"21" січня 2016 р. Справа № 906/1364/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Мельник О.В. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Петрук О.В.,
за участю представників сторін:
позивача- Кириченко О.В. (довіреність №05/5287 від 28.12.2015р.);
відповідача- не з'явився;
прокурора- Марщівська О.П. (посвідчення №019161 від 30.07.2013р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Публічного акціо-нерного товариства «Головинський граніт» на рішення господарського суду Житомирської об-ласті від 02.11.2015р. у справі №906/1364/15
за позовом Прокурора Черняхівського району в інтересах держави, в особі -
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Житомирській області м.Житомир
до Публічного акціонерного товариства «Головинський граніт»
смт.Головино Черняхівського району Житомирської області
про стягнення 1 860 843 грн. 57 коп. заборгованості по розрахунках та пені,-
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.11.2015р. у справі №906/1364/15 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.) частково задоволено позов Прокурора Черняхівського району в ін-тересах держави, в особі - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Жито-мирській області (надалі в тексті - Регіональне відділення) до Публічного акціонерного товариства «Головинський граніт» (надалі в тексті - Товариство) про стягнення 1 860 843 грн. 57 коп.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, присуджено до стягнення з ПАТ «Го-ловинський граніт» на користь Регіонального відділення 1 352 608 грн. 47 коп. основного боргу та 430 457 грн. 33 коп. пені. Припинено провадження у частині стягнення 77 777 грн. 77 коп. основно-го боргу та стягнуто з Відповідача в доход Державного бюджету України 34 057 грн. 70 коп. судо-вого збору.(арк.справи 78-80).
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що взятих на себе зобов'язань зі сплати орендної плати за договором оренди №22 від 21.12.2001р. Відповідач не виконав, внаслі- док чого виникла заборгованість перед позивачем 1 430 386 грн. 24 коп. за період з листопада 2014 року по вересень 2015 року. Однак після звернення до суду Товариство частково оплатило борг в сумі 77 777 грн. 77 коп., тому в цій частині провадження припинено, а обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення 1 352 608 грн. 47 коп. основного боргу та 430 457 грн. 33 коп. пені.(арк.справи 79).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомир-ської області від 02.11.2015р. та передати справу для розгляду до місцевого господарського суду.(арк. справи 105-107).
Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуван-ням норм матеріального права та неповним з'ясуванням усіх істотних обставин справи. Зазначає, що суд безпідставно не врахував, що пеня обчислена поза шестимісячним терміном. Крім того, вказує, що представник Відповідача визнав лише суму основного боргу, а не пені. Також звертає увагу, що договір оренди №220 від 21.02.2001р. укладало Закрите акціонерне товариство «Голо-винський кар'єр «Граніт», а не Публічне акціонерне товариство «Головинський граніт», тому жод-них зобов'язань у Відповідача не виникло, що не було враховано судом першої інстанції.; а рішен-ня без участі представника Відповідача прийняте заочно.(арк.справи 106).
Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2015р. поновлено пропу-щений строк, прийнято до провадження апеляційну скаргу Відповідача, справу призначено до слу-хання.(арк.справи 102, 103).
Разом з тим, ухвалою від 25.12.2015р. виправлено описку в даті призначення судового засі-дання з « 19.01.2016р. о 10:30 год.» на « 21.01.2016р. о 14:30 год.».(арк.справи 123).
15.01.2016р. поштою від Позивача надійшли заперечення, а напередодні судового засідання на електронну адресу суду від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в яких вони про-сить суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.(арк.справи 131-132, 135-139).
У судовому засіданні апеляційної інстанції 21.01.2016р. представник Позивача та Прокурор заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи її необґрунтованою та надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідач не забезпечив явку свого представника, причин неявки суд не повідомив, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку, про що свідчить пові-домлення про вручення поштового відправлення.(арк.справи 128). Разом з тим, колегія суддів вва-жає, що матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті і зауважує, що явка представників обов'язковою не визнавалась.(арк.справи 103).
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матері-ального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
З матеріалів справи вбачається, що Регіональне відділення Фонду державного майна Украї-ни по Житомирській області-орендодавець та Закрите акціонерне товариство «Головинський кар'-єр «Граніт»-орендар уклали договір оренди від 21.12.2001р. №22 цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Головинський кар'єр» (надалі в тексті - Договір), відповідно до п.1.1 якого - орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майно-вий комплекс Державного підприємства «Головинський кар'єр» (надалі - Підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу Підприємства, складеного станом на 30.11.2001р., вартість якого стано-вить 2 655 000,00 грн., у тому числі: основні фонди залишковою вартістю 2 655 000 грн. (арк. справи 14-16).
Відповідно до п.2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування Підприємс-твом у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі Підприємства.
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом міністрів України, і становить 8 850,00 грн. без ПДВ за базовий місяць розрахунку - ли-стопад 2001 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2001 року визначаєть-ся шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за грудень 2001 ро-ку.(п.3.1 Договору).
Відповідно до п.п.3.2-3.5 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначаєть-ся шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний мі-сяць; плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступ-ного за звітним; орендна плата переглядається на вимогу однієї зі сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законо-давством; орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмі-рі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуван-ням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету.
Договір укладено строком на 5 років, він діє з 21.12.2001р. до 21.12.2006р.(п.10.1 Договору). Договір підписано начальником Регіонального відділення та головою правління Товариства, скріп-лено відтисками печаток сторін.(арк.справи 16).
Матеріалами справи стверджується. що на виконання умов Договору Регіональне відділен-ня 21.12.2001р. передало, а Товариство прийняло об'єкт оренди і сторони відобразили це у двосто-ронньому акті приймання-передачі в оренду цілісного майнового комплексу ДП «Головинський кар'єр».(арк.справи 17).
Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали ряд додаткових угод до Договору.
Так, змінювалися залишкова вартість основних фондів та ставки орендної плати - Додатко-вою угодою №1 від 15.12.2003р. орендна плата встановлена в сумі 7 772 грн. 37 коп. за базовий мі-сяць та за кожен наступний з рахуванням індексу інфляції, Додатковою угодою №4 від 18.03.2008 р. - орендна плата з лютого 2008 року 20 157 грн. 66 коп., Додатковою угодою №9 від 31.03.2011р. - орендна плата з лютого 2011 року 41 295 грн. 56 коп., Додатковою угодою №11 від 11.02.2014р. - 84 742 грн. 44 коп.(арк.справи 18,20,21,23).
Крім того, Додатковою угодою від №10 від 17.08.2011р. внесено зміни назву орендаря з За-критого акціонерного товариства «Головинський кар'єр «Граніт» на Публічне акціонерне товарис-тво «Головинський граніт», а зазначеною Додатковою угодою №9 п.3.5 доповнено реченням: «На-рахування та стягнення пені здійснюється за весь термін прострочення орендарем виконання зобо-в'язання щодо перерахування орендної плати в терміни встановлені п.3.3 Договору».(арк.справи 21, 22).
Додаткові угоди підписані начальником Регіонального відділення та головою правління То-вариства, скріплено відтисками печаток сторін.(арк.справи 18,19,20,21-зворот, 22,23-зворот).
Пропозиції сплатити 203 858,28 грн. заборгованості та 33 042,60 грн. пені та 434 618,87 грн. заборгованості та 83 943,70 грн. пені, які вбачаються з претензій Регіонального відділення від 26.12.2014р. №05/5083 та від 23.03.2015р. №05/901 - залишені Товариством без відповіді та без за-доволення.(арк.справи 30-31, 32-33).
З матеріалів справи вбачається, що сторони провели звірку взаєморозрахунків, за наслідка-ми якої склали двосторонній акт від 20.10.2015р., в якому сторони погодили, що заборгованість Товариства з орендної плати становить 1 486 757 грн. 31 коп., а пеня 439 229 грн. 99 коп.(арк.спра-ви 64-67). Матеріали справи також містять довідку Регіонального відділення, в якій відображено часткову сплату оренди від 02.10.2015р. в сумі 7 777 грн. 77 коп. та від 27.10.2015р. в сумі 70 000 грн.(арк.справи 71-74).
Доказів повного та своєчасного виконання зобов'язання з оплати за Договором оренди ма-теріали справи не містять, однак звертаючись до суду, Прокурор заявив до стягнення 985 872 грн. 69 коп. орендної плати та 243 136 грн. 94 коп. пені за період з 22.08.2014р. по 14.07.2015р.(арк. справи 24, 25). Однак, після порушення провадження у справі подав заяву про збільшення позовних вимог на 631 833 грн. 94 коп., зазначивши також, що Відповідач частково погасив основний борг в сумі 77 777 грн. 77 коп.(арк.справи 48-50).
Матеріали справи свідчать, що заяву Прокурора про стягнення з Відповідача 1 430 386 грн. 24 коп. основного боргу та 430 457 грн. 33 коп. пені судом першої інстанції було прийнято і розглянуто.
Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Відповідача безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Предметом даного спору є стягнення заборгованості та пені за договорами оренди.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).
Зобов'язанням, відповідно до ст.509 ЦК України - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.
Матеріалами справи стверджено, що між сторонами виникли відносини оренди державно-го майна, оскільки відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орен-дареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності, а згідно ст.ст. 18, 19 названого Закону, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі незалежно від наслідків господарського діяльності.
Аналогічні положення містять ст.283 ГК України, ст.759 та ч.1 ст.762 ЦК України.
Обов'язок доказування і подання доказів встановлено статтею 33 ГПК України. Докази пода-ються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, Прокурор заявив до стягнення 1 430 386 грн. 24 коп. основного боргу за період з листопада 2014 року по вересень 2015 року. Доказів своєчасної та повної сплати за Договором оренди матеріали справи не містять і зазначених обста-вин Відповідач не спростував.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язання або одно-стороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зо-бов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Разом з тим, при поданні заяви про збільшення позовних вимог Прокурор зазначив про час-ткове погашення основного боргу в сумі 77 777 грн. 77 коп. Вказане також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 20.10.2015р. та довідкою Регіонального відділення.(арк. справи 67-67, 71-74). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо припинення з підстав п.11 ч.1 ст.80 ГПК України через відсутність предмету позову в частині 77 777 грн. 77 коп. основного боргу.
Вирішуючи даний спір, колегія суддів визнає безпідставними посилання Скаржника на не-укладення ним Договору оренди №220 від 21.02.2001р., враховуючи таке:
У позовній заяві зазначено про Договір №220 від 21.02.2001р., разом з тим додано Договір №22 від 21.02.2001р. Жодних інших договорів сторони не укладали. Крім того, у заяві про збіль-шення позовних вимог Прокурором зазначено номер Договору саме №22 від 21.02.2001р. Зазна-чене надає колегії суддів підстави для висновку, що технічна описка в тексті позовної заяви не зу-мовлює звільнення Відповідача від обов'язку оплатити борг, тому є правомірним задоволення су-дом першої інстанції вимоги про стягнення 1 352 608 грн. 47 коп. основного боргу.
Колегія суддів звертає увагу, що крім основного боргу Прокурор заявив 430 457 грн. 33 коп. пені за період з 22.08.2014р. по 28.10.2015р., які місцевий господарський суд стягнув з Відповіда-ча на підставі ст.230 ГК України, ст.549 ЦК України та п.3.5 Договору.
Перевіривши правильність нарахування пені в сумі 430 457 грн. 33 коп. з підстав ст.231, ч.6 ст.232 ГК України, ст.549 ЦК України, ст.ст. 3, 4 Закону України «Про відповідальність за не-вико-нання грошових зобов'язань» - апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарсь-кого суду щодо вірного визначення Позивачем строків та порядку нарахування пені, оскільки цей висновок передбачає встановлення Договором неустойки у формі пені за порушення грошових зо-бов'язань у відсотковому відношення до суми невиконаного зобов'язання, при цьому розмір пені не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України. Разом з тим, До-датковою угодою №9 від 31.03.2011р. сторони внесли доповнення до п.3.5 Договору, погодивщи, що нарахування та стягнення пені здійснюється за весь термін прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо перерахування орендної плати.
Зазначене свідчить про безпідставність доводів Скаржника щодо необхідності обмеження строку нарахування пені шестимісячним терміном.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо заочного рішення та розгляду заяви про збільшення позовних вимог без участі його представника, яке зумовлене відсутністю у штаті Товариства юриста та перебуванням керівника за межами області, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в обидва судових засідання першої інстанції Відповідач не з'яв-лялвся, свого представника не направляв, крім того, матеріали справи містять опис поштового від-правлення, яким Відповідачеві надіслано заяву про збільшення позовних вимог, а тому останній не був позбавлений можливості ознайомитися з її змістом.(арк.справи 51-52).
Колегія суддів також звертає увагу, що у прохальній частині апеляційної скарги Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд. Однак, ст.103 ГПК України передбачено повноваження апеляційної інстанції, до яких не віднесено право направлення справи на новий розгляд після перегляду рішення місцевого суду.
Враховуючи зазначені обставини в сукупності, апеляційний суд не вбачає підстав для пере-оцінки висновків суду першої інстанції, оскільки матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін та зобов'язань Відповідача, рівно як і твердження про невмотивованість рішення суду, а то-му апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Отже, з вищевикладених мотивів колегія суддів зазначає, що фактичні обставини, які вхо-дять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої інстанції з достатньою повно-тою. В той же час, судом першої інстанції в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктив-но розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтуван-ня своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.
З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуаль-ного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інс-танції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм ма-теріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Разом з тим, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що оскар-жуючи рішення в повному обсязі Відповідач платіжним дорученням №1027 від 07.12.2015р. спла-тив 20 278 грн. 66 коп. судового збору, натомість необхідно було сплатити 37 463 грн. 47 коп. Вбачається, що несплачену суму судового збору належить достягнути в доход Державного бюд-жету України.
Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодек-су України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Головинський граніт» на рішен-ня господарського суду Житомирської області від 02.11.2015р. у справі №906/1364/15 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу №906/1364/15 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Розізнана І.В.