ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.01.2016Справа №910/23198/13
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., суддів - Головіної К.І., Морозова С.М., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фірми «Т.М.М.» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
до За участю За участюОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чаадаєва - 2» Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача «Київського автотранспортного підприємства - 13031» Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна
провизнання права власності
Представники:
від Позивача: Случак О.О. (представник за Довіреністю);
від Відповідача: не з'явились;
від Третьої особи - 1: не з'явились;
від Третьої особи - 2: не з'явились;
Фірма «Т.М.М.» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі також - «Позивач») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чаадаєва - 2» (надалі також - «Відповідач») про визнання права власності.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що Фірма «Т.М.М.» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю є будівельною організацією і виступила генеральним підрядником будівництва житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями на вул. Чаадаєва, 2- Б у Святошинському районі м. Києва, після введення в експлуатацію будинку взяв його на баланс для подальшого обслуговування та експлуатації. Крім того, Фірма «Т.М.М.» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в результаті будівництва отримала у власність нежитлові приміщення, про що отримала 11.03.1998 року свідоцтво про право колективної власності на будинок з вбудовано - прибудованими приміщеннями, виданого Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва, зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації 16.03.1998 року за №9148. Як зазначає Позивач, група нежилих приміщень №60 та №57 є вбудовано - прибудованими до житлового будинку нежилими приміщеннями (відокремленими від житлового фонду), побудованими саме на кошти Фірми «Т.М.М.» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю як інвестора будівництва, а тому не є спільною сумісною власністю власників квартир. За таких підстав, просить Суд визнати за Фірмою «Т.М.М.» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю право приватної власності на групу нежилих приміщень №60 площею 344,,60 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б та на нежиле приміщення №57 площею 43,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б.
Ухвалою суду від 02.12.2013 порушено провадження у справі № 910/23198/13 та призначено її до розгляду на 23.01.2014 року.
Ухвалою від 23.01.2014 суд відклав розгляд справи на 06.02.2014, у зв'язку з неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів по справі.
06.02.2014 через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшли пояснення по справі, в яких останній заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що спірні приміщення є приміщеннями загального користування та відповідно належать на праві спільної сумісної власності власникам квартир у будинку по вул. Чаадаєва, 2-б в м. Києві.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена перерва до 13.02.2014 року.
13.02.2014 через загальний відділ господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній навів свій перелік питань, які необхідно поставити на вирішення судової будівельно-технічної експертизи.
Суд, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, дійшов висновку, що клопотання відповідача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи підлягає задоволенню, оскільки питання, які сторони просять поставити на вирішення судової експертизи потребують спеціальних знань, якими суд не володіє.
За наслідками судового засідання 13.02.2014, судом постановлено ухвалу про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі, яка міститься у матеріалах справи.
Враховуючи, що у судді Привалова А.І. припинились повноваження, відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-23/997 від 05.11.2014 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/23198/13, за результатами якого зазначена справа передана для розгляду головуючій судді Поляковій К.В.
Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/23198/13 із висновком експерта.
Відповідною ухвалою суду від 13.03.2015 справа №910/23198/13 прийнята до свого провадження суддею Поляковою К.В., провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду на 02.04.2015 року.
За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 14.04.2015, враховуючи також надане відповідачем 01.04.2015 клопотання про відкладення розгляду справи, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.04.2015 року.
10.04.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та від відповідача надійшли письмові пояснення на висновок експерта.
До початку судового засідання 14.04.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи до матеріалів справи та від відповідача надійшли письмові доповнення до пояснень від 10.04.2015 року.
У задоволення клопотання відповідача від 14.04.2015 фіксування судового процесу здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 14.04.2015 судом задоволено клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, та відкладено у зв'язку із зазначеним розгляд справи на 23.04.2015, про що винесено відповідну ухвалу.
22.04.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна надійшли документи, витребувані ухвалою суду від 14.04.2015 та клопотання про розгляд справи без уповноваженого представника третьої особи.
За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 23.04.2015 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача "Київське автотранспортне підприємство-13031", продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 14.05.2015, про що виніс відповідну ухвалу суду. Також, у даній ухвалі суд ухвалив викликати для участі у судовому засіданні судового експерта Псярнецького Д.В., витребувати у Святошинській районній в місті Києві держаній адміністрації додаткові документи до матеріалів справи та направити запит до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в місті Києві.
12.05.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист про неможливість прибуття викликаного судового експерта у призначене судове засідання.
За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 14.05.2015 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 26.05.2015 року.
22.05.2015 від Реєстраційної служби Головного управління юстиції в місті Києві через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшов лист у відповідь на запит суду.
За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 26.05.2015 суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача про продовження строку розгляду спору, про зупинення провадження у справі та про витребування доказів та призначив колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів, про що виніс відповідну ухвалу.
27.05.2015 за наслідками повторного автоматичного розподілу справ, визначено для розгляду справи №910/23198/13 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Головіна К.І., Підченко Ю.О., якими прийнято відповідною ухвалою суду справу №910/23198/13 до свого провадження та призначено до розгляду на 22.07.2015 року.
Також, 27.05.2015 від Святошинської районної в місті Києві держаної адміністрації через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли документи, витребувані ухвалою суду від 23.04.2015 року.
04.06.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Реєстраційної служби Головного управління юстиції в місті Києві надійшли документи у відповідь на запит суду.
13.07.2015, на виконання розпорядження В.о. керівника апарату суду, здійснено повторний автоматичний розподіл справ, за наслідками якого для розгляду справи №910/23198/13 визначено колегію суддів у наступному складі: Головуючий суддя Полякова К.В., судді Головіна К.І., Морозов С.М.
Ухвалою суду від 20.07.2015 справу №910/23198/13 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено її до розгляду у відкритому судовому засідання на 22.07.2015 року.
Під час судового засідання 22.07.2015 представником відповідача заявлене клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №910/18221/15, предметом розгляду якої є відсутність права власності та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями, виданого Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва від 11.03.1998 року.
Також, представником відповідача до суду подано клопотання про зупинення провадження у справі №910/23198/13 до вирішення справи №826/13067/15 про визнання протиправним та скасування рішення від 07.02.2013 та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.2015 року (головуючий суддя - Полякова К.В., судді - Головіна К.І., Морозов С.М.) провадження у справі №910/23198/13 за позовом фірми "Т.М.М." у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чаадаєва-2" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача "Київське автотранспортне підприємство-13031" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання права власності до вирішення по суті пов'язаної із нею справи №826/13067/15 Окружного адміністративного суду міста Києва за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чаадаєва-2" до Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 07.02.2013 та зобов'язання вчинити дії зупинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 року ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.07.2015 року у справі №910/23198/13 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 року та ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.07.2015 року у справі №910/23198/13 скасовано, справу №910/23198/13 направлено на розгляд до Господарського суду м. Києва.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/23198/13 у зв'язку з лікарняним судді Полякової К.В.
Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/23198/13 передано до розгляду колегії суддів у складі: Чинчин О.В. (головуючий), суддів - Головіна К.І., Морозов С.М.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.12.2015 року справу №910/23198/13 прийнято до провадження колегією суддів, судове засідання призначено на 24.12.2015 р.
24.12.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про витребування доказів по справі.
24.12.2015 року в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили.
В судовому засіданні представники відповідача подали клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд на місці ухвалив - відкласти розгляд клопотання про витребування доказів до встановлення фактичних обставин по справі, клопотання про відкладення розгляду справи задовольнити.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.12.2015 року відкладено розгляд справи на 19.01.2016 року, у зв'язку з неявкою представників третіх осіб в судове засідання, клопотанням про відкладення розгляду справи.
19.01.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника Відповідача у судове засідання.
В судовому засіданні 19 січня 2016 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В судове засідання представники Відповідача та Третіх осіб не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 року у справі № 910/23198/13, поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 04.01.2016 року уповноваженій особі Третьої особи - 2 ухвали суду від 24.12.2015 р. та поверненням на адресу суду поштового конверта надісланого на адресу Третьої особи - 1.
За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/23198/13 направлялись на адреси Відповідача та Третіх осіб, зазначені на веб-сайті Міністерства юстиції України.
Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач та Треті особи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Що стосується Клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи, Суд зазначає наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статті 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Подане Відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника Відповідача в судове засідання, задоволенню не підлягає, оскільки чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання Відповідача було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду.
Суд, розглянувши Клопотання Відповідача про витребування від Фірми «Т.М.М.» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю доказів звернення до державних органів щодо отримання свідоцтва про право власності на вбудовані нежилі приміщення в будинку №2-Б по вул. Чаадаєва у м. Києві, технічного паспорту на вказані приміщення та по-поверхові плани будинку, документи, які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, документи на підтвердження фінансування будівництва, довідку Управління економіки Київської міської державної адміністрації про виконання умов щодо передачі коштів у порядку пайової участі, зазначає наступне.
Право сторони у справі на подачу клопотання про витребування доказів у разі неможливості їх надати самостійно регулюються приписами ст. 38 ГПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
В пункті 2.1 постави Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання Відповідача про витребування доказів у справі, оскільки матеріалів справи достатньо для прийняття обґрунтованого рішення у справі, а вказані докази не впливають на суть правовідносин сторін.
Приймаючи до уваги, що Відповідач та Треті особи були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Відповідача та Третіх осіб не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 19 січня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Рішенням Київської міської ради народних депутатів виконавчий комітет № 40 від 20.01.1992 року "Про вилучення та відведення АТП 13031 земельної ділянки для будівництва житлового будинку по вул. Чаадаєва у Ленінградському районі" вирішено вилучити із складу земель міської забудови земельну ділянку площею близько 0,44 га, по вул. Чаадаєва в Ленінградському районі, відвести АТП 13031 земельну ділянку, площею близько 0,44 га, для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщенням відділення ощадбанку по вул. Чаадаєва у Ленінградському районі. Земельну ділянку відвести за рахунок земель міської забудови, вільної від забудов, в постійне користування.
Відповідно до довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації №98 від 25.12.1997 року, відповідно до проведеної 19.12.1997 року інвентаризації в новопобудованому 18 поверховому житловому будинку №2б по вул. Чаадаєва в Ленінградському районі встановлено, що загальна наведена площа становить 5 864 кв.м, а також на першому поверсі: приміщення ЖЕКУ 44 кв.м., площа прибудованих приміщень 1042 кв.м, в підвалі торгів. корисна площа 205 кв.м.
Актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта, зареєстрованим Управлінням держархбудконтролю м. Києва №380 від 30.12.1997 року, житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщенням по вул. Чаадаєва, буд. 2-Б прийнято в експлуатацію, з якого вбачається, що замовником будівництва є Київське АТП-13031, генпідрядником є фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю.
Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва на підставі Тимчасового порядку видачі свідоцтва про право власності, угоди про сумісну діяльність від 19.04.1995 №19/95, додаткової угоди від 05.03.1997 №1, акту передачі від 25.02.98, листа АТП 13031 від 25.02.98 №139, Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірмі "Т.М.М" видано свідоцтво серія ЖБ №3 від 11.03.1998 року про право власності на житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями, а саме житловий 18-поверховий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями площею 7156,0 кв.м, який розташований в місті Києві за адресою: вул. Чаадаєва, будинок № 2-Б на праві колективної власності, яке зареєстровано у Київському міському бюро технічної інвентаризації 16.03.1998 року за реєстровим №9148.
Відповідно до акту № 2 приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс, складеним уповноваженими представниками об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чаадаєва-2" та фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю 01.11.2012 року, з балансу фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю на баланс позивача було передано житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б.
Рішенням Установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Чаадаєва, 2, оформленого протоколом №3 від 15.12.1999 року, створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чаадаєва - 2», затверджено статут та обрано правління.
Відповідно до п. 1.6 Статуту об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання
Згідно з п.1.8 Статуту майно об'єднання утворюється з: майна, переданого йому членами об'єднання у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Пунктом 2.1 Статуту визначено, що метою створення об'єднання є забезпечення захисту прав його членів, відповідно до пункту 11.1 цього Статуту, та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Завданням та предметом діяльності об'єднання є: належне утримання будинку та прибудинкової території; забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об'єднання; забезпечення сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання; здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб. (п.2.2 Статуту)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що , група нежилих приміщень №60 та №57 є вбудовано - прибудованими до житлового будинку нежилими приміщеннями (відокремленими від житлового фонду), побудованими саме на кошти Фірми «Т.М.М.» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю як інвестора будівництва, а тому не є спільною сумісною власністю власників квартир. За таких підстав, просить Суд визнати за Фірмою «Т.М.М.» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю право приватної власності на групу нежилих приміщень №60 площею 344,,60 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б та на нежиле приміщення №57 площею 43,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Фірми «Т.М.М.» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Проте, юридично забезпечена можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності (абзац другий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 травня 2005 року № 4-рп/2005 у справі про права акціонерів ЗАТ).
Так, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту даної правової норми право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто, у позивача є право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного позивачу права.
Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права, на захист якого подано позов, останній повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно. Отже, умовами задоволення розглядуваного позову, перш за все, є надання позивачем належних доказів на підтвердження факту приналежності йому спірного майна на праві власності.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що група нежилих приміщень №60 площею 344,,60 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б та нежиле приміщення №57 площею 43,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б не є допоміжними приміщеннями, а тому на підставі статті 392 Цивільного кодексу України вони є власністю Фірми «Т.М.М.» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки побудовані за його власні кошти.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.02.2014 року у справі № 910/23198/14 з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, призначено судову будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Так, висновком експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи №2392/2393/14-43 від 20.02.2015 року, складеного Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що визначити які приміщення були передані на баланс ОСББ «Чаадаєва - 2» від фірми «Т.М.М.» у формі ТОВ за Актом №2 приймання - передачі житлового комплексу з балансу на баланс від 01.11.2012 року не вбачається можливим; визначити які спірні приміщення були зазначені в поверховому плані на час отримання фірмою «Т.М.М.» у формі ТОВ свідоцтва про право власності та які зареєстровані в БТІ не вбачається можливим. Крім того, зазначено, що приміщення групи №57 площею 43,7 кв.м., що розташовані на першому поверсі основної 18-ти поверхової житлової багатоквартирної частини (літера А) будинку 2- Б по вулиці Петра Чаадаєва у м. Києві не відносяться до допоміжних приміщень даного будинку; приміщення групи №60 площею 344,6 кв.м., що розташовані в підвалі двоповерхової нежитлової прибудови (літера А-1) та в підвалі основної частини (літера А) будинку 2- Б по вулиці Петра Чаадаєва у м. Києві не відносяться до допоміжних приміщень основної 18-ти поверхової житлової багатоквартирної частини (літера А) даного будинку. Визначити реальну (фактичну) площу спірних груп нежилих приміщень №57 та №60 в будинку 2- Б по вулиці Петра Чаадаєва у м. Києві не вбачається можливим; виділення в натурі групи приміщень №57 площею 43,7 кв.м. та групи приміщень №60 загальною площею 344,60 кв.м. як окремого об'єкта права власності (окремого індивідуально визначеного нерухомого майна) можливе при умові, якщо це було передбачено проектною документацією на будівництво будівлі та при умові використання даних приміщень відповідно до обумовленого проектом їх функціонального (цільового) призначення. Згідно даних наявної в матеріалах справи інвентаризації документації БТІ та результатів проведеного обстеження, приміщення групи №57 площею 43,7 кв.м., що розташовані на першому поверсі основної 18-ти поверхової житлової багатоквартирної частини (літера А) будинку 2- Б по вулиці Петра Чаадаєва у м. Києві та приміщення групи №60 площею 344,6 кв.м., що розташовані в підвалі двоповерхової нежитлової прибудови (літера А-1) та в підвалі основної частини (літера А) будинку 2- Б по вулиці Петра Чаадаєва у м. Києві не призначені для забезпечення експлуатації житлової частини будинку, його прибудинкової території та побутового обслуговування його мешканців. Дійсна вартість приміщення групи №57 площею 43,7 кв.м., що розташовані на першому поверсі основної 18-ти поверхової житлової багатоквартирної частини (літера А) будинку 2- Б по вулиці Петра Чаадаєва у м. Києві станом на 29.11.2013 року становила 327 660 грн. 00 коп., приміщення групи №60 площею 344,6 кв.м., що розташовані в підвалі двоповерхової нежитлової прибудови (літера А-1) та в підвалі основної частини (літера А) будинку 2- Б по вулиці Петра Чаадаєва у м. Києві станом на 29.11.2013 року становила 1 752 980 грн. 00 коп.
За приписами ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.
Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За таких підстав, Суд приймає до уваги висновки експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи №2392/2393/14-43 від 20.02.2015 року, складені Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз, який був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України), оскільки висновки судової експертизи узгоджені між собою, обґрунтовані, не суперечать іншим матеріалам справи і не викликають сумнівів у їх неправильності. Крім того, Суд зазначає, що проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу", а тому за таких підстав, вказані висновки експертів є належними та допустимими доказами відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, будівництво житлового будинку по вул. Чаадаєва - 2Б в м. Києві відбувалось на підставі Угоди про сумісну діяльність від 19.04.1995 року №19/95, замовником будівництва якого було Київське АТП-13031, генпідрядником є фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю.
Частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 331 Цивільного кодексу України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем, після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію, не було проведено державної реєстрації права власності на новостворені нежилі приміщення, а саме на групи нежилих приміщень №60 площею 344,,60 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б та на нежиле приміщення №57 площею 43,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б.
Крім того, Судом встановлено, що з жовтня 1998 року почалась проводитися реєстрація права власності на квартири як окремі об'єкти нерухомого майна на підставі свідоцтв про право власності, виданих Київською державно адміністрацією та Ленінградською рай адміністрацією народних депутатів м. Києва, що підтверджується листом №32059 (И-2012) від 29.08.2012 року Київського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. На теперішній час квартири у будинку 2 - Б по вулиці Чаадаєва у м. Києві зареєстровані за фізичними особами, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування підстав звернення до суду Позивач в позовній заяві посилається на норми ст. 392 Цивільного кодексу України, в той же час не надаючи до суду доказів належності йому зазначених вище приміщень. Крім того, Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження фінансування об'єкту будівництва, що також підтверджується письмовими поясненнями Позивача від 22.04.2015 року.
Крім того, Суд звертає увагу, що нормами статті 331 Цивільного кодексу України, не передбачено виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення, оскільки таке право власності виникає на підставі державної реєстрації згідно норм діючого законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14.
Крім того, такі висновки, в силу ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковими для господарського суду та мають враховуватися судом при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 07.02.2014р. №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та іншищ речових прав" до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає (стаття 331 ЦК).
У зв'язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.
Таким чином, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи у який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України. Отже, право власності на новостворене нерухоме майно, яке відповідно до закону підлягає державній реєстрації, виникає виключно з моменту такої державної реєстрації.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про встановлення факту відсутності набуття права власності Позивачем на спірні об'єкти, що є основоположним при розгляді справ про визнання спірного права на новобудову, а тому у суду відсутні правові підстави для захисту такого права в судовому порядку.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Фірми «Т.М.М.» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чаадаєва - 2» про визнання права власності на на групу нежилих приміщень №60 площею 344,,60 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б та на нежиле приміщення №57 площею 43,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог Фірми «Т.М.М.» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чаадаєва - 2» про визнання права власності - відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 січня 2016 року.
Головуючий суддя О.В. Чинчин
Суддя К.І. Головіна
Суддя С.М. Морозов