13 січня 2016 рокусправа № 804/9792/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.
суддів: Гімона М.М. Шальєвої В.А.
при секретарі: Федосєєвій Ю.В.,
за участю представника позивача Литвинової М.Ю. та представників відповідача Василенко О.А. та Авсяникової Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2015 року у справі № 804/9792/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (Відповідач 1), Державної фіскальної служби України (Відповідач 2) про визнання незаконною відмови щодо ненадання розстрочення грошового зобов'язання з акцизного податку та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати незаконною відмову Відповідача-1 та Відповідача-2 в рамках їх компетенції, наданої чинним законодавством, щодо ненадання розстрочення грошового зобов'язання з акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів Позивача за Договором про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) на 2015 рік з нарахуванням суми процентів за користування ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод"; зобов'язати Відповідача-1, Відповідача-2 в рамках їх компетенції, наданої чинним законодавством, надати Позивачеві розстрочення грошового зобов'язання з акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів - виноробна продукція у сумі 53 020 000,00 грн. рівними частками з дати набрання чинності рішення суду до кінця бюджетного 2015 року, з нарахуванням процентів за користування з дати винесення рішення про розстрочення грошових зобов'язань, але не раніше дати набрання чинності рішенням суду, шляхом укладання Договору про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) на 2015 рік.
21 вересня 2015 року від Позивача надійшли уточнення позовних вимог, в яких Позивач доповнив позовні вимоги про визнання податкового зобов'язання згідно Декларації акцизного податку за грудень 2014 року № 9078430223 від 19.01.2015 р. таким, що не настало, у зв'язку з чим зобов'язати Відповідача 1 не нараховувати штрафну санкцію та пеню за несвоєчасне погашення податкового боргу на підставі ст. 126, ст. 129 ПК України в картці особового рахунку ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод".
Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначав, що є виробником та постачальником власно виробленої алкогольної продукції та відповідно є платником акцизного податку. Позивач звернувся до Відповідача-1 з проханням надати розстрочення грошового зобов'язання з акцизного податку на суму 53 020 000,00 грн. враховуючи високі затрати підприємства під час здійснення виробничої діяльності та низьку рентабельність підприємства, а також складну економічну ситуацію в країні, однак листом Відповідача-1 від 27.02.2015 р. № 4696/10/04-61-29-20 Позивача було повідомлено про те, що прийняття рішення по сумі 53 020 000,00 грн. належить до компетенції Відповідача-2 і відповідно до Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів № 574 від 10.10.2013 р. (далі - Порядок № 574) було направлено пакет документів, наданий позивачем до ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яким, в свою чергу, передано Відповідачеві-2. За наслідками розгляду прийнято рішення про відмову у наданні ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" розстрочення вказаних сум.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ТОВ «Сімферопольський вино-коньячний завод» зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, серед іншого, як платник акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів.
19.01.2015 р. позивач подав до Відповідача-1 заяву щодо надання розстрочення грошового зобов'язання з акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) - виноробна продукція код 140203 - у сумі 53020000,00 грн. на строк 11 місяців з періодами сплати лютий-грудень 2015 року, по 4820000,00 грн. щомісячно.
До заяви позивач надав пакет документів, а саме: економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, доказів існування таких обставин, аналізу фінансового стану, графіка погашення розстрочення (відстрочення) сум, розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.
Листом від 27.02.2015 року № 4696/10/04-61-29-20 відповідач 1 повідомив позивача, про те, що прийняття рішення за розстрочення по сумі 53 020 000 грн. належить до компетенції ДФС України, відповідно до Порядку № 574. Відповідачем 1 було направлено пакет документів на аналіз до ГУ ДФС у Дніпропетровській області, якими , в свою чергу, передано до ДФС України.
Листом від 17.02.2015 року № 5270/7/99-99-23-04-17 ДФС України повідомила Позивача про відмову у наданні підприємству розстрочки грошових зобов'язань з акцизного податку, зазначаючи, що для цього у підприємстві відсутні підстави.
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КАС України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.
Як вбачається із позову, відповідачами у даній справі є, зокрема, Державна фіскальна служба, який є центральним органом виконавчої влади, а тому пред'явлений до останньої позову підлягав розгляду судом у складі трьох суддів.
Натомість постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2015 року у даній справі ухвалена одноособово суддею В.В.Степаненком.
Оскільки склад суду, який вирішив справу, є неповноважним, то судове рішення підлягає безумовному скасуванню у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України. Встановлення апеляційним судом згаданого порушення норм процесуального права виключає правовий аналіз рішення, постановленого неповноважним складом суду.
Щодо відмови у наданні позивачу розстрочки грошових зобов'язань з акцизного податку, викладеної в листі від 17.02.2015 року № 5270/7/99-99-23-04-17, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити.
Відповідно до п. 100.2 статті 100 Податкового кодексу України Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Згідно пункту 100.4 статті 100 ПК України підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків затвердженийо наказом Міністерства доходів і зборів від № 574 (далі Порядок № 574).
Відповідно до пункту 2.1 вказаного Порядку рішення про розстрочення грошових зобов'язань на суму вище 3 мільйони гривень приймається виключно Державною фіскальною службою України.
Згідно п. 3.1 Порядку № 574 для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати.
До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з:
- переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин;
- аналізу фінансового стану;
- графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум;
- розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.
Підставою для відстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є надання ним доказів, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин", а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Як вбачається з листа від 17.02.2015 року № 5270/7/99-99-23-04-17 ДФС України дійшла висновку щодо передчасності надання підприємству розстрочки грошових зобов'язань з акцизного збору, посилаючись при цьому на той факт, що у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду знаходиться справи за адміністративним позовом ТОВ «Сімферопольський вино-коньячний завод» до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії щодо надання товариству розстрочення грошового зобов'язання, дійшов висновку про передчасність надання підприємству розстрочки грошових зобов'язань, яка призначена до розгляду 19.02.2015 року, що у свою чергу, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.(а.с. 39)
Приписами п. 3.2. Порядку № 574 встановлено, що за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви: приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу); відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов'язкових вимог, визначених цим Порядком.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при прийнятті рішення про розстрочення чи відстрочення грошових зобов'язань контролюючим органом з'ясовується існування обставин, що є підставою для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань або податкового боргу заявника, а також здійснюється аналіз фінансово-господарського стану підприємства та формується висновок про можливість надання або про неможливість надання розстрочення грошових зобов'язань.
З огляду на вказане колегія суддів вважає, що рішення відповідача-2 про відмову в наданні розстрочення грошових зобов'язань з акцизного податку прийнято з порушенням вказаних приписів Порядком № 574, оскільки наявність судового спору не передбачена у вказаному Порядку як підстава для відмови у наданні такого розстрочення, а тому не є перешкодою для прийняття рішення про розстрочення (відстрочення) або відмову у розстроченні (відстроченні). Колегія суддів зазначає, що відповідачем 2 не були виконані вимоги Порядку № 574 щодо з'ясування існування обставин, що є підставою для розстрочення грошових зобов'язань, та не здійснено аналізу фінансово-господарського стану підприємства, що є обов'язковим при розгляді заяви платника податків про надання розстрочення. Рішення про передчасність надання заявнику розстрочки сплати грошових зобов'язань, яке по своїй суті є рішенням про відмову, прийнято за формальними підставами наявності судового спору, що, як зазначалось вище, суперечить положенням статті 100 ПК України та пунктам 3.1, 3.2 Порядку № 574, у зв'язку з чим є протиправним.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне адміністративний позов в частині визнання протиправною відмови ДФС України в наданні ТОВ «Сімферопольський вино-коньячний завод» розстрочення грошових зобов'язань з акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) на 2015 рік в сумі 53 020 000 гривень задовольнити.
Щодо інших позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
Позивач просив зобов'язати відповідачів в рамках їх компетенції, наданої чинним законодавством, надати йому розстрочення грошового зобов'язання з акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів-виноробна продукція у сумі 53 020 000 грн. рівними частками з дати набрання чинності рішення суду до кінця бюджетного 2015 року, з нарахуванням процентів за користування з дати винесення рішення про розстрочення грошових зобов'язань, але не раніше дати грошових зобов'язань (податкового боргу) на 2015 рік.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова суду першої інстанції прийнята 6 листопада 2015 року, проте апеляційний розгляд справи відбувається вже у 2016 році, тобто вказане судове рішення не набрало законної сили у 2015 році.
Відповідно до частини 1 статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Таким чином, станом на час апеляційного розгляду справи бюджетний 2015 рік закінчився, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо визнання податкового зобов'язання згідно Декларації акцизного податку за грудень 2014 року № 9078430223 від 19.01.2015 р. таким, що не настало, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача 1 не нараховувати штрафні санкції та пеню позивачу за несвоєчасне погашення податкового боргу на підставі ст. 126, ст. 129 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Нарахування штрафних санкцій та пені передбаченими ст. 126, 129 ПК України, є виключною компетенцією податкового органу, при цьому суд не наділений повноваженнями щодо втручання в діяльність податкових органів, що делеговані останнім Конституцією та Законами України.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє (абз. 2 п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі»). Відповідна вимога Позивача стосується саме зобов'язання вчинення дій на майбутнє. У відповідності до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає виключно порушене право, а не ймовірне порушення права у майбутньому, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Отже, належним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача є визнання протиправним та скасування рішення податкового органу щодо нарахування штрафних санкцій та пені, якщо таке буде прийнято, у зв'язку з чим у вказаній частині позову також необхідно відмовити.
За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про часткове задоволення позову.
Оскільки позов задовольняється частково, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача в процентному відношенні до задоволеної частини позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2015 року у справі № 804/9792/15 - скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Державної фіскальної служби України про визнання незаконною відмови щодо ненадання розстрочення грошового зобов'язання з акцизного податку та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Державної фіскальної служби України, викладену в листі від 17.02.2015 року № 5270/7/99-99-23-04-17, в наданні Товариству з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" розстрочення грошових зобов'язань з акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) на 2015 рік в сумі 53 020 000 гривень.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" сплачений судовий збір в розмірі 24 (двадцять чотири) гривні 36 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: С.Ю. Чумак
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: В.А.Шальєва