18 грудня 2015 рокусправа № П/811/4051/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року у справі № П/811/4051/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рапсо-Дія» до Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рапсо-Дія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.07.2014 р. № 0001292200 в частині бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 60018,00 грн. та застосованих штрафних санкції в розмірі 30009,00 грн., а також № 0001302200 в частині нарахування податку на прибуток на загальну суму 143918,00 грн., в тому числі 95945,00 грн. - основного платежу та 47973,00 грн. штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що порушень податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та витрат не допускав, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що показники податкової звітності, на правомірності яких наполягає позивач, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.
Гайворонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті в межах наданих податковому органу повноважень, з дотриманням вимог податкового законодавства.
Зокрема вказав, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування встановлено їх завищення в сумі 590014 грн. в т.ч. ІV квартал 2012 року - 47000 грн., 2013 рік - 543014 грн.. Крім того, вказує, що позивачем безпідставно завищено собівартість придбаних (виготовлених та реалізованих) товарів (робіт, послуг) в сумі 18038,00 грн. (283036,00 грн. - 301074,00 грн.).
В обґрунтування названих вище висновків відповідач зокрема посилається на безпідставне віднесення до адміністративних витрат вартості консультативних послуг, наданих ФОП ОСОБА_1. ,та суми 10000грн.00коп. без наявних актів виконаних робіт.
Стосовно податку на додану вартість відповідач зазначив про безпідставне включення до складу податкового кредиту сум за операціями з ТОВ «Одеспрогресенергобуд» 1464грн.30коп. та 1572.00грн., КП «Комунсервіс»-409,77грн., ПП «Сіті Трансторг» -10037,29грн., ТД «Норден Групп» -6416,67грн., ФОП ОСОБА_2.-82,50. Вказав, що податкові накладні названих контрагентів не включені останніми до відповідних реєстрів, відсутні у позивача (ПП «Сіті Трансторг», ТД «Норден Групп»), та включені до реєстру податкових накладних двічі (ФОП ОСОБА_2).
Також зазначив, що в результаті порушень, відображених в розділі 3.1 п.3.1.2 акту перевірки, ТОВ "Рапсо-Дія" неправомірно віднесено до податкового кредиту за жовтень - листопад 2012 р. суму ПДВ з придбання ПММ, масла (олива), ТМЦ електроенергії, витрати на придбання яких віднесено до витрат майбутніх періодів в листопаді 2012 р. в сумі 60018,00 грн.
Відповідач також посилався на те, що право на використання від'ємного значення по податку на додану вартість можливо лише в періодах, в яких фінансово-господарська діяльність підприємства направлена на отримання доходу, тоді як позивач в період з травня по жовтень 2012 р. виробничу діяльність не здійснював у зв'язку з переоснащенням виробництва.
У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване. Зокрема зазначив, що підприємство не оспорює нарахування податкового органу, пов'язані з сумами за операціями з ФОП ОСОБА_1., «Одеспрогресенергобуд», КП «Комунсервіс», ПП «Сіті Трансторг» , ТД «Норден Групп»., ФОП ОСОБА_2., а також з включенням до складу адмінвитрат суми 10000грн.00коп. без наявних актів виконаних робіт. Зазначене підтверджується заявою позивача про зменшення позовних вимог (т.1,а.с.223), в якій зазначено, що підприємство не погоджується лише з висновкам податкового органу, щодо неправомірності відображення у податковій звітності пуско-налагоджувальних робіт з освоєння виробництва. Невизнано право на витрати в сумі 504975 грн. (податок 95945 грн. - 504975*19%, штраф 47973 грн. = 95945*0,5), право на податковий кредит в сумі 60018 грн. (податок60018 грн., штраф 30009 грн.= 60018*0,5).
З порушеннями з податку на прибуток в сумі 25646 грн. та з ПДВ в сумі 8307 грн. ТОВ «Рапсо-Дія» погодилось та сплатило до бюджету.
Інші сторони по справі про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.
У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рапсо-дія" зареєстроване в якості юридичної особи 15.04.1997 р. Відповідно до виписки з ЄДРПОУ, основним видом діяльності позивача є виробництво прянощів і приправ (а.с.51).
Гайворонською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Рапсо-дія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013р. з питання правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування за період з 01.04.2011 по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., результати якої оформлено актом №12/22-00/23092915 від 16.06.2014р. (а.с.14-48).
В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення ст.198 п.198.3, 198.6, ст.14 п14.1, пп.14.1.36 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14678,00 грн., в тому числі за жовтень 2012 р. - 7851,00 грн., березень 2013 р. - 410,00 грн., грудень 2013р. - 6417,00 грн. та завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню в рахунок майбутніх періодів в сумі 65556,00 грн., в тому числі вересень 2012 р. - 1464,00 грн., листопад 2012р. - 24677,00 грн., грудень 2012 р. - 29378,00 грн., серпень 2013 р. - 10037,00 грн.;
ст.138, п.138.4, п.138.8 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 113043,00 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №001292200 від 03.07.2014р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 65556,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 32778,00 грн. (а.с.49) та податкове повідомлення - рішення №0001302200 від 03.07.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 169564,50 грн., в тому числі 113043,00 грн. - основного платежу та 56521,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.50).
Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржено позивачем частково, податкове повідомлення-рішення № 0001292200 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 60018,00 грн. та застосування штрафних санкції в розмірі 30009,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 0001302200 - в частині нарахування податку на прибуток на загальну суму 143918,00 грн., в тому числі 95945,00 грн. - основного платежу та 47973,00 грн. за штрафних санкцій.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
У відповідності до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 , первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Враховуючи положення пункту 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи, що відповідачем під час судового розгляду не надано доказів щодо вчинення посадовими особами позивача злочинів у сфері сплати податків та підробки документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що перевірка висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства має відбуватись шляхом встановлення обставин реальності здійснення господарських операцій через дослідження наявних належних та допустимих доказів, якими згідно податкового законодавства є документи первинного бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання. Дослідивши названі докази, суд встановив наступне.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0001302200 від 0307.2014 р. Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ "Рапсо-Дія" віднесено в податковій декларації з податку на прибуток за 2013 р. до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих (товарів, послуг) суму витрат майбутніх періодів в сумі 504975,00 грн., яка сформована в листопаді 2012 р. за рахунок віднесення витрат по електроенергії, витрати на оплату праці, амортизаційні відрахування, придбання ПММ, масла та матеріальних цінностей).
За даними бухгалтерського обліку дана операція відображена проводкою:
Дт 23 Кт 39 - 504975,59 грн.
Підставою для визначення позивачу сум податкових зобов'язань із податку на прибуток став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки, про завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 СВ Декларації "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" в сумі 504975,00 грн., в тому числі за 2013 р. в сумі 504975,00 грн.
Із зазначеним колегія суддів не погоджується, виходячи з такого.
Згідно з п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, п.п.138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті;
- інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, п.п. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст. 140 і ст.141 цього Кодексу;
- крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.
Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Підпунктом 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визначено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.
Статтею 139 ПК України визначено склад витрат, які не враховуються при обчисленні оподаткованого прибутку. До складу таких витрат не включаються:
- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності;
- платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів;
- витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів;
- витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
- суми податку на прибуток, а також податків, установлених п. 153.3 ст. 153 та ст. 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що право платника податку на включення витрат до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, визначається тим, чи входять такі витрати в перелік наведений в ст.138 ПК України. Крім того, для віднесення до складу вказаних витрат за вимогами ст.139 ПК України витрати мають бути обов'язково пов'язанні з господарською діяльністю підприємства.
Відображення в податковому обліку витрат на ремонт основних засобів залежить від декількох чинників, зокрема: чи були у підприємства основні засоби на початок звітного періоду (року) та ремонтуються власні чи орендовані основні засоби. При цьому не має значення, ремонтувалися основні засоби підприємством самостійно або із залученням сторонніх організацій.
Бухгалтерський облік витрат, пов'язаних з ремонтом і поліпшенням об'єктів основних засобів, урегульовано п. 14 і 15 ПБО 7 "Основні засоби" та розділом VI Методичних рекомендацій №561. У бухгалтерському обліку відображення та розподіл витрат на поліпшення і ремонт основних засобів відповідно до ПБО7 залежить від того, приводять такі ремонти й поліпшення до збільшення майбутніх первісно очікуваних економічних вигід від використання об'єкта чи забезпечують його підтримання у робочому стані.
Зокрема, вартість робіт, що приводять до збільшення майбутніх первісно очікуваних економічних вигід, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є збільшення строку корисного використання об'єкта, підвищення кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом.
До таких робіт належать:модифікація; модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); тощо.
Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду (п. 32 Методичних рекомендацій №561).
Будь-які витрати суб'єкта господарювання, які віднесені ним до складу валових витрат мають підтверджуватись, зокрема, документами про облік основних засобів та нарахування амортизації (картки обліку основних засобів, акти приймання-передачі основних засобів, документи на їх придбання, акти вводу в експлуатацію, розрахунки нарахування амортизації, накази на проведення інвентаризації та її результати); порядок здійснення ремонтних робіт автомобілів тощо.
Згідно пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Позивач в період з травня по жовтень 2012 р. виробничу діяльність не здійснював у зв'язку з переоснащенням виробництва з виготовлення борошна грубого помолу з насіння соняшника на виробництво соняшникової олії.
З пояснень позивача вбачається, що з 01.11.2012 р. по 20.11.2012 р. ним здійснювалась підготовка до запуску виробництва та досягнення потужності переробки 200 тон соняшника на добу з виходом олії у 40%, жмиху 38%, пелет 6%.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано до суду наступні первинні документи: копію наказу №148/1 від 15.10.2912 р., відповідно до якого з 01.11.2012 р. на ТОВ "Рапсо-Дія" повинні розпочатись пуско-налагоджувальні роботи по запуску виробництва (а.с.71), копію звіту по виробництву (а.с.72), копію облікової відомості з 03.11.2012 р. по 30.11.2012 р. (а.с.73-77), копію табелю робочого часу (а.с.78-89); копію акту на списання ТМЦ (а.с.90), копії рахунків - фактур за спожиту електроенергію та копії змінних паспортів (а.с.98-100, 205-222).
Відтак, на підприємстві в період з 01.11.2012 р. по 20.11.2012 р. здійснювалась підготовка до запуску виробництва, тобто ТОВ "Рапсо-Дія" несло витрати, пов'язані з господарською діяльністю що документально підтверджено позивачем та не враховано податковим органом під час проведення перевірки.
Крім того, відповідно до копій реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових доходів ТОВ "Рапсо-Дія" за період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р. встановлено, що підприємство почало отримувати дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації послуг) лише в кінці листопаду, грудні 2012 р. (а.с.202).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про завищення позивачем собівартості виготовлених товарів на суму 504975,59грн. та визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 143918,00 грн., в тому числі 95945,00 грн. - основного платежу та 47973,00 грн. штрафних санкцій.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0001292200 від 03.07.2014 р.
Відповідач зазначає, що в результаті порушень, відображених в розділі 3.1 п.3.1.2 акту перевірки, ТОВ "Рапсо-Дія" неправомірно віднесено до податкового кредиту за жовтень - листопад 2012 р. суму ПДВ з придбання ПММ, масла (олива), ТМЦ електроенергії, витрати на придбання яких віднесено до витрат майбутніх періодів в листопаді 2012 р. в сумі 60018,00 грн.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано первинні документи на придбання електроенергії, ПММ, масла (олива), ТМЦ, а аме податкові накладні: №60 від 08.10.2012 р., виписаної ТОВ "Апріорі К" на суму 17120,00 грн., в тому числі ПДВ - 2853,33 грн. (а.с.92), №14 від 28.09.2012 р., виписаної ТОВ "АПК Розкішна" на суму 5985,00 грн., в тому числі ПДВ - 997,50 грн. (а.с.93), №18744 від 26.10.2012 р., виписаної ЗАТ "РУР Груп С.А." на суму 7770,00грн., в тому числі ПДВ - 1295,00 грн. (а.с.94), №14 від 27.11.2012 р., виписаної ТОВ НВО "Мета" на суму 15012,00 грн., в тому числі ПДВ - 2502,00 грн. (а.с.95), №4215/050 від 30.11.2012 р. на суму 138505,99 грн., в тому числі ПДВ - 23084,33 грн. (а.с.96), №3827/050 від 31.10.2012 р. на суму 364555,24 грн., в тому числі - 60759, 21 грн. (а.с.97).
Також, відповідач в акті перевірки зазначає, що право на використання від'ємного значення по податку на додану вартість можливо лише в періодах, в яких фінансово-господарська діяльність підприємства направлена на отримання доходу.
Оскільки в жовтні, листопаді 2012 р. ТОВ "Рапсо-Дія" здійснювало роботи по запуску нового виробництва та не отримувало доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить податкова звітність підприємства, відповідач вважає, що підстави для формування показників податкового кредиту у позивача в названий період були відсутні.
З зазначеним не можна погодитись,виходячи з такого.
Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.
Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Таким чином, позивач, укладаючи правочини на придбання, товарів, робіт, послуг з метою подальшого отримання прибутку, отримав право на податковий кредит та включення останнього до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
З огляду на те, що у позивача наявні належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, отже і наявність підстав для формування податкового кредиту та включення до складу валових витрат відповідних періодів суми витрат на придбання товару, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень в частині, що оскаржується позивачем.
Доводи відповідача, у яких йдеться про суми, включені позивачем до податкової звітності з посиланнями на господарські операції з ФОП ОСОБА_1., «Одеспрогресенергобуд», КП «Комунсервіс», ПП «Сіті Трансторг» , ТД «Норден Групп»., ФОП ОСОБА_2., а також про включення до складу адмінвитрат суми 10000грн.00коп. без наявних актів виконаних робіт, не приймаються судом як підстава для відмови у задоволенні позову та скасування рішення суду першої інстанції, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач оскаржував податкові повідомлення- рішення лише в частині, пов'язаній з висновком податкового органу, щодо неправомірності відображення у податковій звітності пуско-налагоджувальних робіт з освоєння виробництва. Невизнано право на витрати в сумі 504975 грн. (податок 95945 грн. - 504975*19%, штраф 47973 грн. = 95945*0,5), право на податковий кредит в сумі 60018 грн. (податок60018 грн., штраф 30009 грн.= 60018*0,5).
Як свідчать матеріали справи,з донарахуванням податку на прибуток в сумі 25646 грн. та з ПДВ в сумі 8307 грн. ТОВ «Рапсо-Дія» погодилось. Отже обставини,на які посилається відповідач обґрунтовано не були предметомсудовогорозгляду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області та скасування постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року у справі № П/811/4051/14 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.
Ухвалу складено в повному обсязі 12.01.2016р.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: А.О. Коршун