21 січня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5963/15
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І.О.
суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.
за участю секретаря - Скоріної Т.С.
представника апелянта - Радіонової О.О.;
представника позивача - Логовського В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРЕЙДИНГ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкової вимоги, -
У жовтні 2015 року товариством з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРЕЙДИНГ» (надалі - ТОВ «НІКА ТРЕЙДИНГ») подано позов до Одеського окружного адміністративного суду до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (надалі - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси) про скасування податкової вимоги від 06 травня 2015 року №137-23 на суму 490 403,74 грн.
В обґрунтування позову зазначено про порушення податковою інспекцією вимог ст. 59 Податкового кодексу України, що виразилося у включенні до суми податкової вимоги неіснуючого податкового зобов'язання, а також своєчасно сплаченого платежу за авансовими внесками з податку на прибуток.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.
Суд скасував податкову вимогу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 06 травня 2015 року № 137-23.
В апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт просить прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У судовому засіданні суду першої інстанції представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляції, вважав рішення суду законним та обґрунтованим.
З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, на наступних підставах.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно службової записки начальника відділу погашення заборгованостей ДПІ у Суворовському районі м. Одеси № 283 від 26 жовтня 2015 року, станом на 06 травня 2015 року (дата формування податкової вимоги № 137-23 від 06 травня 2015 року) у картці особового рахунку (надалі - КОР) платника податків ТОВ «НІКА ТРЕЙДИНГ» значився податковий борг:
- 3 052,00 грн. - по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств (КБК 11024000), який виник внаслідок несплати поточних нарахувань згідно податкової декларації з податку на прибуток № 9081309157 від 28 лютого 2015 року;
- 487 351,74 грн. - по податку на додану вартість (КБК 14010100), який виник у сумі 479 315,00 грн. - згідно уточнюючого розрахунку № 9072550648 від 17 квітня 2015 року та нарахованої пені в сумі 8036,74 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2015 року ТОВ «НІКА ТРЕЙДИНГ» було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, у складі якої було подано розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Відповідно до зазначеного розрахунку, починаючи з березня 2015 року по лютий 2016 року ТОВ «НІКА ТРЕЙДИНГ» повинно сплачувати 3052,00 грн. (ряд.23) авансового внеску щомісячно.
Згідно наданої відповідачем копії картки особового рахунку ТОВ «НІКА ТРЕЙДИНГ» за платежем - авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств (11024000), 30 квітня 2015 року у позивача утворилась недоїмка по сплаті в розмірі 3052,00 грн.
При цьому, відповідно до банківської виписки по рахунку ТОВ «НІКА ТРЕЙДИНГ» 26 березня 2015 року позивачем здійснено перерахування щомісячного авансового внеску в сумі 3052,00 грн. (а.с.79).
Проте, дана сума була сплачена не на рахунок оплати авансових внесків, а на рахунок оплати податку на прибуток приватних підприємств.
З'ясовуючи обставини виникнення податкового боргу з податку на додану вартість, суд першої інстанції встановив наступне.
Відповідно до КОР пеня була нарахована на податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2014 року за №0008411502 та за №0008401502.
В матеріалах справи наявні судові рішення, які набрали законної сили, згідно яких вищезазначені податкові повідомлення-рішення скасовані.
Як вбачається із тексту судового рішення від 09 вересня 2015 року (справа №815/4600/15) податкова інспекція на підставі проведеної у листопаді 2014 року документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НІКА ТРЕЙДИНГ» правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленої на рахунок платника у банку за серпень 2014 року прийняла 16 грудня 2014 року податкове повідомлення-рішення за №0008411502, яким зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 479 315,00 грн. та застосувала штрафні санкції на суму - 119 829,00 грн.
Згідно судового рішення від 11 листопада 2015 року (справа №815/1680/15) податковою інспекцією за результатами цієї ж перевірки правомірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування, заявленої на рахунок платника у банку за серпень 2014 року у розмірі 479 315,00 грн., з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9055792959 від 30 вересня 2014 року, прийнято податкове повідомлення-рішення за №0008401502 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 232 356,00 грн.
20 березня 2015 року ТОВ «НІКА ТРЕЙДИНГ» в електронній формі було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року.
У рядку 30 розділу IV декларації «Погашення залишків сум від'ємного значення звітних (податкових) періодів до 01 лютого 2015 року» позивачем була задекларована сума залишку від'ємного значення попередніх звітних податкових періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 479 315,00 грн.
Також у графу 5 таблиці 1 додатка 2 (Д2) до декларації за лютий 2015 року була перенесена сума 479 315,00 грн.
Далі, у встановленому законодавством порядку, ТОВ «НІКА ТРЕЙДИНГ» подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року (ряд.30) в сумі 479 315,00 грн. на рахунок підприємства у ПАТ «Банк «Восток».
16 квітня 2015 року ТОВ «НІКА ТРЕЙДИНГ» зареєстровано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Відповідно до рядка 30 розділу IV «Погашення залишків сум від'ємного значення звітних (податкових) періодів до 01 лютого 2015 року» була задекларована сума залишку від'ємного значення попередніх звітних податкових періодів, яка підлягає бюджетному відшкодування на рахунок платника у банку - « 0,00 грн.».
Як стверджує позивач, він фактично відмовився від бюджетного відшкодування ПДВ, яке декларував раніше.
Контролюючий орган, обґрунтовуючи включення до податкової вимоги суму боргу по податку на додану вартість та нарахування пені зазначив наступне.
На думку відповідача, позивач не мав права ставити суму 479 315,00 грн. до бюджетного відшкодування, оскільки дана сума не була підтверджена в ході податкової перевірки і податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2014 року за №0008411502 на зазначену суму основного платежу не було скасоване, тому і утворилася недоїмка на суму 479 315,00 грн.
Що стосується пені у розмірі 8034,74 грн., то вона також була нарахована на підставі вищевказаного податкового повідомлення-рішення, яке на момент прийняття податкової вимоги, не було скасоване.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що невірне зазначення платником рахунку по сплаті авансового внеску з податку на прибуток не призвело до ненадходження відповідної суми податку до бюджету у визначений законом строк, а тому підстави для визначення (повторного) податкового зобов'язання - відсутні.
Крім того, на думку суду першої інстанції, нарахування пені по грошовим зобов'язанням, які не узгоджені, суперечить нормам Податкового кодексу України та Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 17 грудня 2010 року № 953.
Також аналізуючи правові підстави бюджетного відшкодування ПДВ, суд першої інстанції зазначив, що декларування позивачем від'ємного значення на рахунок платника у банку, свідчило про зобов'язання Державного бюджету перед платником податку щодо його відшкодування, а не навпаки.
Отже, як зазначив суд першої інстанції, подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, який не передбачав ніяких інших коригувань, крім зменшення суми від'ємного значення попередніх звітних податкових періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку до 0,00 грн. не міг стати підставою для донарахування податкового зобов'язання в сумі 479 315,00 грн.
Колегія суддів вважає обґрунтованим та законним висновок суду першої інстанції про те, що включення податковою інспекцією до складу податкової вимоги суму боргу по податку на додану вартість у сумі 479 315,00 грн. та нарахування пені у сумі 8034,74 грн. не відповідає вимогами податкового законодавства і зазначене рішення контролюючого органу в даній частині повинно бути скасовано.
Водночас, висновок суду про те, що невірне зазначення позивачем рахунку по сплаті авансового внеску по податку на прибуток приватних підприємств не призвело до ненадходження відповідної суми до бюджету у визначений законодавством строк, а тому звільняє платника податку від обов'язку повторної оплати не відповідає вимогам ст. 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості.
Зазначена правова позиція апеляційного суду заснована на наступних доводах.
Відповідно до абз. 1, 4, 9 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.
Пунктом 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит) та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Спрямування надміру сплачених сум з одного платежу в погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів здійснюється виключно на підставі заяви платника податку відповідно до Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом № 974/1597/499.
При цьому, обов'язковим реквізитом такої заяви є визначення платником напрямів перерахування коштів, що повертаються як надміру сплачені, одним із яких є погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету.
До 17 січня 2013 року для сплати податку на прибуток застосовувалась бюджетна класифікація, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію», у якій не було виділено окремо коду для сплати авансових внесків з податку на прибуток, а був загальний (11021000) - податок на прибуток приватних підприємств.
Після 17.01.2013 року до наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію» неодноразово вносились зміни, на підставі яких виділялися спеціальні коди бюджетної класифікації на які зараховувались авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств. Для чого Державною казначейською службою України відкривались відповідні рахунки для сплати платниками щомісячних авансових внесків з податку на прибуток.
Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено автоматичне зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок авансових внесків з податку на прибуток, у зв'язку з наявністю різних рахунків, однак, таке зарахування можливе на підставі поданої платником податків заяви про таке зарахування.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач таку заяву до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси не подавав, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що у товариства існує податковий борг по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств у сумі - 3052,00 грн.
З'ясовуючи питання правомірності включення податковою інспекцією до складу податкової вимоги суму боргу податку на додану вартість та пені за податковим повідомленням рішенням від 16 грудня 2014 року за №0008411502, яким зменшено ТОВ «НІКА ТРЕЙДИНГ» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 479 315,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму - 119 829,00 грн., колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з пп.14.1.174 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Згідно з пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.
Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом (абз. «б» пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України).
Згідно із пп. 2.1.1 п. 2.1 розділу II Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 17 грудня 2010 року № 953, пеня нараховується після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.
Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Кодексом.
На підставі пп. 2.1.2 п. 2.1 р. II зазначеної Інструкції нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
ДПІ у Суворовському районі м. Одеси в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що на момент винесення податкової вимоги, податкове повідомлення-рішення за №0008411502 не було оскаржено позивачем, провадження у справі щодо його оскарження було відкрито 13 серпня 2015 року, тому зазначене грошове зобов'язання було узгоджено і на нього нараховувалася пеня.
Пункт 56.18 ст.56 Податкового кодексу України встановлює, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Разом із тим, зазначені доводи відповідача не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, спірне податкове повідомлення рішення було оскаржено позивачем до прийняття податкової вимоги в адміністративному порядку, а потім у судовому порядку.
Дані обставини містяться в ухвалі суду про відкриття провадження у справі (справа №815/1680/15), а також у самому рішенні суду за даною справою (а.с.94-96).
У подальшому, позивач звернувся до суду із заявою про відкликання позову в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 16 грудня 2014 року за №0008411502 і суд першої інстанції, ухвалою від 04 серпня 2015 року позовні вимоги в даній частині залишив без розгляду.
При повторному зверненні з даним позовом до суду 09 вересня 2015 року (справа 815/4600/15) було прийнято рішення про задоволення позову.
Відповідно до пп. «б» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
Порядок складання органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень, затверджений наказом Міністерства фінансів України за №1236 від 28 листопада 2012 року встановлює, що у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 5 про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (форма «В1»), у тому числі у разі, якщо заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовані платнику податку.
Зменшення суми бюджетного відшкодування відповідно до податкового повідомлення-рішення за формою «В1» відображається у картці особового рахунка платника податків.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в даному випадку податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2014 року за №0008411502 було прийнято за формою «В1» і грошове зобов'язання платнику податку не нараховувалося, тому є слушними доводи позивача про відсутність правових підстав у контролюючого органу для донарахування йому податкового зобов'язання в сумі 479 315,00 грн.
З огляду на вимоги п.4 ст.202 КАС України, колегія суддів дійшла висновків, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року - скасувати.
Прийняти у справі нове рішення, яким адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРЕЙДИНГ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкової вимоги - задовольнити частково.
Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 06 травня 2015 року № 137-23 в частині визначення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 479 315,00 грн. та пені в сумі 8036,74 грн., а всього на суму 487 351,74 грн.
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРЕЙДИНГ» про скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 06 травня 2015 року № 137-23 в частині податкового боргу по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 3052,00 грн. - відмовити.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області судовий збір у розмірі 8 091 (вісім тисяч дев'яносто одна) грн. 66 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030001.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.
Доповідач - суддя І.О.Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя І.П. Косцова