26 листопада 2015 року м. Київ 810/4949/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100000011/2015/000149/2 від 02.10.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у митній декларації, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України, у тому числі декларацію митної вартості. Однак, митний пост «Західний» територіального органу Київської міської митниці Державної фіскальної служби не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу та відмовив у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару.
На думку позивача, рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу прийнято з порушенням чинного законодавства, оскільки надані при митному оформленні документи в достатній мірі підтверджували правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом.
Позивач зазначає про те, що відповідачем було безпідставно витребувано у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав на те, що подані позивачем для підтвердження митної вартості товарів документи не містили всіх відомостей, які підтверджують числове значення складових митної вартості товару.
Так, зокрема, відповідачем зазначено про те, що позивачем не надано під час митного оформлення товару жодних документів, які підтверджуються здійснення ТОВ «Ексімтрейд» або продавцем страхування відповідного товару, оскільки така умова передбачена у контракті № 804-002 від 01.07.2015, що був укладений між позивачем та Фірмою «Промінвест Юніон ЛЛС».
На думку відповідача, вказане ставить під сумнів правильність визначення заявленої ТОВ «Ексімтрейд» вартості товару.
У судовому засіданні 26.11.2015 представники сторін заявили клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Вказані клопотання були прийняті судом, про що постановлено протокольну ухвалу із занесенням до журналу судового засідання. У зв'язку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.
На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд
01.07.2005 між Фірмою «Промінвест Юніон ЛЛС» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» (Покупець) було укладено контракт № 804-002, за умовами якого продавець зобов'язався поставити покупцю товар у відповідності до Додатків до даного контракту, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Відповідно до п. 2 контракту загальна кількість товару становить 10 000 000, 00 кг.
Згідно з п. 3 контракту ціна і загальна сума контракту зазначаються в доларах США. Оплата товару здійснюється в US доларах за зазначеними продавцем реквізитам. Загальна вартість товару становить 14 000 000 (чотирнадцять мільйонів) доларів США. До вартості товару входить вартість пакування та доставка.
Продавець здійснює поставку товару покупцю на умовах СІР Київ і/або DAF кордон України відповідно до Incoterms 2000. Відвантажувачем може бути третя сторона. Датою відвантаження вважається дата, яка зазначена в товарно-транспортній накладній (п. 4 контракту).
Пунктом 5 контракту встановлено, що оплата здійснюється в строк не пізніше 360 банківських днів з моменту прибуття товару в Київ. Оплата здійснюється в доларах США у відповідності з банківськими реквізитами продавця.
Відповідно до п. 6 контракту товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю та якістю, у відповідності до наданих документів у присутності представника перевізника. Сторони домовились про порядок приймання товару за якістю. Приймання за кількістю та якістю товару здійснюється на території України покупцем.
Згідно з п. 7 контакту продавець має право здійснити страхування товару у відповідності до умов поставки, які визначені в п. 4 контракту. Пунктом 13 договору встановлено, що строк контракт вступає в силу з моменту підписання його сторонами і продовжує свою дію протягом трьох років. Остання дата дії контракту - 01.07.2008.
01.07.2008 між сторонами було підписано Доповнення № 1 до контракту № 804-002, за умовами якого сторонами було погоджено продовжити строк дії основного контракту до 31.12.2010.
П. 5 Доповнення до контракту сторони дійшли згоди про те, що при поставці товару продавець надає покупцю оригінали наступних документів: інвойс; товарно-транспортну накладну (CMR); пакувальний лист; сертифікат якості; сертифікат походження та копію ескпортної декларації.
30.12.2010 між вказаними суб'єктами господарювання було підписано Доповнення № 4 до контракту № 8047-02 від 01.07.2010, відповідно до якого сторони погодили продовжити строк дії вказаного контракту до 30.06.2011. Також, 30.06.2011 між сторонами було підписано Доповнення № 5 до контракту № 804-002 від 01.07.2005, у відповідності до умов якого сторони подовжили строк дії договору до 31.12.2015. Крім того, між сторонами були підписані Доповнення до Контракту за № 2 від 08.07.2008, № 3 від 01.02.2009, № 6 від 20.04.2012, № 7від 28.08.2012, № 8 від 11.06.2014, № 9 від 15.11.2014, № 11 від 22.12.2014. Судом встановлено, що 01.08.2015 між сторонами було підписано Додаток № 1197 до контракту № 804-002 від 01.07.2005, за умовами якого сторонами було погоджено асортимент поставленого товару, а саме: чай індійський чорний ферментований байховий нефасований гранульований у мішках, вагою 52 кг. (STD 501) виробництва «Bhansali and Company», Індія. Кількість товару 458 мішків. Зі змісту вказаного Додатку вбачається, що загальна вартість поставки становить USD 40 352, 00 (Сорок тисяч триста п'ятдесят два долара США) з розрахунку: в мішках по 52 кг. (STD 501) - 485 мішків по ціні 1, 60 USD за 1 кг. Строк дії вказаної поставки: з 01.09.2015 по 01.10.2015. Сторони дійшли згоди про те, що ціни товару, що поставляється за контактом охоплюють вартість пакування, маркування, перевезення та інші збори, які здійснюються у зв'язку з виконанням вказаного контакту, за виключенням митних платежів та ПДВ на території України. Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2015 року з метою митного оформлення товару (чай індійський чорний ферментований байховий нефасований гранульований у мішках вагою 52 кг. (STD 501) - 485 мішків, для переробки в харчовій промисловості. Виробник: Bhansali and Company», Індія), імпортованого на підставі вищезазначеного контракту, позивачем до Київської міської митниці ДФС була подана митна декларація № 100250001/2015/012429 від 02.10.2015.
Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (графа 43)
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було подано митному органу наступні документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД № 100250001/2015/012429:
- Міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 44221 від 30.09.2015;
- Коносамент (Bill of Lading) ZIMUCOK6007569 від 05/08/2015;
- Рахунок-фактура (інвойс) № 064 від 01.08.2015;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 804-002 від 01.07.2015 (строк дії до 31.12.2015);
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 01.07.2008;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 08.07.2008;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 01.02.2009;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 11 від 22.12.2014;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 08.07.2008;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 01.02.2009;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 4 від 30.12.2010;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 5 від 30.06.2011;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 6 від 20.04.2012;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 7 від 28.08.2012;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 8 від 11.06.2014;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 9 від 15.11.2014.
Крім того, позивачем також була подана декларація митної вартості товару.
Розглянувши подані позивачем документи, митним органом не була визнана заявлена позивачем митна вартість товарів.
Зокрема, відповідачем було зазначено про те, що умовами поставки за договором є CIF-Київ, проте до митного оформлення позивачем не було надано страхові документи, а також, документи, що містять відомості про вартість страхування товару.
Як вбачається з матеріалів справи, митним органом 02.10.2015 направлено позивачеві електронне повідомлення про необхідність надання наступних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договір (угоду) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. В свою чергу, ТОВ «Ексімтрейд» листом № 01-4710 від 02.10.2015 повідомило МП «Західний» Київської міської митниці ДФС України про неможливість надання витребуваних митним органом документів. На підставі цього Київською міською митницею ДФС в особі митного поста «Західний» було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 02.10.2015 № 100000011/2015/000149/2, у відповідності до якого було збільшено вартість товару з 10 352, 00 дол. США (853 578, 24 грн.) до 42 369, 60 дол. США (896 257, 16 грн.), внаслідок чого позивачу було збільшено суму оплати податків до 286 802, 28 грн. Крім того, відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.10.2015 № 100250001/2015/00149. З матеріалів справи вбачається 05.10.2015 позивач подав нову митну декларацію № 100250001/2015/012519 з урахуванням прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, згідно якої митне оформлення товарів здійснено шляхом надання митним органом позивачу фінансової гарантій у вигляді фінансової застави, передбаченої ст. 313 Митного кодексу України. Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Згідно із положеннями статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 цієї статті обумовлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Вказані норми кореспондуються з п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, яким передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 (номери рішень в Єдиному державному реєстрі - 43831987, 43801781), яка підлягає обов'язковому врахуванню на підставі положень ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 КАС України.
Проте, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що подані позивачем під час митного оформлення товару документи не мали викликати у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності обчислення позивачем митної вартості імпортованого товару, оскільки документи мали оцінюватися в сукупності.
Судом встановлено, що в оспорюваному рішенні відповідачем було зазначено про те, що позивачем не надано митному органу страхові документи та документи, що містять відомості щодо вартості страхування, з приводу чого суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, п.4 контакту № 804-002 від 01.07.2005 встановлено, що продавець здійснює поставку товару покупцю на умовах СІР Київ та/або DAF кордон України відповідно до Incoterms 2000.
Згідно з п. 7 вказаного контакту продавець має право застрахувати товар відповідно до умов поставки (п. 4 контракту). Відповідно до правил Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) за умовами СІР продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Поставка на умовах СІР передбачає, що на продавця покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.
Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.
Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна СІР від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. Отже, враховуючи вищевказані положення, суд дійшов висновку про те, поставки товару на умовах CIP передбачає те, що витрати по страхуванню товару здійснюються продавцем. При цьому, покупець не зобов'язаний вчиняти будь-які дії щодо страхування товару, адже страхування товар є виключним обов'язком продавця.
Крім того, суд звертає увагу на те, що ані умовами поставки СІР, ані положеннями вищевказаного контракту та Доповнень до нього (зокрема, п.5 Доповнення № 1 від 01.07.2008) не передбачено обов'язок продавця під час поставки товару покупцю, здійснювати окрему передачу документації щодо страхування товару, що на думку суду, свідчить про те, що страхові витрати безпосередньо закладені у ціну товару, яка визначена сторонами у контракті та вказана у відповідному рахунку-фактурі, що подавався позивачем під час митного оформлення товару.
Окрім того, відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що у митного органу не було підстав витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.
Водночас, відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 по справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 по справі № 21-262а12, зокрема в останніх було зазначено:
- «за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку № 1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості»;
- «ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості».
Таким чином, ненадання декларантом всіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.
З аналізу частини першої та другої ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018--IV «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу, зокрема: міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 44221 від 30.09.2015; коносамент (Bill of Lading) ZIMUCOK6007569 від 05/08/2015; рахунок-фактура (інвойс) № 064 від 01.08.2015; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 804-002 від 01.07.2015 (строк дії до 31.12.2015); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 01.07.2008; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 08.07.2008; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 01.02.2009; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 4 від 30.12.2010; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 5 від 30.06.2011; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 6 від 20.04.2012; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 7 від 28.08.2012; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 8 від 11.06.2014; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 9 від 15.11.2014; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 11 від 22.12.2014.
Отже, ТОВ «Ексімтрейд» для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості.
Також суд звертає увагу на те, що разом з митною декларацією позивачем була подана декларація митної вартості із зазначенням складових митної вартості. При цьому, в графі 22 цієї декларації зазначено, що будь-які витрати на страхування позивачем понесені не були, що унеможливлює надання митному органу документів для підтвердження вартості страхування.
Згідно з Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 599, в Розділі Б "Складові митної вартості, гривень" зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо).
При цьому, в графі 22 зазначаються витрати на страхування оцінюваних товарів.
Отже, відсутність додатково понесених позивачем витрат на страхування товару також підтверджується декларацією митної вартості, наданою митному органу.
При цьому, суд зазначає, що відсутність документів, які підтверджують здійснення страхування товару, та можлива невідповідність умов здійсненої поставки правилам Інкотермс, обумовленим в договорі, не може бути перешкодою для митного оформлення товару за умови підтвердження декларантом фактичної вартості товару, що імпортується.
За таких обставин суд вважає, що у митного органу не було підстав для коригування митної вартості товару у зв'язку з неподанням позивачем страхових документів.
Окрім того, суд звертає увагу, що відповідачем у справі не було ніяким чином доведено проведення дій щодо можливості застосування інших методів визначення митної вартості товару, окрім резервного.
Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Системний аналіз зазначених норм приводить суд до висновку, що до прийняття рішення про застосування шостого методу, відповідач повинен був провести консультації та інші дії в межах своїх повноважень (зокрема по отриманню документів та відомостей) щодо можливості застосування кожного з 2 по 5 методів, та результатами яких така можливість була б обґрунтовано виключена.
Натомість оскаржуване рішення не містить обґрунтування неможливості застосування 2 - 5 методів визначення митної вартості товарів.
На підставі вищевикладеного, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні докази, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є необґрунтованими, а тому підлягає скасуванню.
При цьому, суд звертає на те, що оспорюване рішення було прийнято Митним постом «Західний», який, згідно зі статтею 547 Митного кодексу України, входить до складу Київської міської митниці ДФС як відокремлений структурний підрозділ, у зв'язку з чим резолютивна частина постанови має містити висновок про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС в особі митного поста «Західний».
Так, відповідно до частини 2 статті 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд звертає увагу на те, що позивачем згідно з платіжним дорученням № 4981 від 06.10.2015 було сплачено судовий збір у розмірі 1378, 00 грн.
Разом з тим, враховуючи положеннями ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», судом встановлено, що сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання позивачем даної позовної заяви, становить 1 218, 00 грн.
Отже, позивачем було надмірно сплачено судовий збір у сумі 160 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача з Київської міської митниці Державної фіскальної служби, становить 1 218 грн. 00 коп.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що надмірно сплачена сума судового збору у розмірі 160, 00 грн. може бути повернута позивачу у разі подання ним відповідного клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби в особі митного посту «Західний» про коригування митної вартості від 02.10.2015 № 100000011/2015/000149/2.
3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» (07454, Київська область, Броварський район, село Требухів, вулиця Броварська, будинок 27 А, ідентифікаційний код 30307990) судовий збір в сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської міської митниці Державної фіскальної служби (03680, місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 8 А, ідентифікаційний код 39422888).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дудін С.О.