідно з виданим ним наказом від 19 березня 2014 року до 30 квітня 2014 року включно, є єдиною особою, яка мала право підпису будь-яких документів, заяв, звернень, договорів, доручень, довіреностей та інших документів, в тому числі, але не виключно, таких, що створюють юридичні наслідки для Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff".
Така обставина зокрема встановлена постановою Вищого господарського суду України від 16 грудня 2015 року та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2015 року у справі № №902/896/15 за позовом іншого працівника відповідача - громадянки ОСОБА_7 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" про стягнення 15 136, 89 грн. Вказані судові акти набрали законної сили.
Доводи позивача про наявність ухвал про забезпечення позовів у адміністративній та господарській справах про заборону державним реєстраторам на вчинення реєстраційних дій як на доказ відсутності належних повноважень у ОСОБА_6, як у керівника Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" - Генерального директора, суд оцінює критично, оскільки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, будь-які дані про іншу особу, ніж про ОСОБА_6, як про керівника підприємства, не вносились.
Окрім того, враховуючи положення чинного законодавства України (ст. ст. 80, 89, 92, 97-99 ЦК України, ст.ст. 1, 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців") та Статуту ДП "УГК "Nemiroff", саме Власник ДП "УГК "Nemiroff" здійснює управління підприємством шляхом прийняття рішень, які повинні виконуватись Виконавчим органом підприємства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 ЦК України.
Члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.
Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.
Пунктом 3.1 Рішення Конституційного суду України у Справі № 1-2/2010 від 12 січня 2010 року (далі - Рішення) визначено, що виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством у межах правил, встановлених статутними документами, зобов'язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників.
Відповідно до пункту 5.6.1 Статуту ДП "УГК "Nemiroff": «Виконавчий орган Підприємства здійснює оперативне керівництво діяльністю Підприємства в межах компетенції, визначеної Статутом, внутрішніми нормативними актами Підприємства, рішеннями Власника». Згідно п. 5.6.5. Статуту Генеральний директор:
« 5.6.5.1. без довіреності діє від імені Підприємства, представляє його інтереси в інших підприємствах, організаціях і державних органах;
5.6.5.6. затверджує штатний розпис підприємства, будь-які зміни до штатного розпису за умови попереднього його погодження з Власником;
5.6.5.14. укладає трудові договори з посадовими особами, виконавчим персоналом та працівниками Підприємства, здійснює прийняття та звільнення працівників Підприємства.
Відповідно до пунктів 5.5.1, 5.7.1 Статуту ДП "УГК "Nemiroff", виконавчим органом підприємства є генеральний директор, який призначається і усувається з посади власником. Рішення про усунення (звільнення, відсторонення) генерального директора з посади приймається власником.
Також, підпунктом 5.3.1.5 Статуту ДП "УГК "Nemiroff" визначено, що тільки власник може приймати рішення, зокрема, про призначення та усунення з посади генерального директора підприємства.
На підставі рішення №20-10-2011/1 від 20.10.2011 компанії "NEMIROFF HOLDINGS LIMITED", отриманого поштовим відправленням (вхд №3-2 від 03.03.2014), в.о. державного реєстратора реєстраційної служби Немирівського РУЮ Мельник А. І. 12.03.2014 р. внесено запис про зміну керівника ДП "УГК "Nemiroff" з ОСОБА_9 на ОСОБА_6
З наданих позивачем доказів убачається, що 15.04.2014 року громадянка ОСОБА_1 написала заяву про звільнення за власним бажанням на ім'я Генерального директора ДП "УГК "Nemiroff", не зазначивши конкретного прізвища, імені та по-батькові посадової особи.
Дослідженням наданої суду копії наказу від 29 квітня 2014 року №821/К встановлено, що наказ виданий від імені заступника генерального директора ДП "УГК "Nemiroff" ОСОБА_5
Зазначеним наказом вирішено: "Звільнити 30 квітня 2014 року ОСОБА_1 з посади юрисконсульта з інтелектуальних прав дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" за власним бажанням, згідно статті 38 КЗпП України. Підстава: заява ОСОБА_1 від 15.04.2014 року. Останнім робочим днем працівника вважати 30 квітня 2014 року. Бухгалтерії ДП "УГК "Nemiroff" провести повний розрахунок зі звільненим працівником, а також нарахувати компенсацію за час невикористаних працівником відпусток. Відділу кадрів ДП "УГК "Nemiroff" забезпечити належне заповнення трудової книжки та видачу заповненої трудової книжки працівнику в день звільнення".
Як стверджує відповідач і не спростував позивач, оригінал заяви ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України від 15 квітня 2014 року, а також оригінал заяви позивача від 15.04.2014 року про виплату їй грошової компенсації за невикористану відпустку, копії яких були отримані Дочірнім підприємством "Українська горілчана компанія "Nemiroff" з рекомендованим листом від 05.05.2014 р., на підприємстві відсутні.
Доказів на підтвердження тієї обставини, що оригінали зазначених заяв подавались позивачем на розгляд генеральному директору ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" ОСОБА_6, суду не надано та не зазначено джерел їх отримання.
Копії вказаних заяв не містять жодної відмітки про їх надходження та /або реєстрацію в ДП "УГК "Nemiroff", не містять резолюції уповноваженого власником органу, посадової особи, за результатами їх розгляду, не містять листка-погодження з безпосереднім керівником позивача, відсутнє і подання про звільнення з посади безпосереднього керівника позивача.
Приступивши до виконання своїх обов'язків Генерального директора ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff", ОСОБА_6 було видано наказ від 12 березня 2014 року, яким "у зв'язку з виробничою необхідністю та приймаючи до уваги зникнення печаток, що використовувалися на підприємстві, з метою безперебійної роботи та уникнення фактів підробки документів, було введено в обіг з 12 березня 2014 року на підприємстві шість нових печаток", зразки яких були відображені в наказі.
Одночасно відповідачем були розміщені оголошення в газеті державної сфери розповсюдження "Голос України" №66 від 05 квітня 2014 року про те, що у зв'язку з втратою печаток, що використовувались в господарській діяльності Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff", починаючи з 12 березня 2014 року на підприємстві введені в обіг печатки нового зразка; печатки, які використовувались до 12 березня 2014 року, вважаються анульованими, також розміщений зразок печатки, що анульована.
Іншим оголошенням в тому ж номері газети "Голос України" повідомлено, що згідно внутрішнього наказу Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" до 30 квітня 2014 року право підпису будь-яких документів, заяв, звернень, договорів, доручень, довіреностей та інших документів, в тому числі, але не виключно, таких, що створюють юридичні наслідки для Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff", має одноособово Генеральний директор Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" ОСОБА_6.
Додатково, наказом №1 від 19.03.2014 року, встановлено, що до 30 квітня 2014 року право підпису будь-яких документів, заяв, звернень, договорів, доручень, довіреностей та інших документів, в тому числі, але не виключно, таких, що створюють юридичні наслідки для Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff", має одноособово Генеральний директор.
Перевіркою обставин звільнення позивача судом також встановлено, що згідно з актом, складеним інвентаризаційною комісією ДП "УГК "Nemiroff", на підприємстві було проведено інвентаризацію наявності трудових книжок та особових карток працівників №П-2 в період з 24 березня 2014 року по 28 березня 2014 року, в результаті якої виявлено, серед інших, особову картку ОСОБА_1 та не було виявлено її трудової книжки.
У Немирівській районній громадсько-політичній щотижневій газеті "Прибузькі новини" № 17(10651) від 24 квітня 2014 р. відповідачем розміщено оголошення про виклик осіб, які перебувають в трудових відносинах з боржником, з'явитися на територію підприємства.
17.04.2014 р. відповідачем на адресу можливих працівників підприємства, щодо яких було отримано інформацію з Пенсійного фонду України, були направлені листи з проханням надати пояснення, інформацію про наявність трудових відносин та з'явитися на робоче місце, копії листів від 17 квітня 2014 року вих. № 87-15\0332 з доказами їх направлення містяться в матеріалах справи. Адреса, за якою позивачу був направлений лист, відповідала даним її особової картки.
Отже, відповідачем вчинені всі можливі дії, направлені на встановлення осіб працівників, правовідносин, що склалися між ними, а також недопущення порушення трудових прав останніх, включаючи й позивача.
Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Перелік обов'язків, передбачений в ст. 139 КЗпП України, не є вичерпним, а тому може конкретизуватись у правилах внутрішнього трудового розпорядку, статутах і положеннях про дисципліну праці, трудових договорах, при укладенні контракту.
В свою чергу, позивачем не надано доказів, які б спростовували викладені представником відповідача обставини, не надано доказів зв'язатись після 19.03.2014 р. з відповідачем, як роботодавцем, з метою відновлення чи припинення трудових відносин.
Наданими суду доказами підтверджується факт отримання у травні 2014 року рекомендованого листа з описом вкладеного, відправленого 17.04.2014 року з м. Києва, не від позивача, а від імені ОСОБА_5
Згідно з описом вкладень у цінний лист на ім'я генерального директора ДП "УГК "Nemiroff" ОСОБА_6 ОСОБА_5 було направлено оригінал наказу про звільнення ОСОБА_1, копія заяви ОСОБА_1 про звільнення та копія заяви про виплату їй грошової компенсації.
За змістом ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладенний на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, в тому числі у зв'язку з виходом на пенсію, власник, або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Відповідно до вимог ч.1 та 2 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Згідно ч.І, 4 та 5 ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п.2.5 Інструкції, з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма № П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).
Згідно з Актом №6 від 29 серпня 2014 року «Про відсутність працівників на території підприємства та робочих місцях» комісією, призначеною наказом по ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" від 21 березня 2014 року за №21/03/2014/01, встановлено, що станом на 29.08.2014 року на робочі місця не з'явились та на робочих місцях не перебувають працівники, в тому числі, ОСОБА_1, юрисконсульт з інтелектуальних прав ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff", дата початку прогулу якої з 24.03.2014р.; в особовій картці працівника ОСОБА_1 відсутній запис про її звільнення за власним бажанням на підставі наказу від 29.04.2014 №821/К.
Відповідно до вимог п. 4.1 Інструкції, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
В матеріали справи позивачем надано копію трудової книжки, в якій міститься запис про звільнення з посади юрисконсульта інтелектуальних прав дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" за власним бажанням (наказ №821/К від 29.04.2014 року), вчинений заступником генерального директора ОСОБА_5
Оскільки доказів того, що позивач звернулася до уповноваженого власником органу з завою про звільнення в період з 15 по 30 квітня 2014 року включно, не надано, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для розірвання відповідачем трудового договору з позивачем на підставі копії заяви ОСОБА_1 від 15.04.2014 р.
Не спростовує цих обставин і вимога позивача, направлена ним на адресу відповідача 18.06.2014 року, до якої також не долучені оригінали заяв про звільнення та виплату компенсації за невикористані дні відпустки.
Враховуючи наведене, суд визнає обґрунтованими доводи відповідача про звільнення позивача з посади за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул відповідно до наказу №323-НК від 29.08.2014 року.
В підтвердження цього відповідачем надані: акт №6 від 29 серпня 2014 року "Про відсутність працівників на території підприємства та робочих місцях" комісії, призначеної наказом по ДП "УГК "Nemiroff" від 21.03.2014 року за №21/03/2014/01, якою встановлено, що станом на 29.08.2014 року на робочі місця не з'явились та на робочих місцях не перебувають працівники, в тому числі, ОСОБА_1, дата початку прогулу якої з 24.03.2014, табелі обліку використання робочого часу, листом ТОВ "Ластівка ЛТД" (орендодавцем приміщень офісу у місті Києві) №248 від 02.10.2014 p., відповідно до якого в період з березня по травень 2014 р. на території офісного приміщення ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" у місті Києві за адресою: м. Київ, вул. Іллінська, 8, позивач не з'являвся.
Як убачається з матеріалів справи, копія даного наказу була направлена позивачу рекомендованим листом 02.09.2014 року та отримана останнім особисто.
Наказ №323-НК від 29.08.2014 року є чинним, не скасований і в судовому порядку не оспорювався.
Відповідно, даний наказ є підставою для здійснення розрахунків відповідача при звільненні працівника ОСОБА_1
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Рекомендованим листом від 02.09.2014 року, отриманим ОСОБА_1, відповідачем направлено копію наказу про звільнення з ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" за ч.4 ст.40 КЗпП у зв'язку з прогулом та повідомлено, що нарахована їй до виплати сума 1 724 гривень 60 копійок заробітної плати та грошової компенсації за всі не використані нею дні щорічної відпустки була перерахована відповідачем на його ім я в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" по системі Аваль - Експрес, а також роз'яснено, що грошові кошти можуть бути отримані позивачем в будь-якому зручному для нього відділенні Банку при пред'явлені паспорту та ідентифікаційного податкового номеру.
Факт перерахування відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 7 207,47 грн. за період з 01.03.2014 року по 18.06.2015 року підтверджується довідкою про стан розрахунку по заробітній платі №14-15/168 від 18.06.2015 року, копіями платіжних доручень та іншими матеріалами справи.
Враховуючи наведене, правових підстав для задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд не вбачає, а тому в задоволенні позову відмовляє.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат судом враховано приписи п. 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", за яким позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення заробітної плати та за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин.
Керуючись ст. ст. 4-2, 4-4, 32-34, 36, 43, 82, 84, 85, 115 ГПК України, суд
в позові відмовити.
Повне рішення складено 25 січня 2016 р.
Суддя Стефанів Т.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи.