ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.01.2016Справа №910/23190/15
За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські газові ресурси»
про стягнення 57 352, 10 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Овдіна Ю.Б.;
від відповідача: не з'явились.
Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські газові ресурси» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 57 352, 10 грн., у тому числі: 5 400, 00 грн. - основний борг, 355, 96 грн. - 3 % річних, 4 114, 80 грн. - інфляційні втрати, 3 183, 34 грн. - пеня, 378, 00 грн. - 7 % штрафу, 4 754, 08 грн. - основний борг за послуги зі зберігання залишків природного газу у 2013-2014, 2014-2015 та за початок сезону зберігання 2015-2016.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1209000800 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) від 28.09.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано виконати вимоги суду.
07.12.2015 судове засідання не відбулося у зв'язку із проходженням суддею Бондарчук В.В. щорічної підготовки у Національній школі суддів України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.12.2015 за участю уповноважених представників сторін.
Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
13.01.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд вважати вірним наступний текст п. 1 прохальної частини позовної заяви, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські газові ресурси» на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» 5 400, 00 грн. - основного боргу, 355, 96 грн. - 3 % річних, 4 114, 80 грн. - інфляційних втрат, 3 183, 34 грн. - пені, 378, 00 грн. - 7 % штрафу та 43 920, 00 грн. - за послуги зі зберігання залишків природного газу за період з 2013 по 2014 та за початок сезону зберігання 2015-2016.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.
Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 9, к. 3.
Ухвали Господарського суду міста Києва від 17.11.2015, від 14.12.2015 та від 21.12.2015 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 17.11.2015 та від 14.12.2015 з відмітками: «за закінченням встановленого строку зберігання», при цьому, поштове повідомлення про вручення або конверт з ухвалою суду від 21.12.2015 до суду не повернулися.
Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 18.01.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
28.09.2012 між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські газові ресурси» (далі - замовник) укладено договір № 1209000800 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу, умовами якого передбачено, що виконавець зобов'язується протягом строку, визначеного даним договором, зберігати в підземному сховищі газу (далі - ПСГ) природний газ, у тому числі страховий запис газу, переданий йому замовником, та повернути замовнику газ у кількості, визначеній у даному договорі, а замовник зобов'язується внести плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлений даним договором строки.
Відповідно до п. 2.1. договору, замовник передає виконавцю газ на зберігання, у тому числі страховий запас газу, в таких обсягах:
50 000, 00 тис.куб.м. - обсяг газу, що закачується в ПСГ у поточному сезоні зберігання (період з 16.04.2013 по 15.04.2013);
50 000, 00 тис.куб.м - обсяг газу в ПСГ, на який замовник набуває право власності в ПСГ.
У випадку наявності в ПСГ невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника на кінець минулого сезону зберігання (період з 16.04.2011 по 15.04.2012) останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання у поточному сезоні зберігання, що оформлюється сторонами у відповідності до пункту 2.15 даного договору.
Із зазначених у пункті 2.1. даного договору обсягів газу, страховий запас складає 50 000, 00 тис. куб.м. (п. 2.2. договору).
Згідно п. 2.16 договору, у випадку, якщо на момент закінчення періоду відбору газу - 15.04.2013, в ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, сторони зобов'язуються до 15 травня 2013 року скласти акт про обсяг залишку природного газу в ПСГ.
Замовник зобов'язується оплатити частину вартості послуг по зберіганню залишку газу в ПСГ у поточному сезоні зберігання згідно з пунктом 4.4. даного договору та в строк до 15.07.2013 укласти з виконавцем договір зберігання цього залишку газу в наступному сезоні зберігання (період з 16.04.2013 по 15.04.2014).
У відповідності до п.п. 3.1, 3.2 та п. 3.3. договору, тарифи на дату укладення даного договору становлять:
Тариф на закачування 1 000 куб.м. газу в ПСГ становить 7, 50 грн., крім того ПДВ - 1, 50 грн., разом з ПДВ - 9, 00 грн.
Тариф на зберігання 1 000 куб.м. газу в ПСГ на один сезон зберігання газу становить 18, 00 грн., крім того ПДВ 3, 60 грн., разом з ПДВ - 21, 60 грн.
Тариф на відбір 1 000 куб.м газу з ПСГ становить 7, 50 грн., крім того ПДВ - 1, 50 грн., разом з ПДВ 9, 00 грн.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що замовник зобов'язується до 20.05.2013 сплатити виконавцю частину вартості послуг по зберіганню газу, що залишився в ПСГ на момент закінчення періоду відбору газу - 15.04.2013, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.
Частина вартості послуг по зберіганню невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника у поточному сезоні зберігання визначається на підставі 50 % тарифу на зберігання газу в ПСГ, який діє на момент здійснення оплати замовником послуг із зберігання залишку газу, та обсягу залишку газу в ПСГ, зазначеного в акті про обсяг залишку природного газу в ПСГ (пункт 2.16 даного договору), за такою формулою:
Sп.з.з. = V х (Тзб/ 2), де:
Sп.з.з. - вартість послуг по зберіганню залишку газу в ПСГ, грн.;
V - обсяг залишку газу в ПСГ, тис.куб.м.;
Тзб - тарифи на зберігання газу в ПСГ, грн. за 1000 куб.м.
Умовами п. 5.2. договору визначено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених пунктами 4.1., 4.2., 4.3., 4.4., даного договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 16.04.2012. Договір діє в частині зберігання газу до 15.04.2013, а в частині проведення розрахунків за надані виконавцем послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за даним договором (розділ 9 договору).
24.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газконсалтинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські газові ресурси» та Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» підписано акт № 292(04) прийому-передачі природного газу в ПСГ ДК «Укртрансгаз», відповідно до якого ТОВ «Газконсалтинг» передало природний газ в обсязі 500,000 тис.куб.м., в тому числі обсяг страхового запасу складає 500,000 тис.куб.м., а ТОВ «Українські газові ресурси» прийняло природний газ в обсязі 500,000 тис.куб.м., в тому числі обсяг страхового запасу складає 500,000 тис.куб.м.
Відповідно до п. 3 акту, прийом-передача природного газу здійснюється в підземних сховищах газу (ПСГ) ДК «Укртрансгаз».
Згідно п. 1.2. статуту Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», затвердженого установчими зборами Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», (рішення від 25.12.2012), товариство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані послуги зі зберігання газу в ПСГ, а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується зазначеним вище актом приймання-передачі.
Як зазначає позивач, на кінець сезону зберігання газу 2012 - 2013 за договором № 1209000800 від 28.09.2012 в ПСГ позивача залишився залишок газу відповідача в обсязі 500 тис. куб.м.
При цьому, відповідачем не здійснено оплати частини вартості послуг зі зберігання залишку газу в поточному сезоні зберігання, у зв'язку з чим, відповідно до п. 4.4. договору, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 5 400, 00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 5 400, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 355, 96 грн. - 3 % річних, 4 114, 80 грн. - інфляційних втрат, 3 183, 34 грн. - пені, 378, 00 грн. - 7 % штрафу та 43 920, 00 грн. - за послуги зі зберігання залишків природного газу за період з 2013 по 2014 та за початок сезону зберігання 2015-2016.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 1209000800 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу від 28.09.2012, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги зі зберігання природного газу в ПСГ ПАТ «Укртрансгаз», які прийняті відповідачем без зауважень по акту приймання - передачі.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач оплати наданих позивачем послуг по зберіганню газу, що залишився в ПСГ на момент закінчення періоду відбору газу - 15.04.2013 не провів, доказів зворотного суду не надав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 5 400, 00 грн.
Так, відповідно до абз. 2 п. 4.4. договору, частина вартості послуг по зберіганню невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника у поточному сезоні зберігання визначається на підставі 50 % тарифу на зберігання газу в ПСГ, який діє на момент здійснення оплати замовником послуг із зберігання залишку газу, та обсягу залишку газу в ПСГ, зазначеного в акті про обсяг залишку природного газу в ПСГ (пункт 2.16 даного договору), за такою формулою:
Sп.з.з. = V х (Тзб/ 2), де:
Sп.з.з. - вартість послуг по зберіганню залишку газу в ПСГ, грн.;
V - обсяг залишку газу в ПСГ, тис.куб.м.;
Тзб - тарифи на зберігання газу в ПСГ, грн.. за 1000 куб.м.
Тож, судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку частини вартості послуг із зберігання газу, що залишилися в ПСГ та встановлено, що останні проведені за формулою, наведеною у п. 4.4. договору.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, відповідач відповідно до п 4.4. договору, зобов'язаний був провести оплату наданих послуг по зберіганню газу до 20.05.2013.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 1209000800 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу від 28.09.2012, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 5 400, 00 грн. основної заборгованості.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 183, 34 грн. - пені, 355, 96 грн. - 3 % річних, 4 114, 80 грн. - інфляційних втрат, 378, 00 грн. - 7 % штрафу та 43 920, 00 грн. - за послуги зі зберігання залишків природного газу за період з 2013 по 2014 та за початок сезону зберігання 2015-2016.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що позивачем проведено нарахування пені за період більше 6 місяців.
За розрахунком суду, обґрунтованою визнається сумі пені у розмірі 371, 19 грн., яка розрахована за період з 21.05.2013 по 21.11.2013.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 355, 96 грн. - 3 % річних, 4 114, 80 грн. - інфляційних втрат та 378, 00 грн. - 7 % штрафу, суд відзначає наступне.
Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до додатку 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 № 64-р, позивач є суб'єктом господарювання державного сектору економіки.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та 7 % штрафу і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1209000800 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу від 28.09.2012, з нього підлягають стягненню 4 114, 80 грн. - інфляційних втрат за період з 01.06.2013 по 30.06.2015, 3 % річних у розмірі 355, 96 грн. за період з 21.05.2013 по 31.07.2015 та 378, 00 грн. - 7 % штрафу.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 43 920, 00 грн. - за послуги зі зберігання залишків природного газу за період з 2013 по 2014 та за початок сезону зберігання 2015-2016, суд зазначає, що позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 10533/6 від 14.08.2015, в якій позивач просив відповідача виконати зобов'язання по оплаті суми заборгованості за надані послуги зі зберігання природного газу в ПСГ ПАТ «Укртрансгаз» на суму 43 920, 00 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення даної вимоги на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком № 5727 від 17.08.2015 (в матеріалах справи).
Таким чином, на дату винесення рішення відповідач не розрахувався за надані послуги зі зберігання залишків природного газу за період з 2013 по 2014 та за початок сезону зберігання 2015-2016, що становить 43 920, 00 грн.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за надані послуги із зберігання природного газу відповідача і встановлено, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання із зберігання природного газу за договором № 1209000800 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу від 28.09.2012, тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські газові ресурси» (01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 9, к. 3, ідентифікаційний код - 37101703) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код - 30019801) 5 400 (п'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп. - основного боргу, 371 (триста сімдесят одну) грн. 19 коп. - пені, 355 (триста п'ятдесят п'ять) грн. 96 коп. - 3% річних, 4 114 (чотири тисячі сто чотирнадцять) грн. 80 коп. - інфляційних втрат, 378 (триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - 7 % штрафу, 43 920 (сорок три тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. - боргу за послуги зі зберігання залишків природного газу за період з 2013 по 2014 та за початок сезону зберігання 2015-2016 і 1 725 (одну тисячу сімсот двадцять п'ять) грн. 38 коп. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 21.01.2016.
Суддя Бондарчук В.В.