Справа № 826/25559/15 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
20 січня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника позивача Разкевича С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спекл» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спекл» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 05 листопада 2015 року № 0004922205 та № 0004912205.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не проведено всебічного дослідження доказів по справі, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору та ухвалення незаконного рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що за результатами проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «СПЕКЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Аверсбуд», ПП «Білдінг Стаф» та ТОВ «Аскобуд» за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2015 року, відповідачем складено акт від 05 жовтня 2015 року № 4464/26-56-22-05-04/25397547, яким встановлено порушення ТОВ «СПЕКЛ» вимог п.п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в розмірі 630 718,00 грн, приписів пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 статті 138 ПК, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в розмірі 211 071,00 грн.
На підставі вказаних висновків акту перевірки, податком органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 листопада 2015 року № 0004922205 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 316 606,00 грн, у тому числі 211 071,00 грн за основним платежем та 105 535,00 грн - штрафні (фінансові) санкції; № 0004912205 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 944 405,00 грн, у тому числі 629 603, 00 грн за основним платежем та 314 802,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.
Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності належного документального підтвердження та, як наслідок, реального характеру виконання господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентом. Суд зазначив, що за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.
За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.
Відповідно до п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Податковим органом під час проведення перевірки була встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Аверсбуд», ПП «Білдінг Стаф» та ТОВ «Аскобуд», що і стало підставою для визнання відповідачем порушення ТОВ «СПЕКЛ» вимог податкового законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 вересня 2012 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Аверсбуд» (Підрядник) було укладено договір № 25/9-12, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язувався за завданням Замовника виконувати будівельні роботи, визначені в додатках до такого договору, а Замовник зобов'язувався прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх в порядку, встановленому договором (т. 1 а.с. 98-101).
На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до суду відповідні кошториси на роботи та матеріали, технічне завдання на проведення ремонтних робіт із графіком виконання робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, податкові накладні та витяг з реєстру податкових накладних (т. 1 а.с. 102-137).
12 липня 2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Аскобуд» (Підрядник) було укладено договір № 7-07, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язувався за завданням Замовника виконувати будівельні роботи, визначені в додатках до такого договору, а Замовник зобов'язувався прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх в порядку, встановленому договором.
Аналогічний за своїм предметом договір підряду був укладений позивачем (Замовник) та ТОВ «Аскобуд» (Підрядник) 18 жовтня 2012 року за № 6/12 ГИ-У.
На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано до суду відповідні кошториси на роботи та матеріали, технічні завдання на проведення ремонтних робіт із графіками виконання робіт, плани розміщення об'єктів ремонту, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, податкові накладні та витяги з реєстру податкових накладних (т. 1 а.с. 193 - т. 2 а.с. 184).
Також, 21 лютого 2014 року між позивачем (Замовник) та ПП «Білдінг Стаф» (Підрядник) було укладено договір № 21-02-14, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язувався за завданням Замовника виконувати ремонтні роботи, визначені в додатках до такого договору, а Замовник зобов'язувався прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх в порядку, встановленому договором (т. 3 а.с. 246 -247).
На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до суду відповідні кошториси на роботи та матеріали, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, податкові накладні та витяг з реєстру податкових накладних (т. 3 а.с. 249 - т. 4 а.с. 13).
03 березня 2014 року між позивачем (Замовник) та ПП «Білдінг Стаф» (Виконавець) було укладено договір № 03-03-14, відповідно до умов якого Виконавець, з метою виявлення стану і тенденцій розвитку ринку, аналізу ринкового попиту і показників ринкової долі зобов'язувався за завданням Замовника надавати йому послуги в порядку та на умовах, визначених у відповідних замовленнях, які є додатками до договору, а Замовник зобов'язувався оплачувати надані послуги.
Згідно замовлення № 1 до наведеного договору, завданням Замовника був аналіз ринку карток України у 2012-2013 роках.
На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до суду відповідне замовлення, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну, витяг з реєстру податкових накладних (т. 4 а.с. 16 - 20), «Анализ рынка карт Украины 2012-2013» (т. 4 а.с. 264-274).
Також, 25 березня 2014 року між позивачем (Замовник) та ПП «Білдінг Стаф» (Виконавець) було укладено договір № 25-03-14, відповідно до умов якого Виконавець за дорученням Замовника зобов'язувався виконати сервісне обслуговування обладнання Замовника.
На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до суду відповідний перелік обладнання, що передається на сервісне обслуговування, вартість робіт з обслуговування, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну, витяг з реєстру податкових накладних (т. 4 а.с. 23-28).
15 квітня 2014 року між позивачем (Замовник) та ПП «Білдінг Стаф» (Виконавець) було укладено договір № 1504/14, відповідно до умов якого Виконавець за завданням Замовника зобов'язувався виконати Роботи в порядку а на умовах, передбачених договором. Згідно замовлень позивача, складених на підставі такого договору, Виконавцем виконувались роботи щодо формування коробок стартових пакетів операторів мобільного зв'язку та фальцювання бланків.
На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до суду відповідні замовлення-специфікації, акти приймання-передачі продукції, акти про виконання робіт, податкові накладні та витяг з реєстру податкових накладних (т.4 а.с. 34-86).
Крім того, факт оплати товарів, послуг (робіт) згідно наведених вище договорів підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (т. 3 а.с. 185-245, т. 4 а.с. 87 - 102).
З наведеного вище вбачається, що виконання зобов'язань за спірними договорами підтверджено належними та допустимими первинними та іншими документами, а отже реальність цих господарських операцій не ставиться апеляційним судом під сумнів.
Часткові недоліки, відсутність певних реквізитів у первинних документах, на які вказував суд першої інстанції, не може бути підставою для висновку про відсутність господарської операції якщо з цих та інших документів вбачається фактичне надання (виконання) послуги (роботи).
Крім того, колегія суддів бере до уваги пояснення представника позивача про те, що будувельні роботи, згідно вище наведених договорів проводились в приміщеннях у м. Києві по вул. Світлицького, 35, про що вказано в актах приймання виконаних робіт (у тому числі по договору з ТОВ "Аверсбуд" від 25.09.2012 №25/9-12, т. 1 а.с. 110, 114, 115, 119, 124, 129). З матеріалів справи також вбачається, що наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 відповідають наказу Мінрегіонбуду України від 4 грудня 2009 року № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» (у редакції, що діяла станом на момент їх складення).
Посилання суду першої інстанції на відсутність підтвердження факту оплати позивачем послуг ПП «Білдінг Стаф» в обсягах, визначених у податкових накладних є необґрунтованим, оскільки в силу ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС) ці обставини доказуванню не підлягають, з огляду на те, що сторони цю обставину не заперечують. Так, в акті перевірки (абз. 1 арк. 25) податковий орган зазначив, що дебіторська/кредиторська заборгованість ТОВ «СПЕКЛ» перед ПП «Білдінг Стаф» відсутня. Також відсутні і заперечення позивача щодо цього факту. Крім того, оплата позивачем послуг ПП «Білдінг Стаф» на загальну суму 2 283 556,6 грн підтверджується відповідними банківськими виписками (т. 4 а.с. 87 - 102).
Посилання суду першої інстанції на те, що виконання умов договору від 03.03.2014 № 03-03-14 підтверджується лише актом здачі-прийняття робіт № 7 від 30.04.2014 є необґрунтованим, оскільки позивачем 11.12.2015 до матеріалів справи було долучено звіт «Анализ рынка карт Украины 2012-2013» (т. 4 а.с. 264-274), що і є результатом робіт за вказаним договором. Крім того, позивач у своїй позивній заяві зазначив, що свідомо не надав вказаний звіт у зв'язку з неприпустимістю розголошення відомостей, що він містить, та наголосив на можливості надання вказаного документа суду для ознайомлення.
Необґрунтованим є твердження суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи податкових накладних, виданих ТОВ «Аверсбуд» за наслідком виконання умов договору від 25.09.2012 № 25/9-12, оскільки вказані документи були подані позивачем до суду разом із позовною заявою (т. 1 а.с. 134, 136, 137).
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на договір з ТОВ «Аверсбуд» від 19.10.2012 № 7/12 ГИ-У є необґрунтованим, оскільки оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем не коригувалися податкові зобов'язання за результатами виконання наведеного договору. З цієї ж підстави не заслуговують на увагу посилання позивача на рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 по справі № 826/8392/15, оскільки у вказаній справі мали місце відносини, що випливали з договору від 19.10.2012 № 7/12 ГИ-У, який у рамках даної справи не досліджується.
Суд першої інстанції у своєму рішенні звертає увагу на те, що чисельність штатних працівників контрагентів позивача постійно змінювалася, що в окремих періодах дає підстави для висновку про неможливість виконання контрагентами своїх договірних зобов'язань. Однак, судом першої інстанції необґрунтовано не було взято до уваги можливість контрагентів залучати субпідрядників та працівників на умовах господарської/ цивільно-правової угоди. Ненадання цими підприємствами відповідної інформації на вимогу ухвали суду від 24 листопада 2015 року не може свідчити про відсутність факту залучення до виконання договорів третіх осіб, а говорить лише про невиконання суб'єктами господарювання вимог суду щодо надання певної інформації.
Крім того ТОВ «Аверсбуд», ПП «Білдінг Стаф» та ТОВ «Аскобуд» не беруть участь у даній справі, а обов'язок доказування, в силу ч. 2 ст. 71 КАС покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Так, у спірному акті перевірки відповідач посилається на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 17.12.2014 по справі №522/22987/14-к, яким було визнано винною ОСОБА_3 у створенні фіктивного підприємства - ПП «Аурум 999», яке мало господарські відносини з контрагентом позивача ПП «Білдінг Стаф». Колегія суддів критично оцінює наведену обставину, оскільки вказаний вирок безпосередньо не стосується ні власників та/або працівників підприємств-контрагентів позивача, ні самого позивача.
Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача щодо відкриття позивачем банківського рахунку НОМЕР_1, який зазначений у спірних договорах, лише 31.10.2013, оскільки з банківських виписок (т. 3 а.с. 185-200) вбачається, що операції по вказаному рахунку відбувались і до вказаної дати та до підписання спірних договорів. Не заслуговують на увагу також і аналогічні доводи відповідача стосовно банківського рахунку ПП «Білдінг Стаф», оскільки жодних належних та допустимих доказів відкриття цього рахунку вже після підписання договорів з позивачем до суду не надано. Крім того, в судовому засіданні представником позивача була надана довідка ПАТ «ФІДОБАНК» від 18.01.2016 вих.№ 2-3-9-14/204-УРД, з якої вбачається, що банківський рахунок позивача НОМЕР_1 був відкритий 10.10.2008.
Колегія суддів критично оцінює посилання в акті перевірки на суперечності в документах за договором оренди приміщень позивача з ТОВ «Укрполіс», оскільки відсутність підтвердження передачі окремих приміщень (кімнат) не може свідчити про неможливість використання позивачем у господарській діяльності інших приміщень (кімнат). Крім того, у позовній заяві позивач пояснив, що окремі приміщення не передавались за актами-прийому передачі у зв'язку з відсутністю необхідності, оскільки позивач продовжував ними користуватися, згідно попередніх угод оренди.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Аверсбуд», ПП «Білдінг Стаф» та ТОВ «Аскобуд» за спірними договорами були реальними та підтверджуються належними й допустимими первинними та іншими документами. З огляду на це відповідач необґрунтовано збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Крім того, відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Разом з цим, відповідачем спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено коригування податкових зобов'язань позивача також і по операціям, що мали місце до листопада 2012 року (1095 день до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень).
Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав на задоволення позовних вимог необґрунтованими, оскільки податкові повідомлення-рішення від 05 листопада 2015 року № 0004922205, № 0004912205 є протиправними та підлягають скасуванню..
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини в справі, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2015 року та задовольнити позов.
На підставі ч. 1 ст. 95 КАС колегія суддів також дійшла висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених позивачем судових витрат у розмірі 39 721,86 грн.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спекл» задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2015 року скасувати.
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 05 листопада 2015 року № 0004922205 та № 0004912205.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спекл» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судові витрати у розмірі 39 721 (тридцять дев'ять тисяч сімсот двадцять одну) грн 86 коп.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя Г.В. Земляна
Суддя Є.О. Сорочко
Повний текст рішення виготовлений 25 січня 2015 року.
Головуючий суддя Межевич М.В.
Судді Земляна Г.В.
Сорочко Є.О.