ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 грудня 2015 року № 826/10861/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Аблова Є.В., судді Погрібніченка І.М., судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
З позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України у виконанні пп.2 п. 13 розділу ХІІІ закону України "Про прокуратуру" в частині внесення на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою: забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі. не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів" у період з 26.10.2014 по 25.12.2014 (включно).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Кабінет Міністрів України в порушення ст. 19, ст. 113, ст. 116 Конституції України, пп. 2 п. 13 розділу ХІІІ Закону України «Про прокуратуру» (14.10.2014 р.) бездіяв, не вніс відповідні законопроекти, що призвело до порушення прав державних службовців апаратів судів, чим підриває авторитет державної влади про престижність державної служби, ставить під загрозу виконання своїх загальних питань компетенції та повноважень, передбачених ст.ст. 19, 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» щодо вирішення питань державного управління у сфері запобігання та протидії корупції.
Крім того, позивач стверджує, що бездіяльність Кабінету Міністрів України перешкоджає встановленню Територіальними управліннями Державної судової адміністрації посадових окладів, передбачених Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому, позивач надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
ОСОБА_1 станом на час звернення до суду працює на посаді керівника апарату Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, їй присвоєно 7 ранг 4 категорії державної служби, з посадовим окладом 1388 грн.
Отже, позивач є суб'єктом правовідносин, у яких застосовуються нормативно-правові акти, якими визначено розмір заробітної плати працівників апаратів судів та, як наслідок, дії та/або бездіяльність відповідача щодо прийняття таких нормативно-правових актів впливає на обсяг прав, свобод та інтересів позивачів.
Відповідно до ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих органів; Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.
Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, а також у цілому за кожним видом та спеціалізацією щодо місцевих та апеляційних судів.
Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.
Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснюється у порядку, встановленому законом.
Особливості підготовки і розгляду проекту закону про Державний бюджет України в частині фінансування судів, інших органів та установ судової системи визначаються законом.
Згідно ст.143 згадуваного Закону суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Статтею 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 п. 13 розділу 13 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції від 14.10.2014) Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Судом встановлено, що Закон України "Про прокуратуру" опубліковано 25.10.2014, отже двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону спливає 25.12.2014.
Отже, у період до 25.12.2014 відповідач на виконання пп 2 п. 13 розділу 13 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції від 14.10.2014) зобов'язаний внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Частиною третьою статті 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (далі - Закон) встановлено, що Кабінет Міністрів України є колегіальним органом, який приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях.
Відповідно до частини 2 статті 50 Закону проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", порядок проведення засідань Уряду, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності визначені Регламентом Кабінету Міністрів України.
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 параграфу 7 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 (далі - Регламент) на своїх засіданнях Уряд розглядає, зокрема питання, що потребують нормативно-правового врегулювання актами Кабінету Міністрів України, а також законодавчі ініціативи Кабінету Міністрів.
Відповідно до пункту 1 параграфу 70 Регламенту законопроекти, що вносяться у порядку законодавчої ініціативи Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради, готуються Мін'юстом, іншими центральними органами виконавчої влади з дотриманням вимог, передбачених Регламентом Верховної Ради, главами 2-4 розділу 4 цього Регламенту, та з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.
Відповідно до пункту 6 параграфу 70 Регламенту внесені до Кабінету Міністрів проекти законів опрацьовуються та розглядаються у порядку, встановленому главами 6 і 7 розділу 4 цього Регламенту.
Згідно з пунктом 2 параграфу 55 глави 7 розділу 4 Регламенту за результатами розгляду проект акта Кабінету Міністрів схвалюється на засіданні урядового комітету, якщо до нього не висловлено зауважень.
Якщо за результатами розгляду на засіданні проекту акта Кабінету Міністрів визнано за необхідне доопрацювати його з урахуванням принципових зауважень і пропозицій заінтересованих органів або під час розгляду висловлені принципові зауваження і пропозиції, урахування яких потребує додаткового вивчення голодним розробником та погодження із заінтересованими органами, рішення про схвалення проекту не може ставитися на голосування. Такий проект Секретаріат Кабінету Міністрів повертає головному розробникові для доопрацювання та внесення в установленому порядку для повторного розгляду урядовим комітетом.
Судом встановлено, що Прем'єр-міністром України ОСОБА_2 07.11.2014 надано доручення щодо подання в установленому порядку узгоджених пропозицій щодо приведення актів Уряду у відповідність із Законом України "Про прокуратуру", щодо забезпечення перегляду та приведення нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України у відповідність із Законом, щодо розробки та внесення в установленому порядку на розгляд Уряду узгоджених пропозицій щодо забезпечення збільшення видатків державного бюджету, необхідних для реалізації положень Закону України "Про прокуратуру".
На виконання доручення від 07.11.2014 Міністерством юстиції України подано на розгляд Уряду проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв'язку із прийняттям Закону України "Про прокуратуру".
На виконання вимог підпункту 2 пункту 13 розділу XIII вказаного Закону суб'єктом права законодавчої ініціативи - Кабінетом Міністрів України зареєстровано проект Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 22.12.2014 № 1577 .
На основі вказаного проекту Верховною Радою України прийнято Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014, яким виключено у Законі України від 14.10.2014 "Про прокуратуру" абзац третій підпункту 2 пункту 13 розділу XIII "Перехідні положення" щодо забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Обґрунтовуючи позов позивач посилається на підпункт 59 пункту розділу XIII Закону України "Про прокуратуру", згідно з яким частину першу статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доповнено абзацом другим, відповідно до якого розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Відповідно до пункту дев'ятого розділу 1 Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.15 № 192-VIII викладено в новій редакції Закон України "Про судоустрій і статус суддів".
Розміри посадових окладів працівників апарату суду визначені абзацом другим частини першої статті 147 вказаного Закону, відповідно до якого розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Отже, посилання позивача на підпункт 1 пункту 13 розділу XIII Закону України "Про прокуратуру" в частині приведення у відповідність додатків до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органі виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" до приписі підпункту 59 пункту 5 розділу XIII Закону України "Про прокуратуру частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є безпідставними.
Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України.
Крім того, частиною другою статті 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюється виключно цим кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншими нормативно-правовими актами бюджетні відносин визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідно норм цього Кодексу. Виключно законом про державний бюджет України визнаються надходження та видатки Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 6-7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" норми і положення статей Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Закону України "Про державну службу" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 26 Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що норми частини 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 13, 14 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004.
Отже, механізм реалізації соціально-економічних прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні ВЕЛИКОДА проти України від 03.06.2015 зазначив, що держава вправі зменшити соціальні виплати у зв'язку із фінансовими труднощами, з якими вона зіткнулася. Держава має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між соціальними правами та економічною політикою.
Враховуючи, що у визначений в пп. 2 п. 13 розділу 13 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції від 14.10.2014) строк Кабінетом Міністрів України вчинено дії щодо приведення законодавчих актів у відповідність із вказаним Законом в частині встановлення посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки повноваження Кабінету Міністрів України щодо впорядкування структури умов та порядку оплати праці є дискреційними повноваженнями, беручи до уваги, що держава вправі зменшити соціальні виплати у зв'язку із фінансовими труднощами, отже суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу згадуваних положень законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя Аблов Є.В.
Суддя Погрібніченко І.М.
Суддя Шулежко В.П.