ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
22 січня 2016 року місто Київ №826/23671/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Вініченко В.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична фірма «Інтегрітес»
додержавної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.05.2015 №0002442202, від 18.05.2015 №0002452202,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична фірма «Інтегрітес» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.05.2015 №0002442202, від 18.05.2015 №0002452202.
Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 29.04.2015 №2116/26-58-22-02-07/38419607 необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.05.2015 №0002442202 та №0002452202. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.
Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 29.04.2015 №2116/26-58-22-02-07/38419607 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 18.05.2015 №0002442202 та №0002452202 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Розгляд справи №826/23671/15 здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична фірма «Інтегрітес» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьман» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014
року, товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегрітес» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Мастерс» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалхолдинг» за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 року.
Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична фірма «Інтегрітес»:
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 та пунктів 201.10 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 855 809,00 грн., в тому числі по періодах: серпень 2014 року - 125 000,00 грн., листопад 2014 року - 330 809,00 грн., грудень 2014 року - 400 000,00 грн.;
- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 770 228,00 грн.
За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 29.04.2015 №2116/26-58-22-02-07/38419607 та прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 18.05.2015 №0002442202, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична фірма «Інтегрітес» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 069 761,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 855 809,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 213 952,00 грн.;
- від 18.05.2015 №0002452202, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична фірма «Інтегрітес» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 962 785,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 770 228,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 192 557,00 грн.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з пунктом 185.1 стаття 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 Податкового кодексу України, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.04.2015 №2116/26-58-22-02-07/38419607 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична фірма «Інтегрітес» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьман», товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегрітес», товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Мастерс», товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалхолдинг».
Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична фірма «Інтегрітес» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьман» (Фірма) укладено договір про надання юридичних послуг від 14.08.2014 №314/14, згідно якого сторони погодили, що Фірма зобов'язується надати Замовнику юридичні консультації стосовно законодавчого регулювання діяльності компаній та особливостей судових проваджень проти компаній у юрисдикціях Республіки Кіпр, Сейшельських островів, Британських Віргінських островів, острову Мен та Великобританії, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги в порядку, строки та на умовах визначених цим договором.
Відповідно до 4.1 договору від 14.08.2014 №314/14, вартість послуг за цим договором становить 750 000,00 грн. з ПДВ. Пунктом 4.3 даного договору встановлено, що протягом 2 (двох) робочих днів з моменту надання послуг за договором, Фірма надсилає рекомендаційним листом на поштову адресу замовника два примірники акту приймання-передачі наданих послуг. Послуги вважаються прийнятими Замовником на дату підписання сторонами акту приймання-передачі.
На підтвердження виконання умов договору про надання юридичних послуг від 14.08.2014 №314/14, позивачем надано суду копії: договору від 14.08.2014 №314/14, банківських виписок, податкових накладних, акту надання послуг від 26.12.2014 №167, звіту про надання послуг від 26.12.2014 із конкретизацією наданих послуг.
З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична фірма «Інтегрітес» (Суборендар) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегрітес» (Суборендодавець) укладено договір суборенди нежитлового приміщення від 25.10.2012 №н/б, згідно якого сторони погодили, що Суборендодавець зобов'язується передати, а Суборендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, з урахуванням вимог договору оренди від 31.12.2010 №31/12-10.
Відповідно до пункту 1.2 даного договору, об'єкт суборенди, а саме нежитлове приміщення кімната №19, знаходиться за адресою: 04070, Україна, місто Київ, вулиця Борисоглібовська, будинок №15-Б. Об'єкт суборенди надається в суборенду з метою використання його в якості офісу (1.3). Суборендодавець також передає в суборенду все майно, що знаходиться у приміщенні.
На підтвердження виконання умов договору суборенди нежитлового приміщення від 25.10.2012 №н/б, позивачем надано суду копії: договору від 25.10.2012 №н/б, акту приймання-передачі приміщення, додаткових угод до цього договору, а саме від 28.02.2013 №1, від 28.02.2014 №2, від 31.12.2014 №3, акту надання послуг від 30.11.2014 , податкових накладних, банківських виписок.
Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична фірма «Інтегрітес» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегрітес» (Фірма) укладено типові договори про надання юридичних послуг від 28.04.2014 №220/14-LS-1/LT/14 та від 15.08.2014 №139/14-LS-1/14, відповідно до яких, Фірма зобов'язується надати Замовнику юридичні послуги, опис та обсяг яких визначено в замовленнях, які є додатками до даного договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором.
На підтвердження виконання умов зазначених договорів про надання юридичних послуг, позивачем надано суду копії: договору від 28.04.2014 №220/14-LS-1/LT/14; договору від 15.08.2014 №139/14-LS-1/14; додатків до договору від 28.04.2014 №220/14-LS-1/LT/14, а саме замовлення від 28.04.2014 №1, замовлення 29.09.2014 №2, замовлення від 10.10.2014 №3; додатків до договору від 15.08.2014 №139/14-LS-1/14, а саме замовлення від 15.08.2014 №1, замовлення 01.09.2014 №2, замовлення від 01.12.2014 №3; актів надання послуг; звітів про надані послуг; банківських виписок; податкових накладних.
Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична фірма «Інтегрітес» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Мастер» (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 27.11.2014 №РМ-2014/9, відповідно до якого, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги, визначені пунктом 1.2 даного договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до 4.1 договору від 27.11.2014 №РМ-2014/9, вартість послуг за цим договором становить 730000,00 грн., в тому числі ПДВ - 121 666,67 грн. Пунктом 4.3 даного договору встановлено, що протягом 3 (трьох) робочих днів з дати надання послуг, Виконавець надсилає рекомендаційним листом на поштову адресу замовника два примірники акту приймання-передачі наданих послуг.
На підтвердження виконання умов договору про надання послуг від 14.08.2014 №314/14, позивачем надано суду копії: договору від 27.11.2014 №РМ-2014/9, банківських виписок, податкових накладних, акту надання послуг від 31.12.2014 №834, звіту про надані послуги від 31.12.2014.
Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична фірма «Інтегрітес» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалхолдинг» (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 01.03.2014 №300, згідно якого сторони погодили, що Замовник з метою розширення ринку збуту доручає Виконавцю, а Виконавець відповідно зобов'язується здійснювати пошук потенційних клієнтів у сфері юридичних послуг просування послуг Замовника щодо створення бізнесу та вирішення поточних задач, підвищення ефективності бізнесу, залучення фінансування, захисту бізнесу, супровід у відносинах з державними органами, створення проектів для власників бізнесу, послуг кризового менеджменту та інших послуг Замовника, організацію попередніх зустрічей із зацікавленими у отриманні таких послуг від Замовника особами, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Послуги в порядку, строки та на умовах, визначених договором.
Згідно з пунктом 2.3 договору від 01.03.2014 №300, щомісячно у останній робочий день звітного місяця Виконавець зобов'язаний надати Замовнику письмовий звіт про виконання доручення за даним договором. Пунктом 2.4 визначено, що в останній робочий день останнього звітного місяця надання послуг за даним договором, Виконавець складає та надає Замовнику акт прийому-передачі наданих послуг, який з моменту підписання Сторонами стає невід'ємною частиною цього договору.
На підтвердження виконання умов договору про надання послуг від 01.03.2014 №300, позивачем надано суду копії: договору від 01.03.2014 №300, акту надання послуг від 31.12.2014 №120656, звітів про надання послуг за договором від 01.03.2014 №300, податкової накладної від 31.12.2014 №656.
В свою чергу, як вбачається із матеріалів справи, висновки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична фірма «Інтегрітес» податкової дисципліни зроблені по ланцюгу контрагентів позивача, їх контрагентів та на припущеннях.
Зокрема, висновки акту перевірки від 29.04.2015 №2116/26-58-22-02-07/38419607 щодо взаємовідносин позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьман», зроблені по ланцюгу контрагентів останнього. При цьому, із декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман» із податку на додану вартість за серпень 2014 року, яка була надана контролюючим органом (відповідачем) під час судового розгляду справи, вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьман» декларувало свої податкові зобов'язання по взаємовідносинам із позивачем.
Із змісту акту перевірки від 29.04.2015 №2116/26-58-22-02-07/38419607 вбачається, що контролюючим органом було встановлено, що податкові накладні, виписані товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьман» зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, розрахунки здійснювались в безготівковій формі, розбіжностей в задекларованих даних (податковий кредит - податкові зобов'язання) не встановлено.
Незважаючи на зазначені обставини, без наведення доказів порушення фіскальних інтересів держави в межах спірних правовідносин, а також інших належних доказів, якими обгрунтовується позиція контролюючого органу, останнім по ланцюгу контрагентів контрагента позивача робляться висновки про порушення податкової дисципліни позивачем, що не відповідає приписам статті 61 Конституції України.
Аналогічно (по ланцюгу контрагентів контрагента позивача), контролюючим органом зроблено висновки про порушення позивачем податкової дисципліни по взаємовідносинам із товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Мастерс». При цьому, акт перевірки від 29.04.2015 №2116/26-58-22-02-07/38419607 містить висновки, що податкові накладні, виписані товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Мастерс» зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, розрахунки здійснювались в безготівковій формі. Доказів порушення фіскальних інтересів держави в межах спірних правовідносин не наведено.
Також аналогічно (по ланцюгу контрагентів контрагента позивача), контролюючим органом зроблено висновки про порушення позивачем податкової дисципліни по взаємовідносинам із товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегрітес». При цьому контролюючим органом вказано, що податкові накладні, виписані товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегрітес» зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, розрахунки здійснювались в безготівковій формі. Доказів порушення фіскальних інтересів держави в межах спірних правовідносин не наведено.
В основу висновків відповідача щодо взаємовідносин позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалхолдинг» покладений акт державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.04.2015 №2108/26-58-22-02-18/38956428 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Глобалхолдинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Донторгресурс», товариством з обмеженою відповідальністю «Медіаактив Україна» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія Нафтопродукт» за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, з товариством з обмеженою відповідальністю «Донторгресурс», товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Агро Транс» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Самшит-2013» за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 та здійснення подальшої реалізації придбаних у зазначених контрагентів-постачальників, товарів (робіт, послуг)».
Разом з тим, в межах перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Глобалхолдинг» не досліджувались господарські взаємовідносини позивача та названого контрагента. Господарські взаємовідносини контрагентів позивача не впливають на ведення податкового обліку позивачем.
Слід зазначити, що під час судового розгляду справи відповідачем не наведено суду жодних доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок взаємовідносин позивача та його контрагентів.
В свою чергу нереальність господарських операцій з придбання платником податку послуг (робіт, товару) має підтверджуватись належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватись на припущеннях.
Зазначена позиція суду узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України, висловленої в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2015 №К/800/67199/14.
Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що контролюючим органом не доведено) має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13. Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Аналізуючи зміст акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.04.2015 №2116/26-58-22-02-07/38419607 як джерела доказової інформації з боку контролюючого органу, суд наголошує на тому, що висновки контролюючого органу в межах спірних правовідносин зроблені лише на припущеннях по ланцюгу контрагентів та їх контрагентів, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьман», товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегрітес», товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Мастерс», товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалхолдинг» не мали реального характеру.
З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не надано належних доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.05.2015 №0002442202 та №0002452202 прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична фірма «Інтегрітес» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2015 №0002442202 та №0002452202 підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд наголошує на наступному.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 30 488,19 грн. (тридцять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень дев'ятнадцять коп.), що документально підтверджується платіжним дорученням від 15.10.2015 №1094. Отже, сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу становить 30 488,19 грн.
Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18.05.2015 №0002442202 та №0002452202.
Присудити здійснені товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична фірма «Інтегрітес» (03037, місто Київ, бульвар Петра Радченка, будинок 27-29, код ЄДРПОУ 38419607) документально підтверджені платіжним дорученням від 15.10.2015 №1094 судові витрати у розмірі 30 488,19 грн. (тридцять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень дев'ятнадцять коп.) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.