21 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника Фермерського господарства «Бурка В.В.» - ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року відмовлено у прийнятті скарги представника Фермерського господарства «Бурка В.В.» - ОСОБА_5 про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що заявник звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Генеральної прокуратури України при розгляді заяви про вчинений злочин від 02.12.2009 року та про її зобов'язання прийняти рішення за заявою ОСОБА_5 про вчинений злочин, згідно з вимогами ст. 97 КПК України (1960 року), в період дії Кримінального процесуального кодексу України у редакції 2012 року, який, на відміну від Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, не передбачає стадії порушення кримінальної справи та не наділив відповідними повноваженнями суд.
При цьому, із змісту скарги та додатків до неї, не вбачається наявності рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, а також відсутній факт проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, відносно якого є можливим оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування, відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства України.
Тому, оскільки, за змістом положень КПК України, суд не наділений _________________________________________
Справа №11-сс/796/301/2016 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_6
Категорія: ст. 236 КПК України 1960 року Доповідач ОСОБА_1
повноваженнями для прийняття та реєстрації заяви про вчинене кримінальне правопорушення, то відмовив у її прийнятті.
В апеляційній скарзі представник Фермерського господарства «Бурка В.В.» - ОСОБА_5 , вказуючи на постановлення слідчим суддею ухвали з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а справу направити на розгляд до Печерського районного суду м. Києва в іншому складі суду.
Свої вимоги аргументує тим, що ним до суду було подано скаргу щодо невиконання прокуратурою Львівської області вимог ст.ст. 97, 99 КПК України при розгляді його заяви про вчинений злочин від 02.12.2009 року не на підставі ст. 303 КПК України, а на підставі ст.ст. 6, 8, 40, 55, 124 Конституції України, а також рішень Конституційного Суду України і листів Вищого адміністративного суду України і Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які визначають необхідність розгляду таких скарг у кримінальному судочинстві.
Однак, суддя, в порушення вимог п.п. 1, 2, 4 ст. 129 Конституції України, відмовив в прийнятті скарги, в результаті чого позбавив його доступу до правосуддя та порушив його права, гарантовані ст. 55 Конституції України.
Крім того, суддя при розгляді даної скарги зобов'язана була застосувати КПК 1960 року, в якому відсутні терміни оскарження дій, бездіяльності прокуратури при розгляді заяви про вчинений злочин.
Також зазначив, що не бажає брати участі в апеляційному розгляді.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження за скаргою та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, представник Фермерського господарства «Бурка В.В.» - ОСОБА_5 08 грудня 2015 року звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій він просить визнати незаконною бездіяльність Генеральної прокуратури України при розгляді його заяви про вчинений злочин за вих. №210 від 02.12.2009 року та незаконними порушення вимог ст. 97 КПК України (1960 року) при розгляді вказаної заяви, зобов'язати Генеральну прокуратуру України прийняти рішення, згідно ст. 97 КПК України (1960 року), по заяві про вчинений злочин за вих. №210 від 02.12.2009 року і, у випадку відмови в порушенні кримінальної справи, згідно ст. 99 КПК України (1960 року), направити копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.
Тобто ОСОБА_5 оскаржується бездіяльність прокурора, пов'язана з не розглядом його заяви про злочин за вих. №210 від 02.12.2009 року, в порядку ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Права та свободи людини і громадянина, у відповідності до ст. 55 Конституції України, захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Таке право гарантовано і Кримінальним процесуальним законодавством України.
Разом з цим, специфіка кримінальної процесуальної діяльності визначає особливу процедуру оскарження дій (бездіяльності) і рішень осіб, які її здійснюють, тому право на оскарження у кримінальному процесі забезпечується встановленням у нормах КПК порядку і строків принесення (у деяких випадках і розгляду) скарг на дії (бездіяльність) і рішення суду, прокурора, слідчого.
За нормами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року передбачалась можливість оскарження постанов про відмову у порушенні кримінальної справи, про закриття кримінальної справи, про порушення кримінальної справи, а також рішень, дій та бездіяльності суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності, в т.ч. і пов'язаної із розглядом заяв і повідомлень про злочини, відповідно до рішення Конституційного Суду України №19-рп/2011 від 14.12.2011 року.
Як було встановлено в ч. 2 ст. 97 КПК України (1960 року), по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Порушення кримінальної справи являло собою початкову стадію кримінального процесу, що створювала правові підстави для наступних процесуальних та слідчих дій.
Між тим, 20 листопада 2012 року набрав чинності Кримінальний процесуальний кодекс від 13 квітня 2012 року, положення якого не передбачають стадії порушення кримінальної справи, а досудове розслідування за заявами, повідомленнями про вчинене кримінальне правопорушення (злочин) починається з моменту внесення про нього відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до ст. 214 КПК України, тому на даний час орган досудового розслідування не має повноважень на прийняття рішення про порушення кримінальної справи, як і про відмову в порушенні кримінальної справи.
Також, згідно положень п. 11 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (2012 року), підлягають розгляду, відповідно до норм КПК України 1960 року, лише кримінальні справи, які до набрання чинності новим КПК надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Отже, оскільки процесуальна діяльність провадиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями кримінального процесуального закону, чинного на момент початку такої дії або прийняття такого рішення, а ОСОБА_5 в своїй скарзі ставить питання про прийняття процесуального рішення про порушення кримінальної справи або відмову в її порушенні за заявою про злочин від 02.12.2009 року, повноваженнями на що на даний час не наділені органи досудового розслідування, а тому і суд не вправі зобов'язати їх на прийняття рішення, не передбаченого чинним кримінальним процесуальним законодавством, то така скарга ОСОБА_5 не може бути предметом розгляду суду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчим суддею суду першої інстанції про відмову у прийнятті до розгляду скарги представника Фермерського господарства «Бурка В.В.» - ОСОБА_5 постановлено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону і не суперечить положенням Конституції України, як про це стверджує в апеляційній скарзі ОСОБА_5 , а тому відсутні підстави для скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 .
При цьому слід зауважити, що ОСОБА_5 не позбавлений можливості і на даний час звернутися із заявою про злочин до слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, які, відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року, якою відмовлено у прийнятті скарги представника Фермерського господарства «Бурка В.В.» - ОСОБА_5 про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Фермерського господарства «Бурка В.В.» - ОСОБА_5 - без задоволення.
Судді:
_________________ __________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3