Справа: № 753/20847/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Комаревцева Л.В.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
21 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ним було надано відповідачу довідку про розмір грошового забезпечення, встановлений з 27.12.2012 року за посадою, яку позивач обіймав перед звільненням, яка підтверджує фактичне збільшення грошового забезпечення відповідної посади, однак відповідач відмовив йому у проведенні перерахунку пенсії.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено, що Згідно наказу Міністерства оборони України від 25 квітня 2005 року № 12 позивач звільнений з військової служби у запас за пунктом 67, підпункт «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я) з посади заступника керівника польотів чергової зміни РСП «Київцентраеро» ДП ОПР України Державне підприємство обслуговування повітряного руху України.
За змістом довідки № 1.6.40-56 від 11.09.2013 року, виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, позивач займав посаду заступника керівника польотів районного диспетчерського центру РСП «Київцентраеро», розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 01.01.2013 року за відповідною посадою, становить: посадовий оклад (ПО) - 8595,00 грн., оклад за військовим званням (ОВЗ) - 130,00 грн., надбавка за вислугу років у розмірі 40%, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 % ПО - 859,50 грн., всього розмір грошового забезпечення на місяць становить 11357,50 грн.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач подав до відповідача довідку про розмір грошового забезпечення за займаною посадою, але відповідач листом від 19.06.2015 року № 3175/21 відмовив у перерахунку пенсії із зазначенням відсутності підстав такого перерахунку.
Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.
У відповідності з вимогами ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсії і провадиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою ст. 51 цього Закону. У разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбачених цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13 лютого 2008 року, встановлено, що перерахунок раніше призначених відповідно до зазначеного Закону пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Конституційним Судом України в рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 зазначено, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Таким чином, державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема, актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Вказаною постановою Кабінет Міністрів України делегував своє право керівникам державних органів визначати розміри посадових окладів особам рядового і начальницького складу, а тому колегія суддів вважає, що наказ Украероруху № 579/о від 27.12.2012 року «Про підвищення посадових окладів військовослужбовцям» є підставою для перерахунку пенсії відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки змінює розмір однієї зі складових грошового забезпечення зазначених осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною 1 ст. 9 Закону установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 2 цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 вказаного вище Закону), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.
Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).
Отже, зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Правова позиція по даному питанню висловлена Верховним Судом України у справі № 21-70а15 в постанові від 10.03.2015 року, за змістом якої грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом /судами/ касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
В ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсій. Із змісту ст. 40 вказаного Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.
Стаття 41 цього Закону визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем відповідачу було подано довідку про зміну розміру грошового забезпечення за посадою, яку позивач обіймав перед звільненням і яка підтверджує фактичне збільшення грошового забезпечення відповідної посади.
Крім цього, колегією суддів встановлено, що за змістом вказаної довідки (а.с. 7) змінився розмір посадового окладу за посадою, яку перед звільненням обіймав позивач.
Однак, відповідачем перерахунок пенсії позивача з урахуванням такої зміни проведено не було, також не було проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 355 від 23 квітня 2012 року.
Враховуючи зазначене та правила вказаних вище норм законодавства України, колегія суддів приходить до висновку про протиправність таких дій відповідача та наявність підстав для зобов'язання останнього провести відповідний перерахунок пенсії позивача.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про необгрунтованість вимог позову є невірним, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.
Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку раніше призначеної пенсії на підставі довідки № 1.6.40-56 від 11.09.2013 року про розмір грошового забезпечення, наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 раніше призначеної пенсії з урахуванням відомостей довідки № 1.6.40-56 від 11.09.2013 року про розмір грошового забезпечення, наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, № 1.6.40-56 від 11.09.2013 року з 01 січня 2015 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
В.Е. Мацедонська
Повний текст виготовлено 22.01.2016 року.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Мацедонська В.Е.
Грищенко Т.М.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Мацедонська В.Е.
Грищенко Т.М.