ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.01.2016Справа №910/24148/15
За позовом Приватного акціонерного товариства «Завод з виробництва ядерного палива»
до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажний трест «Південенергомонтаж»
про стягнення 4 556 751, 01 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Левченко О.В., Солянін О.В.
від відповідача: Бешуля К.С.
Приватне акціонерне товариство «Завод з виробництва ядерного палива» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажний трест «Південенергомонтаж» про стягнення заборгованості у розмірі 3 445 478,88 грн., 971 256, 41 грн. - інфляційних втрат, 92 717,33 грн. - 3 % річних від суми боргу, 47 298, 39 грн. - пені у розмірі 0,01 % від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/24148/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.10.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Одночасно з поданням позову Приватне акціонерне товариство «Завод з виробництва ядерного палива» подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача на рахунках, які йому належать.
В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на недобросовісні дії відповідача щодо повернення грошових коштів, що може мати значні шкідливі наслідки.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу. Про забезпечення позову виноситься ухвала.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
За приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Згідно з п 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
В той же час, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про ускладнення та/або неможливість виконання рішення суду у майбутньому, а також доказів вчинення відповідачем або іншими особами фактичних дій, спрямованих на витрачання коштів, що є предметом розгляду у даній справі.
Крім того, суд звертає увагу, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливість накладення арешту одночасно і на майно, і на грошові кошти боржника.
За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову повністю.
У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем було допущено порушення умов договору генерального підряду № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р. щодо забезпечення відповідача проектною документацією, що призвело до недотримання відповідачем строків виконання будівельних робіт і завершення будівництва вцілому.
Крім того, відповідач зазначає, що ним було у повному обсязі використано перерахований Приватним акціонерним товариством «Завод з виробництва ядерного палива» аванс у розмірі 8 232 239, 00 грн., а саме - перераховано грошові кошти на користь субпідрядника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком «Бетон-Строй».
Також відповідач вказує про укладення ним договору про надання повагу техніки на об'єкті будівництва з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», однак у зв'язку із проведенням антитерористичної операції та початком військових дій на території донецького аеропорту, які розпочалися 26.05.2014 р., працівники Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» не мали доступу до своєї техніки, яка перебувала на будівництві об'єкту «Центр ділової та адміністративної авіації» Міжнародного аеропорту м. Донецьк ім. С.С. Прокоф'єва, що фактично унеможливило виконання відповідачем зобов'язань перед Приватним акціонерним товариством «Завод з виробництва ядерного палива».
13.11.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажний трест «Південенергомонтаж» надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 910/28459/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажний трест «Південенергомонтаж» до Приватного акціонерного товариства «Завод з виробництва ядерного палива» про визнання недійсним договору № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Відповідно до п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.
В той же час, суд відзначає, що розглядаючи даний спір по суті, суд може самостійно надати оцінку договору № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р., а відтак - обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи № 910/24148/15, суд може становити безпосередньо в межах даної справи, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі.
Крім того, як встановлено судом, на момент прийняття рішення у даній справі, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 р. у справі № 910/28459/15 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажний трест «Південенергомонтаж» відмовлено.
Також відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтком «Бетон-Строй».
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
Як зазначається у п. 1.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" питання про допущення або залучення третьої особи вирішується з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
В той же час, дослідивши зміст позовної заяви, суд дійшов висновку, що рішення і даній справі не вплине на права та/або обов'язки Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтком «Бетон-Строй» щодо сторін у даній справі, у зв'язку з чим суд визнає необґрунтованим клопотання відповідача та відмовляє у його задоволенні.
Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У даному судовому засіданні представник позивача подав пояснення по справі, у яких зазначає, що відповідачем не надано доказів погодження позивачем Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком «Бетон-Строй» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Донсгіецмонтаж» у якості субпідрядників за договором підряду № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 14.01.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
30.08.2013 р. Приватним акціонерним товариством "Завод з виробництва ядерного палива" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" укладено договір генерального підряду № 30-08-13/1, за умовами якого відповідач зобов'язався за дорученням позивача та відповідно до проектної документації та умов договору виконати підготовчі роботи з будівництва "Завод з виробництва ядерного палива" в с.м.т. Смоліно, Маловисківскього р-ну, Кіровоградської області згідно проекту підготовчих робіт, а позивач - здійснити оплату виконаних робіт на підставі форми КБ-2в і форми КБ-3, згідно із графіком фінансування з урахуванням календарного графіку виконання робіт.
Відповідно до п. 3.1. договору ціна робіт є твердою та становить 41 161 195, 00 грн. в тому числі 6 860 199, 00 грн. - податок на додану вартість визначається на підставі договірної ціни, яка вказана у додатку № 4 до цього договору та протоколу про узгодження договірної ціни, який є додатком № 5 до цього договору.
Відповідно до п.п. 4.10., 4.11. договору позивач в частині фінансування виконання робіт по підготовчому періоду будівництва "Завод з виробництва ядерного палива" перераховує відповідачу аванс у розмірі 20 %, що становить 8 232 239, 00 грн. вартості робіт за договором після надання відповідачем гарантії Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк». Відповідач зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченню тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються позивачу. Позивач протягом п'яти робочих днів з дня укладення договору сплачує відповідачу суму авансу.
У відповідності до п.п. 5.1.1., 5.1.4. договору відповідач зобов'язаний розпочати виконання робіт протягом 10-ти календарних днів з моменту передачі йому позивачем певних документів. У разі несвоєчасного передання позивачем проектно-кошторисної документації позивачу, або невиконання позивачем п. 5.1.1. договору в повному обсязі, строк виконання робіт, що визначається календарним графіком переноситься на відповідну кількість днів прострочення з укладанням сторонами додаткової угоди до цього договору.
Згідно з п. 5.5.1. договору відповідач має право залучати до виконання спеціальних робіт субпідрядників за погодженням з позивачем. Відповідач відповідає за результати роботи субпідрядників і виступає перед позивачем як генпідрядник, а перед субпідрядником як замовник.
Відповідно до п. 5.7.1. договору позивач за актом приймання передачі надає відповідачу будівельний майданчик та необхідну дозвільну документацію протягом 10-ти календарних днів з дня підписання договору.
Пунктами 8.2., 8.3. договору передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов'язання за договором внаслідок дії непереборної сили повинна, не пізніше ніж протягом 5-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмові формі із наданням документів, що посвідчують такі обставини. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є свідоцтво, видане Торгово-промисловою палатою України або відповідною регіональною Торгово-промисловою палатою.
Договір, відповідно до п. 10.1., набуває чинності з дня його укладення/підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Згідно з п. 10.5.4. договору сторона, яка вважає за пот
Відповідно до графіку видачі робочої документації по проекту підготовчих робіт "Завод з виробництва ядерного палива", документи мають бути передані відповідачу не пізніше 17.09.2013 р.
У подальшому сторонам вносились зміни до договору № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р. шляхом укладення відповідних додаткових угод.
Так, відповідно до додаткової угоди № 4 від 14.03.2014 р. внесено зміни до п. 4.10. договору № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р. та встановлено, що по закінченню дев'ятимісячного терміну невикористані суми авансу повертаються позивачу.
Крім того, сторони вносили зміни до календарного графіку виконання робіт за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р., за яким будівельні роботи мають бути виконані у період вересень 2013 року - листопад 2014 року.
Платіжним дорученням № 2 від 07.10.2013 р. позивач перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" аванс за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р. у розмірі 8 232 239, 00 грн.
В матеріалах справи містяться засвідчені копії атів виконаних робіт та актів приймання-передачі обладнання, які підписані сторонам та скріплені їх печатками, на загальну суму 5 383 600, 40 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що оскільки відповідачем у дев'ятимісячний строк не використано перерахований за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р. аванс, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" зобов'язано повернуто невикористану частину Приватному акціонерному товариству "Завод з виробництва ядерного палива", що становить 2 848 638, 60 грн.
Крім того, позивач вказує про укладення договорів про погашення заборгованості № 28-02-14/1 від 13.03.2014 р. та № 03-03/14/1 від 19.03.2014 р. між Приватним акціонерним товариством "Завод з виробництва ядерного палива", Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід Кепітал», відповідно до яких позивачем для погашення заборгованості відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід Кепітал» перераховано останньому грошові кошти, які зараховані в рахунок оплати за виконані відповідачем будівельні роботи за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Кепітал» грошові кошти на загальну суму 6 259 680, 00 грн.
При цьому, позивач зазначає, що виконання відповідачем будівельних робіт за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р. підтверджується на суму 5 662 839, 72 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 596 840, 28 грн.
Нормативно обґрунтовуючи позов, Приватне акціонерне товариство "Завод з виробництва ядерного палива" посилається на загальні положення Цивільного кодексу України, що регулюють зобов'язальні відносини.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Проаналізувавши зміст договору № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р., а також норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що за своїми правовими ознаками вказаний договір є договором будівельного підряду.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
У відповідності до ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно з ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що відповідно до графіку видачі робочої документації по проекту підготовчих робіт "Завод з виробництва ядерного палива" (додаток 3 до договору № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р.) документи мають бути передані відповідачу не пізніше 17.09.2013 р.
При цьому, виходячи із приписів п. 5.7.1. договору № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р. позивач зобов'язаний був передати відповідачу будівельний майданчик та дозвільну документацію не пізніше 09.09.2013 р.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що декларація про початок робіт датована 17.09.2013 р., а відтак - фактично була передана відповідачу не раніше вказаної дати, тобто з порушенням встановленого договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р. строку.
Крім того, в матеріалах справи міститься акт прийому-передачі документації № 29 від 07.08.2014 р., за яким відповідачу передавались документи по об'єкту "Завод з виробництва ядерного палива", в той час як відповідно до графіку видачі робочої документації (додаток 3 до договору № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р.) кінцевим строком передачі такої документації є 17.09.2013 р.
Також з наявних у справі актів приймання-передачі технічної документації вбачається, що проектно-кошторисна документація за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р. фактично передавалась відповідачу з порушенням встановленого договором строку.
Тож, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що фактично прострочення виконання відповідачем робіт за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р. обумовлене простроченням позивача щодо надання проектно-кошторисної та дозвільної документації.
При цьому, за умовами договору № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р. строк виконання робіт переноситься на відповідну кількість днів у разі затримки з боку позивача.
Вищевказані обставини позивачем не спростовані, доказів протилежного суду не надано.
Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтком «Бетон-Строй» укладено договір № 07/10-19 від 07.10.2013 р., за умовами якого останнє зобов'язалось своїми та залученими силами і коштами виконати роботи на об'єкті "Завод з виробництва ядерного палива.
З матеріалів справи вбачається, що листом № 219 від 20.12.2013 р. відповідач надав позивачу перелік залучених субпідрядників, серед яких зокрема, вказано і Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтком «Бетон-Строй» та заперечень позивача щодо залучення останнього матеріали справи не містять.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.4. договору № 07/10-19 сума договору є динамічною та визначається протоколом узгодження договірної ціни. Відповідач щомісяця здійснює оплату виконаних робіт на підставі пред'явлених актів виконаних робіт форми КБ-2В і КБ-3 протягом 10-ти календарних днів після підписання акту виконаних робіт.
Судом встановлено, що отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р. аванс у сумі 8 232 239, 00 грн. перерахований останнім на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком «Бетон-Строй» у якості оплати робіт за договором № 07/10-19 від 07.10.2013 р., що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи.
Тобто, на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" не є фактичним володільцем грошових коштів (авансу), перерахованих позивачем за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р.
При цьому, позивач визначає правову природу заявленої до стягнення суми, як заборгованість та посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" п. 4.10. договору № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р. щодо повернення авансу.
За змістом ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р. встановлено, що він діє з дня його укладення/підписання сторонами та до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Документально підтверджених відомостей щодо фактичного розірвання договору № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р., або ініціювання його розірвання однією із сторін матеріали справи не містять.
При цьому суд враховує, що Приватне акціонерне товариство "Завод з виробництва ядерного палива" не заперечує факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Південенергомаш" зобов'язань за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р. та в межах даної справи не йдеться про порушення відповідачем договірних зобов'язань.
Стосовно тверджень позивача про погашення заборгованості відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід Кепітал» відповідно до укладених договорів про погашення заборгованості № 28-02-14/1 від 13.03.2014 р. та № 03-03/14/1 від 19.03.2014 р., відповідно до яких позивачем для погашення заборгованості відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід Кепітал» перераховано останньому грошові кошти, які зараховані в рахунок оплати за виконані відповідачем будівельні роботи за договором № 30-08-13/1 від 30.08.2013 р., суд відзначає, що за приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Однак заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід Кепітал» документально не підтверджена та позивачем належними доказами не доведена.
Водночас суд звертає увагу, що за правилами ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Висновки щодо застосування саме норм ст. 849 Цивільного кодексу України викладені у постановах Верховного Суду України від 14.10.2014 р. у справі № 922/1136/13 та від 22.01.2013 р. у справі № 5006/18/13/2012, а також застосовані Вищим господарським судом України при касаційному перегляді справ та наведені у відповідних постановах від 11.03.2015 р. у справі № 925/1418/14, від 23.02.2015 р. у справі № 927/1276/14 та від 04.02.2015 р. у справі № 914/740/14 зазначається.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п.п. 1, 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.
Відтак, суд вирішує спір виходячи із заявлених позивачем вимог, що становлять предмет спору та, відповідно, не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення такого предмету, а також підстав позову.
Тож, здійснивши оцінку наведених сторонами обґрунтувань та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості у розмірі 3 445 478, 88 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 971 256, 41 грн. - інфляційних втрат, 92 717,33 грн. - 3 % річних від суми боргу, 47 298, 39 грн. - пені у розмірі 0,01 % від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Таки чином, застосування наведених норм можливе у разі наявності прострочення виконання договірного зобов'язання, в той час як у даному випадку суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених Приватним акціонерним товариством "Завод з виробництва ядерного палива" вимог, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 19.01.2016 р.
Суддя Пригунова А.Б.