21 січня 2016 року
справа № 808/2650/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.
суддів: Панченко О.М. Коршуна А.О.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у справі № 808/2650/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Літо» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа: управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про стягнення пені, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Літо» (далі - ТОВ «Літо») 14 травня 2015 року звернулося суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа - управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області на користь ТОВ «Літо» пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ у розмірі 255 071,84 грн. за період з 20.06.2012 року по 29.05.2015 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя невчасно відшкодовано позивачу суму податку на додану вартість, а відтак згідно з положеннями п. 200.23 ст. 200 ПК України на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість має нараховуватися пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за весь час прострочення, яка за розрахунками позивача складає 255 071,84 грн. за період з 20.06.2012 року по 29.05.2015 року.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року позов задоволено повністю.
Постанова суду мотивована тим, що з боку відповідача допущена прострочка відшкодування суми бюджетної заборгованості з ПДВ в розмірі 780 039,00 грн. на користь ТОВ «Літо», а тому нарахування суми пені, на суму простроченої бюджетної заборгованості з ПДВ є законним та обґрунтованим.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не обґрунтовано дату з якої здійснюється нарахування пені. Відповідач вважає, що закінченням процедури судового оскарження у відповідності до п. 200.15 ст. 200 ПК України є рішення суду касаційної інстанції, а саме ухвала Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014 року у справі № К/9991/31032/12, якою було залишено без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі № 2а-0870/1955/11, якими у судовому порядку було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 29.03.2011 № 000017230210/4832 на суму 780 039 грн. При цьому, відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в межах розгляду цієї справи було відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Літо» в частині відшкодування з бюджету на користь позивача суми бюджетного відшкодування у зв'язку з передчасним їх заявленням. Також в доводах апеляційної скарги відповідач вказує на те, що ТОВ «Літо» було направлено до Запорізького окружного адміністративного суду іншу позовну заяву про стягнення з державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1288096 грн. (яка пов'язана зі справою №2а-0870/1955/11), та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 року у справі №808/370/13-а постанову суду про відмову у задоволенні позову залишено без змін. Також вказує на те, що бюджетна заборгованість з ПДВ перед позивачем наразі відсутня, оскільки заборгованість перерахована товариству в повному обсязі 03.04.2015 року та 29.05.2015 року. Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що податковою інспекцією проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Літо» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий - грудень 2009 року, січень - жовтень 2010 року, за результатами якої складено акт № 97/23-252/13607028 від 28.03.2011 року.
Перевіркою встановлено порушення товариством вимог п.1.8 ст.1, пп. пп.7.4.1, 7.7.1, 7.7.10 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 780039 гривень, у т.ч. по періодам: лютий 2009 року - в сумі 26364 гривень, березень 2009 року - в сумі 48149 року; квітень 2009 року - в сумі 13803 гривень; травень 2009 року - в сумі 29830 гривень; червень 2009 року - в сумі 44777 гривень; липень 2009 року - в сумі 17018 гривень; серпень 2009 року - в сумі 67312 гривень; вересень 2009 року - в сумі 28815 гривень; грудень 2009 року - в сумі 67915 гривень; лютий 2010 року - в сумі 21440 гривень; березень 2010 року - в сумі 50535 гривень; квітень 2010 року - в сумі 91007 гривень; травень 2010 року - в сумі 38241 гривень; червень 2010 року - в сумі 58894 гривень; липень 2010 року - сумі 62064 гривень; жовтень 2010 року - в сумі 113875 гривень.
За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.03.2011 №000017230210/4832, яким ТОВ «Літо» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 780 039 грн. (а.с.7).
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомлення-рішення від 29.03.2011 року №000017230210/4832, ТОВ «Літо» оскаржило його до суду.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року у справі № 2а-0870/1955/11 задоволено адміністративний позов ТОВ «Літо» в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 29.03.2011 № 000017230210/4832 (а.с.8-12).
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 року у справі № 2а-0870/1955/11 апеляційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2011 у справі № 2а-0870/1955/11 - без змін (а.с.12).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014 року у справі № К/9991/31032/12 було залишено без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі № 2а-0870/1955/11, а касаційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя без задоволення (а.с.13-14).
Тобто, у судовому порядку було доведено необґрунтованість висновку контролюючого органу про необхідність зменшення ТОВ «Літо» суми бюджетного відшкодування в розмірі 780 039 грн.
Суму податку на додану вартість у розмірі 666 164,00 грн. позивачу відшкодовано 03.04.2015 року та у сумі 113 875,00 грн. - 29.05.2015 року.
Стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені нарахованої на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ у розмірі 255 071,84 грн. за період з 20.06.2012 року по 29.05.2015 року є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) бюджетне відшкодування це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.
Пунктом 200.1. статті 200 ПК України визначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пункт 200.7 статті 200 ПК України визначає, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктом 200.15 статті 200 ПК України у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України після закінчення процедури судового оскарження орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Пунктом 200.13 статті 200 ПК України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Тобто, дата, з якої розпочинається нарахування пені залежить від дати отримання податковим органом рішення суду + 5 робочих днів на подання висновку + 5 операційних днів на перерахування коштів.
Із долучених до письмових заперечень додаткових доказів, судом встановлено, що податковий орган отримав ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі № 2а-0870/1955/11 - 22.05.2012 року, про що на супровідному листі міститься резолюція посадової особи.
Тобто, починаючи з 22.05.2012 року на протязі 5-ти робочих днів контролюючий орган мав скласти та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок, а саме в строк до 30.05.2012 року. В свою чергу, казначейство мало виплатити товариству суму бюджетної заборгованості на протязі 5-ти операційних днів, а саме в строк до 07.06.2012 року. Однак, цього зроблено не було.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі про те, що закінченням процедури судового оскарження відповідно до положень п. 200.15 ст. 200 ПК України є дата прийняття судового рішення Вищим адміністративним судом України - 16.12.2014 року, оскільки сума бюджетного відшкодування ПДВ перед ТОВ «Літо» підтверджена рішенням суду, яке набрало законної сили, а саме - 10 квітня 2012 року.
Той факт, що розрахунок позивачем пені проведено з 20.06.2012 року (з дати відкриття касаційного провадження), що є датою значно пізнішою ніж це фактично мало бути здійснено, не суперечить вимогам чинного законодавства, та є його правом.
Відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
З аналізу наведених норм встановлено, у платника податку, який не отримує бюджетне відшкодування в порядку та строки, визначені ст. 200 ПК України, виникає право на нарахування пені на суму такої заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Отже, стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума нарахованої пені на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ за період з 20.06.2012 року по 29.05.2015 року.
Позивачем наданий детальний розрахунок суми пені, який проведено наступним чином:
- на суму простроченої бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ у розмірі 780 039,00 грн. за період з 20.06.2012 року - 09.06.2013 року (ставка НБУ 7,5%) кількість днів прострочення - 355, розмір пені = 68 278,65 грн.;
- на суму простроченої бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ у розмірі 780 039,00 грн. за період з 10.06.2013 року - 12.08.2013 року (ставка НБУ 7,0%) кількість днів прострочення - 64, розмір пені = 11489,16 грн.;
- на суму простроченої бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ у розмірі 780 039,00 грн. за період з 13.08.2013 року - 14.04.2014 року (ставка НБУ 6,5%) кількість днів прострочення - 245, розмір пені = 40 840,11 грн.;
- на суму простроченої бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ у розмірі 780 039,00 грн. за період з 15.04.2014 року - 16.07.2014 року (ставка НБУ 9,5%) кількість днів прострочення - 93, розмір пені = 22 657,55 грн.;
- на суму простроченої бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ у розмірі 780 039,00 грн. за період з 17.07.2014 року - 12.11.2014 року (ставка НБУ 12,5 %) кількість днів прострочення - 119, розмір пені = 38147,21 грн.;
- на суму простроченої бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ у розмірі 780 039,00 грн. за період з 13.11.2014 року - 05.02.2015 року (ставка НБУ 14,0 %) кількість днів прострочення - 85, розмір пені = 30 517,43 грн.;
- на суму простроченої бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ у розмірі 780 039,00 грн. за період з 06.02.2015 року - 03.03.2015 року (ставка НБУ 19,5 %) кількість днів прострочення - 26, розмір пені = 13002,16 грн.;
- на суму простроченої бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ у розмірі 780 039,00 грн. за період з 04.03.2015 року - 03.04.2015 року (ставка НБУ 30,0 %) кількість днів прострочення - 31, розмір пені = 23 849,93 грн.;
- на суму простроченої бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ у розмірі 113 875,00 грн. за період з 04.04.2015 року - 29.05.2015 року (ставка НБУ 30,0 %) кількість днів прострочення - 56, розмір пені = 6 289,64 грн.
При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що відповідачем не надано суду зауважень з посиланнями на докази того, що вищезазначений розрахунок є помилковим чи в ньому допущено помилки.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі про те, що в межах розгляду справи №2а-0870/1955/11, предметом розгляду якої була законність податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.03.2011 №000017230210/4832 на суму 780 039 грн., було відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Літо» в частині відшкодування з бюджету на користь позивача суми бюджетного відшкодування у зв'язку з передчасним їх заявленням, оскільки висновку про необґрунтованість заявленої суми чи відсутність у ТОВ «Літо» права на бюджетне відшкодування у розмірі 780 039 грн. судові рішення не містять.
Слід зазначити й про те, що суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання відповідача на судові рішення в адміністративній справі № 808/370/13-а, якими ТОВ «Літо» було відмовлено у стягненні бюджетної заборгованості з ПДВ на загальну суму 1288 096,00 грн., оскільки відмова суду першої так і апеляційної інстанції ґрунтувалась на тому, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушених прав. При цьому, висновку про необґрунтованість заявленої суми чи відсутність у ТОВ «Літо» права на бюджетне відшкодування у розмірі 1288 096,00 грн. вказані судові рішення не містять.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у справі №808/2650/15 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлений 22 січня 2016 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: А.О. Коршун