м. Вінниця
12 січня 2016 р. Справа № 802/3937/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Поліщук І.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.
представника позивача: ОСОБА_1
представників відповідача: Козак А.С., Черпітяк О.В.
представників третьої особи: Вольвача Є.А., Зацерковного О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_6
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці
про: визнання протиправним та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична-особа підприємець ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6, позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.07.2015 року Вінницькою ОДПІ прийнято рішення № 5616/03/93 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Вказаним рішенням до ФОП ОСОБА_6 застосовано штраф у розмірі 1591,00 грн. та нараховано пеню у розмірі 683,97 грн. за несплату (неперерахування) єдиного внеску.
Позивач зазначає, що відповідач не мав законних підстав для прийняття такого рішення, оскільки на момент його прийняття за ним рахувалась переплата по сплаті єдиного внеску, що підтверджується листом управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.
А тому, звернувся до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області № 5616/03/93 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.07.2015 року.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та пояснення, надані у судових засіданнях, просила позов задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях (Вхід. № 35610 від 07.12.2015), в яких зазначено, що Вінницькою ОДПІ прийнято оскаржуване рішення на підставі документів, поданих управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці. Тобто, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 23.11.2015 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.
Представники третьої особи в судовому засіданні зазначили, що дійсно при подачі звітів зі сплати єдиного внеску за травень, червень 2013 року, суми єдиного внеску, зазначені в них були, зараховані управлінням двічі, а тому, з урахуванням подальшого їх коригування, у позивача виникла переплата зі сплати єдиного внеску.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
ОСОБА_6 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Вінницької міської ради 20.10.1998 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_2.
Як свідчать матеріали справи, 23.07.2015 року Вінницькою ОДПІ прийнято рішення № 5616/03/93 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Вказаним рішенням до ФОП ОСОБА_6 застосовано штраф у розмірі 1591,00 грн. та нараховано пеню у розмірі 683,97 грн. за несвоєчасну сплату (неперерахування) єдиного внеску.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок, відповідно до статті 7 Закону України №2464-VI, нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 3 розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2464-VI визначено, що платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Позивач, відповідно до Закону України №2464-VІ є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і знаходиться на обліку у Вінницькій ОДПІ.
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Частиною одинадцятою статті 9 Закону України №2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом
Згідно із частиною десятою статті 25 Закону України №2464-VІ, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України №2464-VІ передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Судом встановлено, що рішення про застосування до ФОП ОСОБА_6 штрафних санкцій та нарахування пені прийняте Вінницькою ОДПІ в зв'язку з несплатою суми єдиного внеску за травень, червень 2013 року.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_6 самостійно обчислено та сплачено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень, червень 2013 року, що підтверджується звітами про суми нарахованої заробітної плати та випискою з банківського рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи.
Під час судового розгляду справи представник третьої особи поясним, що в результаті технічної помилки в особовому рахунку позивача врахувалась сума єдиного соціального внеску за звітами поданими ним самостійно, а також сума визначена управлінням Пенсійного фонду. Таким чином, в травні, червні 2013 року пройшло подвійне нарахування єдиного соціального внеску за найманих працівників і зобов'язання позивача неправомірно збільшилось.
Як слідує з матеріалів справи, про вказані обставини управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці листом від 24.12.2015 № 6627/06-33-1/03 повідомляло начальника Вінницької ОДПІ.
При цьому, в даному листі зазначено, що станом на 01.10.2013 року фактично у ФОП ОСОБА_6 рахується переплата за найманих працівників в сумі 785,82 грн.
Однак вказані обставинами не були взяті відповідачем до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення, при тому, що представники відповідача, заперечуючи щодо задоволення даного позову, посилались на те, що рішення прийнято на підставі документів, поданих управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься витяг із зворотного боку картки особового рахунку позивача, із якого видно, що помилково нараховану суму єдиного соціального внеску в подальшому були зменшено, що спростовує факт наявності заборгованості по сплаті єдиного внеску за травень, червень 2013 року.
З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, відповідачем безпідставно застосовано до ФОП ОСОБА_6 штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) єдиного внеску.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області № 5616/03/93 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.07.2015 року.
При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходив із того, що відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Понесені позивачами судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області № 5616/03/93 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.07.2015 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39476158).
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна