ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.01.2016Справа №910/28579/15
За позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"
До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Пророзірвання договору оренди, виселення з орендованого майна, демонтаж тимчасових огороджуючи конструкцій та стягнення 85 391, 08 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін:
Від позивача: Костильов В.А. (за довіреністю);
Від відповідача: не з'явились
На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.01.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Комунальне підприємство "Київський метрополітен" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про: розірвання договору оренди від 04.12.2007 № 161-Упр(ДВ)- 07; стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди від 04.12.2007 № 161-Упр(ДВ)- 07 в сумі 85391,08 грн., з яких: 76178,82 грн. сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 8326,65 грн. пеня, 885,61 грн. 3% річних; виселення з нерухомого майна (частини переходу, визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП "Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючи ми конструкціями (кіосками) орендаря), що знаходиться за адресою: станція метро "Либідська"; зобов'язання у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски), що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та знаходяться за адресою: станція метро "Либідська", загальною площею 8,0 кв.м.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем порушені умови договору оренди №161-Упр (ДВ) - 09 від 04.12.2007, в результаті чого виникла заборгованість з несплати орендної плати за квітень-жовтень 2015 року у розмірі 76 178, 82 грн.
Ухвалою суду від 09.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28579/15, розгляд останньої призначено на 30.11.2015.
Ухвалою суду від 30.11.2015 розгляд справи відкладено на 23.12.2015.
Позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду.
Відповідач в судове засідання не з'явився, явки уповноваженого представника не забезпечив, однак подав до суду відзив на позовну заяву з додатками та клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
При з'ясуванні думки щодо вище вказаного клопотання відповідача, представник позивача заперечувала проти його задоволення.
Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з наступних підстав.
Враховуючи норму ст.27 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011.).
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що рішення по даній справі не може вплинути на права або обов'язки Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської місткої ради, щодо однієї з сторін, оскільки вказана особа не являється учасником спірних правовідносин, у зв'язку з чим у задоволенні зазначеного клопотання належить відмовити.
У відзиві на позов від 21.12.20158 відповідач заперечив проти позовних вимог з наступних підстав:
- відповідач не має заборгованості перед позивачем і на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України звільнений від обов'язку сплачувати орендні платежі за майно, яким не користувався, а також, на підставі того, що позивачем не має фактичного та юридичного відношення до нерухомого майна за користування яким стягує грошові кошти;
- - нарахування орендної плати після спливу строку дії договору оренди, повинно здійснюватись за Методикою розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва;
- за позивачем не зареєстроване право власності чи право господарського відання на спірне майно;
- на початку лютого 2015 року позивач відключив електропостачання об'єкта оренди.
23.12.2015 представником позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів, яке судом задоволено.
Ухвалою від 23.12.2015 в порядку ст.ст. 69, 77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 20.01.2016.
Відповідач в судове засідання не з'явився, явки уповноваженого представника не забезпечив, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.01.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -
04.12.2007 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" ( орендодавець за договором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар за договором) укладений договір оренди №161-Упр (ДВ)-07 (далі - договір), за умовами якого, орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006 № 526/583-1 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), що знаходиться за адресою: станція метро "Либідська", для торгівлі непродовольчими товарами, загальною площею 8,0 кв.м.
Відповідно до п. 2.1. договору, об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 8,0 кв. м., згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ (малої архітектурної форми), що складає невід'ємну частину цього договору.
Вартість об'єкта оренди згідно з затвердженим 07.06.2007 р. звітом про експертну (незалежну) оцінку станом на 28.02.2007 р. становить 80214 грн. без ПДВ (п. 2.2. договору).
Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен» (п. 2.4. договору).
Відповідно до п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 15.03.2007 №272-1/933 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91 та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору становить 458,04 грн. за 1м2 орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на листопад 2007 року (з врахуванням індексу інфляції по жовтень 2007) складає 3664,31 грн.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. договору).
Відповідно до п. 3.4. договору, додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою: податок на додану вартість у розмірах, порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою; відшкодовує вартість спожитих комунальних послуг.
Сума відшкодування згідно з розрахунком (додаток № 2) на момент укладення договору складає 108,76 грн. (без ПДВ) та повинна бути переглянута в разі зміни цін на комунальні послуги для орендодавця.
Згідно з п. 3.5. договору, всього сума по договору з урахуванням ПДВ 20 % з розрахунку на листопад 2007 р. складає 4527,68 грн., оплата по договору проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Згідно з п. 3.6 договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
У відповідності до п. 3.8. договору, вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внугрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття, тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.
Згідно з п. 3.9. договору, зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше, ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Орендодавець зараховує авансовий платіж як орендну плату за два місяці. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики розрахунку орендної плати.
Відповідно до п. 3.10. договору, орендар має право сплачувати орендну плату авансом за будь-який період в межах строку дії договору. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться у відповідності до Методики розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем (балансоутримувачем) та порядку використання орендної плати і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва.
Пунктом 4.1. договору визначено, що орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. У разі непідписання акта приймання-передачі в силу вступає рішення Київради.
Пунктом 4.2. договору встановлено обов'язок відповідача вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
За умовами п. 4.9. договору, орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожити комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття, технічне обслуговування обладнання і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж.
У місячний термін після укладення цього договору орендар повинен надати орендодавцю копії договорів, передбачених цим підпунктом.
Відповідно до п. 4.14. договору, орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 10 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. У разі невиконання пункту 4.14. в силу вступає рішення Київради. При цьому оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку поточного платежу орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.
Згідно з п. 6.2. договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати, у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягуються у повному обсязі втрати, пов'язані з таким стягненням.
Відповідно до п. 6.7. договору, при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.
За умовами п. 7.5. договору, у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.
В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.
У відповідності до п. 9.7. договору, на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами.
Згідно з п. 9.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами відповідно до рішення Київської міської ради від 21.12.2006 №526/583-1 і діє з 04.12.2007 р. до 02.12.2008 р. (364 дні).
За актом прийому-передачі майна в оренду 27.12.2007 позивач передав відповідачу частину переходу станції метро "Либідська", визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) загальною площею 8,0 м2.
Додатковою угодою від 11.02.2008 р. № (221) до договору оренди від 04.12.2007 р. № 161-Упр(ДВ)-07 було внесено зміни до п.п.3.4, 3.5 договору та змінено суму за договором на 4884,54 грн.
Додатковою угодою від 01.06.2009 р. № (517) до договору оренди від 04.12.2007 р. № 161-Упр(ДВ)-07 було внесено зміни до п.п.3.4, 3.5 договору та змінено суму за договором на 6213,50 грн.
Додатковою угодою від 31.12.2009 р. № (362) до договору оренди від 04.12.2007 р. № 161-Упр(ДВ)-07 в зв»язку з довгостроковим розглядом Київською міською радою питання щодо надання дозволу УП «Київський метрополітен» на переукладання договорів оренди нерухомого майна на станціях метрополітену, сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору оренди до отримання відповідного рішення Київської міської ради, але не довше ніж до 31.03.2009 року.
Додатковою угодою №242 від 01.04.2010 сторони виклали п.3.4. в новій редакції: додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та в порядку, визначеному законодавством та відшкодовує витрати на утримання об»єкта оренди за окремим договором, укладеним з орендодавцем.
Додатковою угодою №199 від 28.09.2011 сторони, керуючись Законом України «Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 року №2269-ХІІ, рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 року №402/5789 «Про деякі питання оренди майна територіальної громади міста Києва» підтвердили виконання умов, визначених в п.п.1.1, 1.2 та 1.3. рішення Київської міської ради від 14.07.2011 №402/5789, яке дозволяє продовжити дію договору оренди територіальної громади міста Києва та майна, що перебувало у власності територіальних громад районів у місті Києві, терміни дії яких закінчились та продовжили дію договору до 31.03.2012 року включно.
Рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 року №402/5789 «Про деякі питання оренди майна територіальної громади міста Києва» вирішено вважати продовженими до 31 березня 2012 року договори оренди майна територіальної громади міста Києва та майна, що перебувало у власності територіальних громад районів у місті Києві, терміни дії яких закінчились, за умов: відсутності заяви однієї із сторін про припинення оренди майна протягом одного місяця після закінчення строку дії договору; фактичного користування майном на дату набрання чинності цим рішенням; відсутності у користувача (орендаря) заборгованості за фактичне користування майном та належного виконання інших умов договору оренди.
Додаткова угода №199 від 28.09.2011 погоджена з Головним управлінням комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
На підтвердження дотримання умов сторони склали Акт від 28.09.2011 №48.
В Акті сторони підтвердили, що протягом одного місяця з дати фактичного строку дії Договору не зверталися одна до одної з офіційними письмовими заявами щодо припинення договору, станом на 14.07.2011 орендар фактично користується майном, своєчасно та в повному обсязі сплачував всі належні до сплати та передбачені договором платежі, не мав і не має заборгованості за орендну плату та інші платежі та належно виконує умови договору.
Тобто, строк дії договору оренди №161-Упр (ДВ)-07 від 04.12.2007 продовжений до 31 березня 2012 року включно, саме на підставі рішення Київради, як це передбачено п. 9.3 цього договору.
За доводами позивача, відповідачем в порушення умов договору не сплачувалась орендна плата, в результаті чого утворилася заборгованість за період з 10.04.2015 по 10.10.2015 у розмірі 76 178,82 грн. У зв'язку з тим, що відповідач систематично не виконує умови договору оренди, позивач просить розірвати цей договір.
При розірванні договору, позивач також звертається до суду з вимогами про виселення відповідача з орендованого приміщення та демонтаж тимчасових конструкцій (кіосків).
Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем обов'язку щодо сплати орендних платежів.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального".
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування відповідачем приміщенням та правомірне нарахування КП "Київський метрополітен" орендної плати за користуванням частиною переходу (вестибюлю) у період з квітня по жовтень 2015 року.
Твердження відповідача про те, що за позивачем не зареєстроване право власності чи право господарського відання на спірне майно судом визнане безпідставним та необґрунтованим.
Згідно з п. 2.4 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".
Відповідно до п. 5.2 Статуту КП "Київський метрополітен" майно Комунального підприємства "Київський метрополітен" є комунальною власністю територіальної громади м. Києва і закріплене за ним на праві господарського відання.
21.04.2015 Київською міською радою було прийнято рішення №415/1280, яким затверджено Положення, пунктом 2.1 якого уповноважено виступати орендодавцями майна Комунальні підприємства, установи та організації територіальної громади міста Києва (далі - підприємства) - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління.
Відповідно до цього рішення Київської міської ради, втратило чинність рішення Київської міської ради №34/6250 від 22.09.2011 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва".
Частиною першою статті 136 ГК України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що до захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
З огляду на наведене можна дійти висновку, що позивач володіє правом щодо захисту свого права як підприємства, за яким закріплений об'єкт оренди на праві господарського відання чи оперативного управління.
Посилання відповідача про відключення тимчасових споруд (кіосків) від електропостачання не доведено належними та допустимим доказами відповідно до ст.33 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем було передано відповідачу в оренду частину вестибюлю на станції метро "Либідська", загальною площею 8,0 кв.м, що підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду від 27.12.2007.
У відповідності до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
У відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренд є істотною умовою. Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору. За згодою сторін у договорі можуть бути передбачені і інші умови.
Відповідно до статті 17 Законом України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Строк дії договору оренди сторони визначили у пункті 9.1. договору. Додатковою угодою відповідно до Рішення Київської міської ради від 14.07.2011 року №402/5789 «Про деякі питання оренди майна територіальної громади міста Києва», яким вирішено вважати продовженими до 31 березня 2012 року договори оренди, сторони продовжили дію договору до 31.03.2012 включно.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з пунктом 9.5 договору даний договір припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Суд відзначає, що відповідно до умов п. 9.3. укладеного між сторонами договору оренди, строк дії цього договору може бути продовжено на підставі рішення Київради. Станом на день вирішення спору рішення щодо продовження дії спірного договору Київською міською радою не приймалися.
Отже, положення п. 9.3 договору оренди містять умови, що ставлять процедуру продовження дії цього договору в залежність від наявності прийнятого Київською міською радою рішення, тобто виключать його автоматичну пролонгацію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України № 910/193/15-г від 21.10.2015.
Таким чином, відсутні правові підстави використання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 об'єкту оренди, адже відсутнє рішення Київської міської ради з питання користування відповідачем об'єкта оренди та відсутні будь-які інші документи, які б надавали відповідачу право на оренду об'єкта площею 8,0 кв.м. (частини переходу) станції метро "Либідська", після закінчення строку оренди - 01.04.2012.
Оскільки, судом встановлено про припинення дії договору оренди №161-Упр (ДВ)-07 від 04.12.2007 - 01.04.2012, тому підстави для його розірвання відсутні, а в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частина 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця.
Згідно з п. 3.5. договору оплата по договору проводиться орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі, останнім днем оплати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Відповідно до п. 4.14. договору, орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 10 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. У разі невиконання пункту 4.14. в силу вступає рішення Київради. При цьому оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі.
В матеріалах справи міститься лист вих. №01-16-285 від 09.07.2015 (вх.№1207 від 13.07.2015) з яким відповідач звертався до позивача з метою вирішення питання про зменшення розміру орендної плати за договорами оренди між ФОП ОСОБА_1 та КП "Київський метрополітен", в тому числі щодо оренди частини вестибюлю станції метро Либідська, площею 8,0 кв.м.
Даний лист свідчить про підтвердження користування частиною вестибюлю станції метро Либідська, площею 8,0 кв.м. після 31.03.2012.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 785 ЦК України, судом встановлено, що повернення об»єкта оренди позивачу не відбулось, тому у відповідача є обов'язок сплачувати оренду плату по дату підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві з урахуванням п. 3.5 договору.
Внаслідок того, що відповідач за період квітня 2015 року до жовтня 2015 року користувався нерухомим майном, тому нарахування орендної плати за цей період є правомірним, а оскільки відповідач її не сплачував, у нього виникла заборгованість у розмірі 76 178,82 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідача не довів суду, що він зобов'язання виконав своєчасно та в повному обсязі. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі суду не надав.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання по сплаті орендної плати, тому вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в сумі 76 178,82 грн.
Положення ч. 1, 2 ст. 21 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
При цьому, суд визнає необґрунтованими та безпідставними твердження відповідача про те, що нарахування орендної плати за договором оренди повинно здійснюватись за новою Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішення Київської міської ради №34/6250 від 22.09.2011, яке втратило чинність згідно рішення Київської міської ради №415/1280 від 21.04.2015. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що сторони не погоджували зміну розміру орендної плати.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8 326,65 грн. - пені, та 885,61 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши розрахунок заборгованості, судом встановлено, що позивач при визначенні початкової дати періоду нарахування 3 % річних та пені, не взяв до уваги положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, які визначають, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, останнім днем сплати орендної плати за травень 2015 року є 11 число місяця, оскільки 10 припадає на неділю (вихідний день).
Останнім днем сплати орендної плати за жовтень 2015 року - 12.10.2015 (оскільки 10 та 11 жовтня 2015 року є вихідними днями).
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми, за перерахунком суду з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних за орендну плату в сумі 633,36 грн.
Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 8 326,65 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.
Оскільки, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи термін дії договору закінчився 01 квітня 2012 року, відтак у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені, з 01.04.2012, а тому, у позовних вимогах про стягнення пені у розмірі 8 326,65 грн., нарахованих позивачем за період з 11.04.2015 по 22.10.2015 слід відмовити.
Як було вже зазначено судом, стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає у разі припинення договору найму обов'язок наймач негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.
Згідно зі ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Згідно ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Аналогічний обов'язок орендаря щодо повернення орендованого майна передбачено також пунктами 4.14, 7.5 договору оренди.
Судом встановлено, що на час звернення позивача з позовом до суду договір оренди № № 161-Упр (ДВ)-07, від 04.12.2007 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку звільнення орендованого майна, вимога позивача про виселення орендаря із займаного приміщення підлягає задоволенню.
Як наслідок, задоволенню підлягає вимога позивача про демонтаж тимчасових огороджуючих конструкції (кіоски), що належать відповідачу та знаходяться за адресою: станція метро "Либідська" загальною площею 8,0 кв.м. Судом встановлено, що відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача (звільнити орендоване майно, в тому числі і демонтувати відповідні конструкції), однак від виконання свого обов'язку відповідач ухилився. Тому вимога позивача демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції фактично є вимогою про примусове виконання обов'язку в натурі, відтак, демонтувати відповідні конструкції зобов'язаний саме відповідач, який є боржником у відповідному зобов'язанні.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, за таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивач підлягають задоволенню в частині.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Ціна позову становить 85 391,08 грн., отже сума судового збору за подання даного позову має складати 1 280,86 грн., за три вимоги немайнового характеру - 3 654,00 грн.
При поданні позовної заяви до суду, позивач сплатив суму судового збору у розмірі 5 058,70 грн. замість 4 934,86 грн. Тобто сума надміру сплаченого судового збору становить 123,84 грн. і підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно сумі задоволених вимог.
Оскільки позов задоволено частково, то сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційна сумі задоволених вимог і складає 3 588,18 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04114, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця в ЄДР 20008280555) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 35, код 03328913) 76 178, 82 грн. (сімдесят шість тисяч сто сімдесят вісім гривень 82 коп.) заборгованості з орендної плати, 633, 36 грн. (шістсот тридцять три гривні 36 коп.) 3% річних, 3 588,18 грн. (три тисячі п'ятсот вісімдесят вісім гривень 18 коп.) судового збору.
3.Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (04114, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця в ЄДР 20008280555) з нерухомого майна (частини переходу визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими спорудами огороджуючи ми конструкціями (кіосками) орендаря), що знаходиться за адресою: станція метро "Либідська", загальною площею 8,0 кв.м.
4.Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (04114, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця в ЄДР 20008280555) у строк не пізніше 10 у календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски), що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, які знаходяться за адресою: станція метро "Либідська", загальною площею 8,0 кв.м.
5.В іншій частині позовних вимог відмовити.
6.Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 35, код 03328913) судовий збір у розмірі 123,84 грн. (сто двадцять чотири гривні 84 коп.) сплачений платіжним дорученням № 11191 від 02.11.2015, оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи №910/28579/15.
7.Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 22 січня 2016 року
Суддя І.В.Усатенко