10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.
Суддя-доповідач:Жизневська А.В.
іменем України
"20" січня 2016 р. Справа № 817/2323/15
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Жизневської А.В.
суддів: Малахової Н.М.
Моніча Б.С.,
при секретарі Єрикаловій О.О. ,
за участю позивача та його представника,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "14" вересня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління УМВС України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу ,
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління УМВС України у Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ до 31.07.2014 р. на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Куйбишевського районного відділу Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області.
Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 31.07.2014 №300 о/с ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
14.08.2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Посилається на те, що про наказ №300 о/с від 31.07.2014 йому стало відомо лише 18.07.2015 року, він вів переписку із органами МВС, в період звільнення був у відпустці та на лікарняному.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив визначений ч.3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України строк для звернення до адміністративного суду, оскільки про винесення оскаржуваного наказу про звільнення його з органів внутрішніх справ повинен був дізнатись у серпні 2014 року.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до відпускного посвідчення №49 від 01.07.2014 р. позивачу надано відпустку строком 30 днів, починаючи з 01.07.2014 р. по 01.08.2014 р. з можливістю перебування у с.Городець Рівненської області.
Згідно наказу Головного управління МВС України в Донецькій області від 21.07.2014, враховуючи суспільно-політичну ситуацію, що склалася в регіоні, проведення в Донецькій області антитерорристичної операції - з 21.07.2014 р. відкликано з чергових відпусток атестованих працівників міліції МУ, МВ, РВ, ЛВ ГУМВС України в Донецькій області (чоловічої статі).
Про винесення вказаного наказу було повідомлено позивача.
21 липня 2014 року ОСОБА_3 потрапив на стаціонарне лікування в КЗ "Володимирецька ЦРЛ" з діагнозом - "забій гемартроз лівого колінного суглобу", про що отримав відповідний листок непрацездатності.
В подальшому, 01.08.2014 року позивачем подано рапорт начальнику УМВС України в Рівненській області з проханням надати дозвіл для подальшого проходження служби в УМВС України в Рівненській області на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кузнецовського МВ УМВС України в Рівненській області.
Вказаний рапорт було подано у зв'язку з тим, що на території Донецької області проводиться антитерористична операція, що не дає можливості повернутися до виконання своїх обов'язків в Куйбишівський РВ ДМУ МВС в Донецькій області.
Одночасно, враховуючи відсутність будь-якої інформації щодо перебування позивача на лікарняному; за умов, що склалися у зв'язку із суспільно-політичною ситуацією та проведенням антитерористичної операції на території Донецької області; не прибуття позивача на нове місце дислокації на виконання наказу ГУМВС України у Донецькій області від 21.07.2014 р. про відкликання з відпустки; враховуючи відсутність позивача на робочому місці 31.07.2014 р. (після закінчення відпустки) - відповідачем на підставі наказу №300 від 31.07.2014 р. звільнено ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ за п.64 "є" (за порушення дисципліни).
Однак, представник відповідача стверджує, що про своє звільнення з органів внутрішніх справ позивач мав дізнатися не пізніше 02.10.2014 р., під час телефонної розмови з начальником СКЗ Куйбишевського РВ Донецького ГУМВС Лєбєдєвою Н.М. Вказане ОСОБА_3 не спростував.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що листом від 06.03.2015 року за №6/1/1-Б-268/оп (а.сп.11) Департаментом кадрового забезпечення МВС України повідомлено ОСОБА_3, що його звернення про незаконне, на його думку, звільнення з органів внутрішніх справ передано на розгляд до ГУМВС України в Донецькій області. Лист ним отримано 12.03.2015 року. Тобто, 06.03.2015 року позивачу вже було відомо про його звільнення, з яким він не погодився.
А в ході розгляду справи у суді першої інстанції позивач визнав, що реально про існування оскаржуваного наказу від 31.07.2014 йому стало відомо у лютому 2015 року.
Суд першої інстанції вірно зазначив, посилаючись на приписи п.15 ч.1 ст.3 КАС України, ст.1 Закону України "Про державну службу", що даний спір стосується проходження публічної служби.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч.3 ст.99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк .
Згідно ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду, в світлі вимог КАС України, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що єдиним обґрунтуванням поважності причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом, позивачем вказано факт необізнаності про існування наказу від 31.0.2014 № 300 о/с. Але це спростовано представленими документами. Об'єктивних причин за яких би позивач не мав можливості ознайомитися з оскаржуваним наказом раніше, судом не встановлено. Більше того, строк, протягом якого позивач не вчиняв жодних реальних дій спрямованих на виконання свого обов'язку, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, на переконання суду свідчить про низьку дисциплінованість останнього.
Окрім того, на сайті Міністерства внутрішніх справ України 04.07.2014 року було опубліковано звернення до особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ Донеччини і Луганщини, в якому повідомлено про тимчасову передислокацію ГУМВС України в Донецькій області до міста Маріуполя і необхідність прибути всім працівникам територіальних управлінь до 7 липня 2014 року до місця дислокації та продовжити службу. А у разі неможливості прибути кожен працівник має право звернутися до створених відповідних підрозділів з питання проходження служби в інших регіонах України. Позивач не надав доказів про вчинення відповідних дій для з'ясування свого статусу та можливого подальшого проходження служби.
Будь-яких клопотань про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними позивач не заявляє.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодксом апдміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У частині 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
За п.9 частини 1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
У матеріалах справи відсутні докази поважності причин пропущення встановленого місячного строку звернення до суду з даним позовом.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем пропущено без поважних причин, встановлений ч.3 ст.99 КАС України, місячний строк для звернення до адміністративного суду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Ухвалу прийнято з додержанням вимог закону, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 196, 199, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "14" вересня 2015 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.В. Жизневська
судді: Н.М. Малахова
Б.С. Моніч
Повний текст cудового рішення виготовлено "21" січня 2016 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1
3- відповідачу Головне управління УМВС України в Донецькій області пр-т Нахімова,86,м.Маріуполь,Донецька область,87517
- ,