ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.01.2016Справа №910/31371/15
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»
доПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
простягнення страхового відшкодування в розмірі 49 000 грн. 00 коп.
Представники:
від Позивача: не з'явились;
від Відповідача: не з'явились;
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі також - «Відповідач») про стягнення страхового відшкодування в розмірі 49 000 грн. 00 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на підставі Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту №108/13-Т/Ц2 від 10.09.2013 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1761470, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.12.2015 р. порушено провадження у справі № 910/31371/15, судове засідання призначено на 24.12.2015 р.
24.12.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі та клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
24.12.2015 року представники сторін в судове засідання не з'явились. Представник відповідача про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 14.12.2015 року не виконав.
Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Позивача про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати читабельну копію першої сторінки Договору страхування №108/13-Т/Ц2 від 10.09.2013 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.12.2015 року відкладено розгляд справи на 20.01.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
29.12.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 14.12.2015 року.
11.01.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача.
В судове засідання 20 січня 2016 року представники Сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень 31.12.2015 року та 05.01.2016 року на адреси сторін, Позивач надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача, яке Судом розглянуто та задоволено.
Таким чином, Суд приходить до висновку, Позивач і Відповідач про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що Позивач і Відповідач були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивача і Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 20 січня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
10 вересня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Лізинговий Фонд» (Страхувальник) було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту №108/13-Т/Ц2, предметом якого є страхування транспортного засобу «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2015 року по вул. Леніна у м. Южне Одеської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Український Лізинговий Фонд», під керуванням ОСОБА_1, та транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що підтверджується Довідкою №62070369 про дорожньо - транспортну пригоду.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Постановою Южного міського суду Одеської області від 22.05.2015 року у справі №519/491/15-п ОСОБА_2, водія транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Відповідно до Страхового акту № 814/14-Т/Ц2-621-01-01 від 28.05.2015 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування ПАТ «Одеса - Авто» в розмірі 80 269 грн. 72 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 21342 від 02.06.2015 року із зазначенням призначення платежу: «страх.відшкод. ТОВ «Український Лізинговий Фонд» (НОМЕР_1), зг. 814/14-Т/Ц2-621-01-01».
Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1761740, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 1000 гривень 00 копійок.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 49 000 грн. 00 коп. відповідно до встановлених Полісом № АІ/1761740 лімітів відшкодування по майну та франшизи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Генеральним договором добровільного страхування наземного транспорту №108/13-Т/Ц2, предметом якого є страхування транспортного засобу «Мерседес» від 10.09.2013 року, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було відшкодовано на користь Страхувальника 80 269 грн. 72 коп.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку Постановою Южного міського суду Одеської області від 22.05.2015 року у справі №519/491/15-п, якою ОСОБА_2, водія транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
Абзацем 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Суд звертає увагу, що Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов»язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.
Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1761740 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 49 000 грн. 00 коп. (50 000 грн. 00 коп. ліміт відповідальності по майну - 1000 грн. 00 коп. франшизи)
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЗДОЛБУНІВСЬКА, будинок 7-Д, ідентифікаційний код юридичної особи 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОРЩАГІВСЬКА, будинок 154, ідентифікаційний код юридичної особи 33908322) 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22 січня 2016 року.
Суддя О.В. Чинчин