ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
14 січня 2016 року № 826/26208/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Київської області про визнання незаконним рішення від 19.11.2015, яким порушено дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_2.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач не наділений територіальною компетенцією здійснювати дисциплінарне провадження щодо позивача. Крім того позивач вказує на безпідставність оскаржуваного рішення.
Позивач клопотав про вирішення справи без його участі у письмовому провадженні.
Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Київської області від 19.11.2015 порушено дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_2 та об'єднано дану дисциплінарну справу з дисциплінарною справою , порушеною стосовно адвоката ОСОБА_2 за скаргами Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України та призначено розгляд по суті.
Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (№ 5076-VI від 05.07.2012, далі - Закон), згідно своєї преамбули, визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України (ст.. 3 Закону).
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем ч. 3. ст.. 33 Закону, суд зазначає наступне.
У відповідності до норм згадуваної статті Закону дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Згідно з ч. 1, 10, 11 ст. 50 Закону, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.
Установчим документом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, яке затверджується Радою адвокатів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону визначено, що адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов'язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.
Статтею 46 Закону передбачено, що організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з'їзд адвокатів України.
Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з'їзду адвокатів України.
Отже, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» регламентовано повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ( далі - КДКА ) за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України, здійснювати дисциплінарне провадження стосовно адвоката.
Однак, зазначеним Законом не визначено особливостей розмежування юрисдикції регіональних КДКА у випадках, коли робоче місце адвоката зареєстровано в адміністративно-територіальній одиниці, на яку поширюється юрисдикція одразу двох чи більше регіональних КДКА.
В такому випадку, регламентовано повноваження органів адвокатського самоврядування, одним з яких є Рада адвокатів України, визначати засади діяльності регіональних КДКА шляхом прийняття рішень про затвердження відповідних актів адвокатського самоврядування та визначено, що такі рішення Ради адвокатів України є обов'язковими до виконання на території України, і закріплено у ч. 11 ст. 50 норму, яка для визначення юрисдикції КДКА відсилає до відповідних рішень Ради адвокатів України.
На підставі наведених норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» для розмежування юрисдикції КДКА м. Києва та КДКА Київської області Радою адвокатів України як органом адвокатського самоврядування було прийнято рішення від 17.12.2013 р. № 268 «Про затвердження Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону», у пп. 4.3.2 п. 4 якого, зокрема встановлено, що юрисдикція кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури розповсюджується при вирішенні питання дисциплінарної відповідальності - на адвокатів, адреса робочого місця яких, відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України, визначена у даній територіально-адміністративній одиниці, за виключенням випадків, установлених Радою адвокатів України, та прийнято рішення від 16.02.2013 р. №103 «Про розмежування юрисдикції кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та рад адвокатів Києва та Київської області»
Пунктом 1 зазначеного рішення № 103 визначено, що на адвокатів, які станом на 19 листопада 2012 року ( на день державної реєстрації НААУ ) отримали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в КДКА Київської області та адреса робочого місця яких знаходиться в м. Києві, розповсюджується юрисдикція кваліфікаційно-дисциплінарної комісії та ради адвокатів Київської області.
Крім того, у п. 1 цього ж рішення Радою адвокатів України закріплено, що критерієм, на підставі якого встановлюється розмежування в Єдиному реєстрі адвокатів України та юрисдикцій, є дата рішення і найменування органу, який видав свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю. Проти вказаних осіб в Єдиному реєстрі адвокатів України зазначається «Київська обласна КДКА».
Отже, з викладеного вбачається, що для визначення, до юрисдикції якої саме регіональної КДКА ( Київської області чи м. Києва ) належить вирішення питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, необхідно встановити: 1) коли саме ним було отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (до 19.11.2012 р. чи після цієї дати); 2) КДКА якого регіону воно було видано; 3) яка саме адреса його місця роботи вказана в Єдиному реєстрі адвокатів України. Судом встановлено, що у м. Києві зареєстровано та фактично діє одразу дві регіональні КДКА, а саме: КДКА м. Києва - за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 30 та КДКА Київської області - за адресою: м. Київ, вул. Артема, 10. Обидві КДКА є регіональними та, у відповідності до Регламенту мають однакові повноваження, а розмежування їх юрисдикції у межах такої адміністративно-територіальної одиниці як м. Київ, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 33 та ч. 11 ст. 50 Закону № 5076-VI, здійснюється на підставі відповідних рішень Ради адвокатів України. У свою чергу, чіткі критерії для розмежування юрисдикції КДКА м. Києва та КДКА Київської області визначені рішеннями Ради адвокатів України від 17.12.2013 р. № 268 «Про затвердження Регламенту КДКА регіону» та від 16.02.2013 р. № 103 «Про розмежування юрисдикції кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та рад адвокатів Києва та Київської області».
Отже, повноваження вказаних регіональних КДКА законодавчо не ставляться в залежність від їх назви (КДКА м. Києва та КДКА Київської області), а чітко врегульовані загальним регламентом та Рішенням № 103.
Судом встановлено, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю отримано позивачем до 19.11.2012 та видано КДКА Київської області, а адресою його робочого місця вказано місто Київ, отже вирішення питання щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності належить до КДКА Київської області на територіальну одиницю за місцем реєстрації робочого місця позивача.
Отже, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі ч. 3 ст. 33 та ч. 11 ст. 50 Закону № 5076-VI та у межах своїх повноважень, визначених цим Законом і прийнятими на його виконання рішеннями Ради адвокатів України.
Статтею 34 Закону визначено, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.
Відповідно до ст. 35 Закону право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.
Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв'язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.
Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).
Згідно ст. 38. Закону заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати.
Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань. Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом.
За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.
Заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Статтею 39 Закону визначено, що за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.
Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки.
Судом встановлено, що до дисциплінарної палати надійшло звернення суддів Сватівського районного суду Луганської області від 28.08.2015 № 651/15 про притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, в якому зазначено, що до Сватівського районного суду Луганської області надійшла інформація від адвоката Сухого О.М. щодо дій адвоката ОСОБА_2 За результатом дослідження звернення адвоката Сухого О.М. встановлено, що відповідно до п. 17 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 №120 лист-повідомлення адвоката Сухого О.М. визнається анонімним і не підлягає розгляду.
Разом з тим, відповідачем встановлено, що отримані від адвоката ОСОБА_2 під час проведення перевірки пояснення від 16.09.2015 та лист від 29.09.2015, а також подання Ради адвокатів Київської області свідчать про недотримання позивачем засадницьких положень Закону і Правил адвокатської етики, а саме: позивачем не сплачені внески за 2014-2015 роки (п. 5 ст. 21 Закону), позивач ототожнює себе з клієнтами (п. 16 ст. 23 Закону).
В матеріалах справи наявна виписка з протоколу засідання дисциплінарної палати КДКА Київської області від 19.11.2015, з якого вбачається, що рішення прийнято одноголосно.
Щодо одводів позивача про відсутність у нього обов'язку сплачувати внести суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону рішення з'їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов'язковими до виконання всіма адвокатами.
Відповідно до норм п. 2 ч. 1 статті 58 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" утримання органів адвокатського самоврядування, які забезпечують виконання завдань адвокатського самоврядування (ведення Єдиного реєстру адвокатів України, тощо), здійснюється за рахунок, в тому числі, і щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування.
Нормами статті 57 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено обов'язковість до виконання всіма адвокатами рішень Ради адвокатів України.
Розділом 2 Положення про Раду адвокатів України (затвердженого Установчим з'їздом адвокатів України 17 грудня 2012 року) (надалі - Положення) встановлено повноваження Ради адвокатів України та передбачено, що Рада адвокатів України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, встановлює розмір та порядок сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечує їх розподіл і використання.
З норм пункту 5 розділу 8 Положення вбачається, що рішення Ради адвокатів України, прийняті в межах її повноважень, обов'язкові до виконання адвокатами, адвокатськими об'єднаннями, бюро та регіональними органами адвокатського самоврядування.
Доказів на спростування висновку відповідача про не сплату позивачем внесків, останнім не надано.
Відповідно до п. 12 Правил адвокатської етики всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві;
Цього принципу потрібно дотримуватись у всіх сферах діяльності адвоката: професійній, громадській, публіцистичній та інших;
Адвокат зобов'язаний виконувати законні рішення органів адвокатського самоврядування, прийняті в межах їх компетенції, що не виключає можливості критики останніх та їх оскарження у встановленому законом порядку. Критика діяльності, рішень, порядку формування, членів органів адвокатського самоврядування тощо не може бути спрямована на приниження авторитету адвокатури, адвокатської професії та статусу адвоката, бути вираженою у принизливій чи такій, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи формі, а також містити завідомо неправдиву інформацію або заклики до невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;
Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження права особи на захист, професійних прав адвокатів, незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності;
При здійсненні професійної діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватись загальноприйнятих норм ділового етикету, в тому числі щодо зовнішнього вигляду.
Суд погоджується з висновками відповідача про порушення п. 12 Правил адвокатської етики, зокрема, в частині використання позивачем неформальної мови та глумливого ставлення до оточуючих.
Відповідно до ст. 37 Закону дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.
Статтею 41 Закону визначено, що за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.
Розгляд дисциплінарної справи здійснюється відповідно до ст. 40 Закону, а питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності або про закриття дисциплінарної справи вирішується відповідно до ст. 41 цього Закону.
На стадії порушення дисциплінарного провадження Дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури лише формулюється висновок про наявність ознак дисциплінарного проступку, який не встановлює ні винуватість адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку, ні має наслідком притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Висновки ж про наявність або відсутність в діях адвоката дисциплінарного проступку, як підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, підлягають формуванню за результатами розгляду дисциплінарної справи - тобто, на стадії, що є наступною після порушення дисциплінарного провадження.
Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Враховуючи, що оскаржене рішення прийнято уповноваженою особою, відповідно до Закону, висновки відповідача викладені у рішенні знайшли підтвердження під час вирішення справи, оскільки правовим наслідком оскаржуваних рішень є порушення дисциплінарного провадження щодо позивача, що не має безумовним наслідком притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, отже таке рішення безпосередньо не порушує прав позивача, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення.
Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 122,158 - 163, 167 КАС України, суд
Відмовити в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції в порядку та строки, передбачені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда