ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 грудня 2015 року № 826/18402/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю “Тактичні системи” за участю третьої особи - Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення коштів в дохід державного бюджету у розмірі 90000,00 грн.,-
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна фінансова інспекція у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю “Тактичні системи” за участю третьої особи - Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення коштів в дохід державного бюджету у розмірі 90000,00 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідачем було допущено зайве використання коштів державного бюджету в розмірі 90000,00 грн.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тактичні системи» неправомірно отримані кошти в загальній сумі 90000,00 грн. в дохід державного бюджету на розрахунковий рахунок №31114090700007 в УДКС у Калинівському районі, МФО 802015, код 21080500 «інші надходження».
Представник відповідача заперечував проти позову з огляду на те, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не доведено, що вказані кошти були використані зайво.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Вирішуючи спір по суті, суд дійшов висновків про наступне.
Судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Вінницькій області проведено ревізію окремих напрямків фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у зв'язку з оголошеною мобілізацією за період з 01.01.2013 року по 01.01.2015 року, за результатами якої складено акт від 20.04.2015 року №08-13/05.
При проведенні ревізії встановлено, що за рахунок КПКВ 1001760 «Проведення невідкладних заходів щодо забезпечення нацбезпеки та забезпечення правопорядку на державному кордоні» військовою частиною НОМЕР_1 протягом вересня-грудня 2014 року проводилось придбання товарно-матеріальних цінностей, а саме озброєння, засобів спеціального призначення та медикаментів, у вартість яких суб'єктами господарювання включено податок на додану вартість, в тому числі ТОВ «Тактичні системи».
Зокрема, 09.12.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Тактичні системи» (продавець) та військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) було укладено договір №04-12/2014 про закупівлю товарів за державні кошти, а саме окуляри нічного бачення BIG 25 та дальномір Moskito з функцією GPS та Blutooth, загальна вартість договору становить 540000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 90000,00 грн.
Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується потягом 2014 року поставити замовнику товари, зазначені в специфікації (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Згідно з пунктом 1.2 договору найменування(номенклатура, асортимент) товару: прилади оптичні їхні частини код ДК-26.70.2 (прилади для оптичного прицілу), що вказані в специфікації до цього договору (додаток №1).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна сума договору визначена у специфікації (додаток) до цього договору.
У відповідності до п.3.2 договору загальна сума цього договору може бути зменшена або збільшена за взаємною згодою сторін.
На думку позивача, перерахування податку на додану вартість є порушенням чинного законодавства, а саме вимог п. 32 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 01.12.2010 року №2755-VІ.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII та Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними Органами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. №550.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
В ст. 1 цього Закону встановлено, що орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, зокрема, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень
Згідно пунктів 1, 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Так, Законом України від 01.07.2014 року №1561-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спеціальних засобів індивідуального захисту та лікарських засобів», доповнено підрозділ 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України п.32, зокрема: на період проведення АТО та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України спеціальних засобів індивідуального захисту, визначенні у Законі.
Законом України від 02.09.2014 року №1658-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування продукції оборонного призначення» розширено визначено п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України перелік продукції, операції з ввезення на митну територію України та постачання якої на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Таким чином, на думку позивача звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України продукції оборонного призначення, визначеної такою згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України «Про державне оборонне замовлення».
Відповідно до п. 9 статті 1 Закону України «Про державне оборонне замовлення» продукція оборонного призначення - озброєння, військова та спеціальна техніка, військова зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби.
Отже, для застосування пільгового режиму оподаткування ПДВ відповідно до вимог Закону України від 02.09.2014 року №1658-VІІ можливе лише за обов'язкових умов:
- зазначення в договорі, що продукція постачається для використання в оборонних цілях при проведенні антитерористичної операції та/або при запровадженні воєнного стану;
- відповідність предмету закупівлі у договорі, визначеним у пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України кодам УКТ ЗЕД.
Пунктом 32, підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України:
- 3601, 3602; 3603 (тільки для ударних капсулів, детонаторів, що використовуються в оборонних цілях), 3604 90 00 00 (тільки для освітлювальних та сигнальних ракет, що використовуються в оборонних цілях);
- 8702-8705 (тільки для пасажирських та вантажних автомобілів звичайного типу, що використовуються в оборонних цілях та мають легку броню або обладнані зємною бронею);
- 8710 00 00 00;
- 8802, 8803 (тільки для безпілотних літальних апаратів з озброєнням чи без озброєння, що використовуються в оборонних цілях, їх частини);
- 8804 (тільки для парашутів та інших пристроїв, призначених для десантування військовослужбовців та/або військової техніки);
- групи 90 (тільки для біноклів, приладів нічного бачення, тепловізорів, захисних окулярів та аналогічних оптичних виробів, телескопічних прицілів та інших оптичних пристроїв для військової зброї, якщо вони не поставлені разом із військовою зброєю, для якої вони призначені, інші оптичні, навігаційні та топографічні прилади та інструменти, що використовуються в оборонних цілях);
- групи 93, крім включених до товарних позицій 9303-9304, а також 9305 (тільки призначених для виробів товарних позицій 9303-9304), 9306 90 90 00 та 9307.
Слід зазначити, що прилади оптичні та їхні частини (прилади для оптичного прицілу) код ДК 26.70.2 (код товару згідно з УКТ ЗЕД 9005800000, 9015101000), які вказано в договорі відповідають визначеним у пункті 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України кодам УКТ ЗЕД.
Водночас, суд звертає увагу, що у договорі відсутні будь-які посилання на те, що продукція поставляється до замовника для використання в оборонних цілях при проведення антитерористичної операції та/або при запровадженні воєнного стану.
Крім того, в пункті 32 Закону України від 02.09.2014 року № 1658-VІІ йдеться про те, що тимчасово звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України, при цьому, що в даному випадку, на підставі договору відбулась поставка продукції без ввезення їх на митну територію України та постачання на митній території України.
На підтвердження цим обставинам відповідачем до матеріалів справи надано договір від 20.11.2014 року №142-11, відповідно до якого останній придбав спірний товар, а саме окуляри нічного бачення та дальноміри, у ПП «Меркурій-Трейд ЛТД».
До цього договору надано специфікацію №1, видаткову накладну від 28.11.2014 року №12811 та податкову накладну від 28.11.2014 року №1.
На підставі вищевикладеного нормами податкового законодавства товариство з обмеженою відповідальністю «Тактичні системи» не звільнено від обов'язку сплати податку на додану вартість в рамках вказаного вище договору.
Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
В задоволенні позовних вимог Державної фінансової інспекції у Вінницькій області відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Є.В. Аблов