ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без розгляду
11 грудня 2015 року м. Київ № 826/26844/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Качура І.А., розглянувши адміністративний позов
ОСОБА_1
доНаціонального банку України
провизнання протиправним та скасування Наказу №4690-к
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного банку України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Національного банку України від №4690-к від 19.10.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 19 жовтня 2015 року з посади начальника Головного управління господарського забезпечення Національного банку України;
- зобов'язати Національний банк України поновити ОСОБА_1 на роботі з 19 жовтня 2015 року на посаді начальника Головного управління господарського забезпечення Національного банку України;
- стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення - 19 жовтня 2015 року по день винесення рішення судом.
Дослідивши позовний матеріал та долучені до нього документи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви по справі без розгляду, зважаючи на наступне.
З позовного матеріалу встановлено, що позивач обіймав посади в Національному банку України починаючи з 20.01.2011 року.
Відповідно до наказу Національного банку України №4690-к від 19.10.2015, начальника Головного управління господарського забезпечення Національного банку України ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, у відповідності до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Позовну заяву про оскарження вказаного наказу подано до суду позивачем через канцелярію суду лише 09.12.2015р.
В розрізі наведеного, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
У відповідності до статті 64 Закону України "Про Національний банк України"- працівниками Національного банку є службовці та обслуговуючий персонал Національного банку. Службовцями вважаються особи, які безпосередньо беруть участь у виконанні функцій Національного банку та займають посади, передбачені штатним розписом. Правління Національного банку визначає перелік посад працівників, трудовий договір з якими укладається у формі контракту. Службовці Національного банку є державними службовцями, і до них застосовуються норми Закону України "Про державну службу", якщо цей Закон не встановлює іншого.
Так, до публічної служби у встановлених випадках відноситься державна служба. Так, за змістом статті 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII державна служба - це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів. Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та і функцій держави, оплачується з державних коштів.
Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але у задоволенні цього позову може бути відмовлено на тій підставі, що пропущено строк звернення.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивач у просить визнати протиправним та скасувати наказ Національного банку України від №4690-к від 19.10.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 19 жовтня 2015 року з посади начальника Головного управління господарського забезпечення Національного банку України
Разом з тим, позивачем не надано пояснень щодо причин пропущення встановленого строку звернення до суду з даним позовом та належних доказів на підтвердження неможливості вчасного звернення до суду з даним позовом з поважних причин.
Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ч. 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Керуючись ст. 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправним та скасування Наказу №4690-к.
У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
2. Роз'яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє його права звернутися до адміністративного суду в загальному порядку з клопотанням про поновлення строку звернення до суду з визначенням поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.А. Качур