Справа: № 826/2505/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.
Іменем України
21 січня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ганечко О.М.,
суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури м. Києва про визнання протиправним та скасування наказу, -
Позивач звернувся з позовом до Генеральної прокуратури України, Прокуратури м. Києва про визнання протиправним та скасування наказу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2015 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
21.01.2016 року представником позивача повторно було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його у відряджені.
Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Розгляд справи вже відкладався, представник позивача надав суду додаткові пояснення на апеляційну скаргу.
Тому, враховуючи строки розгляду справи та відсутність підстав для їх продовження суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача ОСОБА_3, та представників відповідачів, які належним чином повідомлені про час розгляду справи.
У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.
Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Генеральної прокуратури України №615к від 15.04.2014 р., відповідно до ст. 15 Закону України «Про прокуратуру», молодшого радника ОСОБА_2 призначено прокурором Голосіївського району м. Києва строком на п'ять років.
При цьому, підставою для прийняття даного наказу вказано подання прокурора міста, рапорт ОСОБА_2
В подальшому, 08.07.2014 р. Генеральною прокуратурою України прийнято наказ №985к, яким тимчасово, на час проведення службового розслідування, відсторонено від виконання службових обов'язків зі збереженням заробітної плати прокурора Голосіївського району міста Києва.
З вказаного наказу вбачається, що розпорядженням прокурора міста Києва від 07.07.2014 р. №49 призначено службове розслідування за скаргою ОСОБА_4 щодо зловживання службовим становищем прокурором Голосіївського району міста Києва ОСОБА_2 під час виконання службових обов'язків, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом її правам та інтересам.
27.01.2015 р. прокурор міста Києва подав Генеральному прокурору України подання №11-136вих15 про звільнення радника юстиції ОСОБА_2 з посади прокурора Голосіївського району міста Києва за власним бажанням, відповідно до поданого ним рапорту.
Генеральною прокуратурою України, відповідно до ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» прийнято наказ №68к від 27.01.2015 р., яким звільнено ОСОБА_2 з посади прокурора Голосіївського району м. Києва з 27 січня 2015 року за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України).
Відповідно до ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є: зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).
Так, відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Як вбачається з наявного з матеріалах справи рапорту позивача від 27.01.2015 р. (вх. №11/1/2-14вх-15), останній просить звільнити його із займаної посади за власним бажанням з 27.01.2015 р.
При цьому, саме з 27.01.2015 р. ОСОБА_2 звільнено із займаної посади, на підставі оскаржуваного наказу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач стверджує, що рапорт про звільнення написав під тиском керівництва та зазначив, що докази здійснення такого тиску наявні в матеріалах кримінального провадження за фактом протиправних дій директора КП «Володимирський ринок» Київської міської державної адміністрації ОСОБА_5 та копіях особових справ ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
На підставі постанови про доручення здійснення досудового розслідування слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу від 09.07.2014 р. доручено здійснити досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014100010000154 від 05.06.2014 р. за підозрою директора КП «Володимирський ринок» ОСОБА_5 та заступника директора КП «Володимирський ринок» ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 КК України.
Відповідно до листа №88-6040вих14 від 25.07.2014 р. прокуратури Голосіївського району міста Києва, у ході кримінального провадження встановлено, що директор КП «Володимирського ринок» ОСОБА_5, умисно, у порушення п.7.3.7 статуту КП «Володимирський ринок», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 07.03.2001 р. №406, у відповідності до якого виключно на генерального директора покладено обов'язок по укладенню правочинів та контрактів, упродовж 2011-2014 років видала заступнику директора ОСОБА_8 довіреності з правом підпису договорів від імені підприємства, чим фактично у незаконний спосіб уповноважила останнього від імені комунального підприємства на укладення правочинів щодо приміщень КП «Володимирський ринок».
При цьому, які саме докази чинення на позивача тиску при написанні рапорту на звільнення позивачем не зазначено.
Крім того, в матеріалах справи містяться подання про звільнення радника юстиції ОСОБА_2 з посади прокурора Голосіївського району міста Києва №11-952вих14 від 21.07.2014 р., №11-11210вих14 від 23.09.2014 р., №11-70вих15 від 15.01.2015 р., №11-76вих15 від 16.01.2015 р. за прогул.
З даних подань вбачається, що за нетривалий час роботи на посаді прокурора Голосіївського району міста Києва ОСОБА_2 зарекомендував себе з негативної сторони. Розпорядження прокурора міста Києва від 07.07.2014 №49 щодо нього призначено службове розслідування з приводу зловживання службовим становищем.
У зв'язку з цим наказом Генерального прокурора України №985к від 08.07.2014 р. ОСОБА_2 відсторонено від виконання службових обов'язків, однак отримати від нього пояснення не виявилось можливим.
Рішенням колегії прокуратури міста Києва від 18.07.2014 р. діяльність прокуратури Голосіївського району міста Києва визнана такою, що не повною мірою відповідає вимогам Закону України «Про прокуратуру» та окремих галузевих наказів Генерального прокурора України, що призвело до неналежного стану справ на певних напрямах роботи. За неналежне виконання службових обов'язків, істотні недоліки в організації роботи та контролю виконання, грубі порушення вимог галузевих наказів Генерального прокурора України при організації перевірок у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, що призвело до втручання у діяльність суб'єктів підприємництва, процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих правоохоронних органів району та нагляду за обліком кримінальних правопорушень, викривлення даних статистичної звітності, невжиття заходів до отримання допуску до державної таємниці, суттєві прорахунки у роботі з кадрами, у тому числі щодо забезпечення позитивного морально-психологічного клімату в колективі, неврахування повною мірою пріоритетних напрямів діяльності прокуратури, колегія рекомендувала прокурору міста звернутися з поданням до Генерального прокурора України про звільнення ОСОБА_2 з посади прокурора Голосіївського району міста Києва.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не взяв до уваги доводи позивача щодо звільнення його із займаної посади всупереч положень ч. 3 ст. 40 КЗпП України.
Так, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
В той же час, матеріалами справи підтверджується, що позивача звільнено на підставі рапорту за власним бажанням, а, відтак, порушення норм ст. 40 КЗпП України у даному випадку відсутні.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ є правомірним та підстав для його скасування намає.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування наказу не підлягають задоволенню, а позовні вимоги про поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про скасування наказу, тому теж не підлягають задоволеню.
За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Ганечко
Судді: О.Г. Хрімлі
А.Ю. Коротких
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді: Хрімлі О.Г.
Коротких А. Ю.