ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.12.2015Справа №908/4950/15
За позовом Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" (01133, Київська область, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7) в особі філії "Бердянськтранс" (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Праці, 39)
про стягнення 22 613,53 грн.
Суддя Селівон А.М.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився ;
Від відповідача: Мащенко О.М. - представник, довіреність № 19 від 01.11.2015.
В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" в особі філії "Бердянськтранс" про стягнення 22613,53 грн., а саме 21418,17 грн. пені та 1195,36 грн. процентів річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 26к від 02.01.15 р. в частині своєчасної плати за отримані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість, за наявності якої позивачем нараховані пеня та проценти річних.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.09.15 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4950/15 та призначено до розгляду на 12.10.15.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.10.15 суд ухвалив матеріали справи № 908/4950/15 передати за встановленою підсудністю до господарського суду м. Києва в порядку ст. ст. 15, 17 ГПК України.
19.10.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва матеріали справи №908/4950/15 надійшли до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2015 справу №908/4950/15 передано для розгляду судді Селівону А.М..
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.10.2015 справу № 908/4950/15 прийнято до провадження суддею Селівоном А.М. та призначено до розгляду на 12.11.2015.
У судове засідання 12.11.2015 з'явився уповноважений представник позивача.
Уповноважений представник відповідача у судове засідання 12.11.2015 не з'явився.
Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103036149497.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 12.11.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява № 485/40-юр від 02.11.2015 про збільшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 29 761,05 грн. за період з 17.02.15 р. по 13.04.15 р. та 3 % річних у розмірі 1595,76 грн. за період 17.02.15 р. - 24.02.15 р., яка долучена судом до матеріалів справи.
Також до початку судового засідання 12.11.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вих. № 419 від 03.11.2015, в якому відповідач заперечує проти позову, посилаючись, зокрема, на те, що позивачем здійснене нарахування пені та процентів річних на передплату за Договором № 26К від 22.01.15 р., а також заперечуючи проти здійсненого позивачем розрахунку пені та процентів річних з посиланням на невчасне отримання рахунків від позивача та відсутність акту звірки взаємних розрахунків. Відзив на позовну заяву судом долучений до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.11.2015 заяву позивача № 485/40-юр від 02.11.2015 про збільшення позовних вимог прийнято судом до розгляд у та спір вирішується з її урахуванням, розгляд справи відкладено на 01.12.2015.
У судове засідання 01.12.2015 з'явився уповноважений представник відповідача
Уповноважений представник позивача у судове засідання 01.12.2015 не з'явився.
Докази отримання позивачем ухвали суду у справі від 12.11.2015, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначені в позовній заяві, на час розгляду справи 01.12.15 р. відсутні.
Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103035311738, в якому зазначено, що поштове відправлення вручене адресату за довіреністю 24.11.15 р..
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 01.12.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли:
- нормативно-правове обґрунтування позовних вимог №506/40-юр від 25.11.2015;
- клопотання про розгляд судової справи даної справи здійснювати без участі представника позивача.;
- заява про зменшення позовних вимог № 501/40- юр від 20.11.2015, в якій позивач просить стягнути на свою користь пеню у сумі 24732,90 грн. за період з 17.02.15 р. по 13.04.15 р. та 3 % річних у сумі 1524,19 грн. за період з 17.02.15 р. по 13.04.15 р., у зв'язку із частковою оплатою нарахованої за Договором №26К від 02.01.2015 пені та трьох процентів річних в сумі 5099,72 грн., в т.ч. 5028,15 грн. пені та 71,57 грн. процентів річних.
Вище перелічені документи судом долучені до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.12.2015 розгляд справи №908/4950/15 відкладено на 28.12.2015.
У судове засідання 28.12.2015 з'явився уповноважений представник відповідача
Уповноважений представник позивача у судове засідання 28.12.2015 не з'явився.
Відомості про вручення позивачу ухвали суду від 01.12.15 р., яка направлялась позивачу на адресу, зазначену в позовній заяві, станом на час проведення судового засідання 28.12.15 р. відсутні.
Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103036153630, в якому зазначено, що станом на 28.12.15 поштове повідомлення вручено адресату за довіреністю 11.12.15 р..
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 28.12.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли пояснення на відзив на позовну заяву №533/40-юр від 16.12.2015, в яких позивач підтримав позовні вимоги та зауважив про те, що твердження відповідача про обов'язковість попереднього вручення рахунків, актів виконаних робіт або необхідності надання гарантійного листа на оплату пені суперечать умовам укладеного між сторонами Договору № 26К від 02.01.15 р. та приписам ст. 625 ЦК України. Пояснення на відзив на позовну заяву судом долучено до матеріалів справи.
Також до початку судового засідання 28.12.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив №514/01 від 18.12.2015 на заяву про зменшення позовних вимог, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, зокрема, про відсутність наданих позивачем належних доказів отримання рахунків з боку відповідача. Відзив на заяву про зменшення позовних вимог судом долучений до матеріалів справи.
Дослідивши в судовому засіданні 28.12.15 р. зміст поданої до початку судового засідання 28.12.2015 заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та 3 % річних, суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та 3 % річних до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем та відповідачем на час розгляду справи 28.12.15 р. суду не надано.
Згідно пункту 2.3. Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника позивача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, позивач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, приймаючи до уваги викладене в нормативно - правовому обґрунтування позовних вимог № 506/40-юр від 25.11.15 р. клопотання позивача про розгляд справи без участі представника ДП «Бердянський морський торговельний порт», беручи до уваги те, що представник відповідача проти розгляду справи за відсутності представника позивача не заперечував, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача, виключно за наявними у справі матеріалами.
При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.
Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.
Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки йому зрозумілі.
Відводу судді представниками сторін не заявлено.
В судовому засіданні 28.12.15 представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та відзиві на заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповів на питання суду.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 02 січня 2015 р. між Державним підприємством "Бердянський морський торговельний порт" (позивач у справі, портовий оператор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" в особі філії "Бердянськтранс" (відповідач за договором, експедитор за договором) укладено договір №26 К (далі - Договір), предметом якого є надання портовим оператором експедиторові послуг по перевалці експортного коксу (коксовий горіх, коксовий дріб'язок).
Відповідно до п. 1.2. Договору цей договір за своєму змісту є змішаним (ст. 628 ЦКУ) і може включати в себе елементи договорів підряду, послуг, транспортного експедирування, зберігання та інше, в яких до правовідносин сторін застосовуються відповідні положення цивільного та господарського законодавства України.
Згідно п. п. 1.3.1.-1.3.2. Договору Експедитор діє на території та акваторії Бердянського порту на підставі договору з вантажовласником, за дорученням, виданим останнім у встановленому порядку і у відповідності з главою 65 Цивільного кодексу України, Закону України "Про морські порти України" від 17.05.2012 № 4709-VІ та Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.04 р. № 1955-ІV. На підставі окремого договору або додаткової угоди до цього договору у відповідності зі ст.929 ЦК України та ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004р. № 1955-ІV експедитор може діяти від свого імені або від імені клієнта (власника вантажу), до цих правовідносин застосовуються положення згідно гл.68 ГКУ «Доручення» і гл.69 ЦКУ «Комісія «.
Розділами 2-8 Договору сторони передбачили планування та організації завезення/вивіз вантажу, обов'язки портового оператора, обов'язки експедитора, ставки, порядок розрахунків, відповідальність сторін тощо.
Відповідно до п. 9.1. Договору договір вступає в силу з 01.01.2015 і діє до 31 грудня 2015, в частині розрахунків по даному договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Вказаний договір підписаний представниками сторін та засвідчений печатками юридичних осіб.
В подальшому сторонами вносились зміни до тексту укладеного Договору.
Так, Додатковою угодою № 1 від 02.02.15 р. Договір доповнено п.5.32 щодо визначення оплати вартості послуг портового оператора у випадку вивезення із порту коксової продукції, а також п.5.2.6 щодо ставок за зберігання вантажу, не пов'язаного з морським вантажообігом.
Додатковою угодою № 2 від 12.02.15 р. сторонами вносились зміни в п.5.33 Договору, Додатковою угодою № 3 від 12.03.15 р. - до п.5.2.1 Договору.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм § 1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України, з елементами договору надання послуг, який регулюється нормами § 4 глави 63 Цивільного кодексу України та договору транспортного експедирування, що регулюється нормами § 4 глави 65 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що можливість укладення сторонами змішаного договору та узгодження ними умов в такому договорі не суперечить приписам ч.2 ст. 628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За приписами ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Статтею 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Відповідно до п. 3.1 Договору портовий оператор надає наступні послуги, пов'язані з вантажними операціями за цим договором: навантаження / вивантаження вантажу, зачистку вагонів після вивантаження вантажу, переміщення вантажу на території порту, технологічне накопичення туза, складські операції з вантажем, зважування, переважування, оформлення приймально-здавальних, вантажних і транспортних (провізних) документів та інші роботи і послуги відповідно до умов цього договору.
Згідно п. 3.2.2. Договору прийом вантажу портових операторів проводиться згідно письмової інструкції експедитора.
Еекспедитор завозить в порт вантаж, на який оформлений запродажний контракт, направляє вантажі в порт лише за умови їх включення до плану завезення відповідно до розділу 2 цього договору. Забезпечує рівномірне надходження вантажу в порт (п. 4.1 Договору).
Відповідно п. 4.38 Договору протягом 15 календарних днів після укладення договору експедитор направляє портових операторів лист з переліком осіб, зразками їх підписів, які мають право отримувати рахунки, акти виконаних робіт / наданих послуг, податкові накладні, виписані портових операторів. При отриманні рахунку, акту виконаних робіт / наданих послуг, податкової накладної уповноважена особа експедитора в обов'язковому порядку робить відмітку в журналі вручення зазначених документів в їх отриманні, із зазначенням дати отримання, ПІБ уповноваженої особи та ставить підпис.
Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до п. 5.1. Договору тариф за виконання навантажувально-розвантажувальних робіт при перевезенні експортного коксу навалом встановлюється у розмірі 40,76 грн. за одну тонну вантажу (що складає 5,1 доларів США за одну тонну вантажу за курсом НБУ на 20.12.13 р.). Зазначений тариф відповідає тарифам 1-ї категорії та затверджено Наказом - "БМТП".
Умовами п. 5.2.1. Договору визначені ставки, які сплачує експедитор за зберігання коксу на відкритих складських площах Портового оператора, з моменту прибуття вантажу в порт (неповні добу приймаються за повні).
Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 5.21 Договору оплата за даним Договором за навантажувально- розвантажувальні роботи та всі інші послуги, що надаються портовим оператором (за виключенням плати за зберігання) розраховуються за тарифами та ставками, що діють на дату надання портовим оператором послуг.
Пунктом 5.22 Договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється експедитором в національній валюті України на розрахунковий рахунок Портового оператора. Можлива оплата за експедитора покупцем вантажу-нерезидентом, в доларах США в порядку, встановленому цим договором.
За фактом виконаних робіт (наданих послуг) портом складається акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), в двох екземплярах і направляється замовнику разом з остаточним рахунком. Експедитор зобов'язаний протягом 15 банківських днів підписати акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), повернути підписаний екземпляр акту портовому оператору та здійснити взаєморозрахунки з портовим оператором за остаточним рахунком з урахуванням здійсненої передоплати по передньому рахунку. У випадку, якщо експедитор не надав портовому оператору підписаний акт або вмотивовану відмову підписати акт у вказаний строк, такий акт, підписаний тільки портовим оператором є належним доказом належного виконання портовим оператором усього об'єму послуг, вказаних в даному акті (пункт 5.25. Договору).
Як встановлено судом за матеріалами справи позивач протягом 2015 року надавав відповідачеві послуги по перевалці коксу, що підтверджується Актами здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 1 735 840,79 грн. за період з 01.02.15 р. по 24.03.15 р., що містять підписи замовника, виконавця та засвідчені печатками сторін.
Додатково позивачем на підтвердження наданих послуг (виконаних робіт) надані копії рахунків №1504003500 від 01.02.2015, №1504004300 від 09.02.2015, №1504004400 від 09.02.2015, №1508011100 від 11.02.2015, №1508011300 від 11.02.2015, №1508011400 від 11.02.2015, №1508012500 від 13.02.2015, №1508012600 від 13.02.2015, №1508012900 від 13.02.2015, №1508027300 від 24.03.2015, №1508028200 від 27.03.2015, №1508031300 від 31.03.2015, №1508031400 від 31.03.2015, №1508031500 від 31.03.2015, №1508032800 від 31.03.2015, №1508033000 від 31.03.2015, №1508033100 від 31.03.2015, №1508032800 від 31.03.2015, №1508033000 від 31.03.2015, №1508033100 від 31.03.2015, №1508033900 від 02.04.2015, № 150802620 від 23.03.2015, № 1508026400 від 24.03.2015, № 1504009000 від 30.03.2015, дати виставлення яких співпадають з датами складання та підписання актів здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг). Факт отримання відповідачем вказаних рахунків підтверджується копіями журналу вихідної кореспонденції позивача.
При цьому, як вбачається із наданих позивачем актів, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг (виконання робіт) у відповідача відсутні.
Факт отримання вказаних послуг та їх розмір відповідачем не заперечувався.
Доказів пред'явлення відповідачем заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг (виконаних робіт) та відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг (виконаних робіт) та підписання актів, а також претензій щодо повного та належного виконання ДП «Бердянський морський торговельний порт» умов Договору до суду не надходило.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з надання послуг по перевалці експортного коксу у відповідності до умов Договору та в обсягах, зазначених в актах здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг), а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги без будь - яких зауважень.
Згідно з п. 5.26 Договору розрахунок по даному договору здійснюється протягом 15-ти календарних днів на підставі виставленого рахунку, починаючи з дня, наступного за днем виписки рахунку.
У випадку затримки оплати платежів за виконані роботи (надані послуги), експедитор за вимогою портового оператору сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, 3% річних та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, до моменту повного погашення заборгованості. Штрафи та пеня нараховуються починаючи з 16-го дня, наступного за днем виписки рахунку. Датою оплати платежів вважається дата зарахування засобів на поточний рахунок портового оператору.
Окрім цього за умовами п.5.29 Договору за наявності у експедитора мотивованих заперечень проти будь - якої частини пред'явлених платежів, він зобов'язаний безспірну суму оплатити в порядку, передбаченому умовами Договору, а зі спірних питань надати портовому оператору обґрунтовані мотиви відмови в письмовому вигляді не пізніше 5-ти днів з моменту отримання рахунків. При неотриманні обгрунтованих заперечень експедитора на протязі зазначеного строку, претензії експедитора за виставленими рахунками портовим оператором не приймаються та рахунки вважаються повністю акцептованими експедитором. У випадку не надходження обгрунтованих заперечень або надходження необґрунтованих заперечень, експедитор сплачує пеню за затримку платежів у відповідності до умов Договору.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Однак, як підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідач систематично допускав порушення договірних зобов'язань в частині несвоєчасної оплати наданих послуг (виконаних робіт) та здійснював оплату з простроченням строків, встановлених п. 5.26 Договору.
При цьому суд зазначає, що між сторонами відсутній спір щодо обсягу та змісту наданих послуг (виконаних робіт) або їх вартості, оскільки як свідчать матеріали справи та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, всі вищезазначені виставлені позивачем рахунки оплачені відповідачем в повному обсязі.
Доказів наявності будь - яких заперечень відповідача щодо пред'явлених позивачем до сплати платежів, в тому числі в строки, передбачені умовами п. 5.29 Договору, матеріали справи не містять.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із претензією № 246/40юр від 17.06.2015 про сплату пені та 3 % річних у розмірі 235405,36 грн., однак зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Так, виходячи з положень частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.
Відповідно до п. 5.26 Договору у разі затримки оплати платежів за виконані роботи / надані послуги, експедитор на вимогу Портового оператора, оплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки платежу, 3% річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, до моменту повного погашення заборгованості. Штрафи і пеня нараховуються починаючи з 16-го дня, наступного за днем виписки рахунку. Оплата пені не звільняє експедитора від обов'язку сплатити остаточний рахунок у повному обсязі. Датою оплати платежів вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок портового оператора.
Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 24732,90 грн. за період з 17.02.15 р. по 13.04.15 р. та 3 % річних в сумі 1524,19 грн. за період з 17.02.15 р. по 13.04.15 р., які останній просив стягнути з відповідача в поданій позовній заяві відповідно до наданих розрахунків, з урахуванням поданих заяв про зміну (збільшення та зменшення) розміру позовних вимог.
Згідно п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова №14) Постанови №14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог.
За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені та процентів річних судом встановлено, що розмір процентів річних, перерахований судом у відповідності до вимог законодавства та положень Договору з урахуванням визначеного позивачем періоду становлять 1524,09 грн. процентів річних, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів річних за несвоєчасну оплату наданих за Договором послуг (виконаних робіт) підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 1524,09 грн..
Розмір пені, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду, є більшим, ніж заявлено позивачем, і становить 24783,18 грн.. Проте, приймаючи до уваги пред'явлення позивачем до стягнення пені в сумі 24732,90 грн., виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині пені, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми пені за несвоєчасну оплату наданих послуг (виконаних робіт) підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем, а саме 24732,90 грн. пені.
У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору №26 К від 02.01.2015 або його окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
Щодо заперечень відповідача проти позову з підстав неправомірності надання позивачем послуг за Договором без здійснення попередньої оплати суд зазначає, що відповідно до умов Договору не надання послуг у зв'язку із наявністю боргу зі сторони відповідача є правом, а не обов'язком позивача.
Окрім цього у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Частиною 3 ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язані свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або не виконає його в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Суд зазначає, що вказане правило має загальний характер та розповсюджується на будь - які зустрічні зобов'язання, до яких відносяться і зобов'язання, які випливають із договору надання послуг (підряду).
При цьому за приписами ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Тобто, позивач не скористався належним йому передбаченим ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України та умовами п. 6.2 Договору, згідно якого за наявності заборгованості експедитора портовому оператору останній має право не надавати послуги за даним договором до погашення заборгованості, тобто правом зупинити або відмовитись частково чи в повному обсязі від виконання свого обов'язку щодо надання послуг (виконання робіт) за Договором внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання щодо попередньої оплати послуг. При цьому, оскільки позивачем здійснено виконання умов Договору щодо надання послуг (виконання робіт) незважаючи на несвоєчасне виконання іншою стороною свого обов'язку, відповідач повинен був виконати свій обов'язок щодо оплати послуг (робіт) вчасно.
Більше того, сторони умовами п. 5.26 Договору передбачили умови кінцевого розрахунку між сторонами за надані послуги (виконані роботи).
При цьому суд звертає увагу, що позивачем здійснено нарахування пені та 3% річних та заявлено до стягнення відповідні суми не на несплачену попередню оплату за Договором, як помилково зазначає у відзиві відповідач, а на прострочене грошове зобов'язання з оплати вже наданих послуг (виконаних робіт) за Договором.
Щодо заперечень відповідача проти позову з посиланням на неотримання всіх рахунків, на підставі яких позивачем нараховується пеня та 3% річних, судом зазначається, що відповідно до умов спірного Договору його предметом є надання позивачем послуг перевалки експортного коксу, які включають в себе процеси переміщення, оформлення та опрацювання вантажів та транспортних засобів в порту позивача, які кореспондуються з обов'язком останнього здійснити відповідну оплату.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, за висновками суду, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з надання послуг (виконання робіт) згідно Договору, так і факт виникнення у відповідача зобов'язання з їх оплати поставленого, є акти здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг), які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень.
Проте, суд наголошує, що саме ці документи є первинними бухгалтерським документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість виконаних робіт (наданих послуг). При цьому рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.
Отже, підписання замовником (відповідачем) актів здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг), які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги (виконані роботи).
Суд звертає увагу сторін, що Цивільним кодексом, а саме ч. 1 ст. 212 зазначено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Разом з тим, ч.1 ст. 613 передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Отже, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку оплати поставлений надані позивачем послуги (виконані роботи).
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 29.09.09 р. у справі № 3-3902-к09.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач був зобов'язаний виконати свій обов'язок за спірним Договором та вчинити відповідні дії для здійснення оплати за надані позивачем послуги (виконані роботи) навіть за відсутності відповідного рахунку, враховуючи, що сам факт надання ДП «Бердянський морський торговельний порт» послуг з перевалки експортного коксу відповідачем не заперечувався.
Стосовно тверджень відповідача щодо несвоєчасного отримання частини рахунків, а отже, як наслідок, невірного нарахування пені та процентів річних, оскільки початок нарахування пені не відповідає умовам Договору, суд зазначає, що умовами договору не передбачено залежність строку оплати наданих послуг (виконаних робіт) від дати отримання рахунку відповідачем. Момент оплати, відповідно до умов Договору, визначається датою виписки рахунку, яка співпадає з датою складання та підписання актів здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг), а саме протягом 15-ти календарних днів починаючи з дня, наступного за днем виписки рахунку, а не датою отримання рахунку такого рахунку відповідачем, що протирічить умовам Договору.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" (01133, Київська область, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7; код ЄДРПОУ 32382179) в особі філії "Бердянськтранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Праці, 39; код ЄДРПОУ 39400445) на користь Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7; код ЄДРПОУ 01125761) 24732,90 грн. пені, 1524,09 грн. процентів річних та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складений та підписаний 21 січня 2016 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Суддя А.М.Селівон