14 грудня 2015 року (16:56) м. Київ 810/5222/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., представника позивача Артем'єва І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Суть спору: ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 534-15 від 22.06.2015 та податкової вимоги № 29569-10 від 21.10.2015.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що відповідачем було безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення № 534-15 від 22.06.2015, яким ОСОБА_1 визначений розмір річної орендної плати у сумі 13 381, 17 грн. та податкову вимогу № 29569-10 від 21.10.2015, якою позивачу нарахований податковий борг зі сплати орендних платежів у сумі 6 784, 10 грн., оскільки розмір орендної плати, який підлягає до сплати позивачем, визначений у договорі оренди земельної ділянки, що був укладений 05.04.2011 між ОСОБА_1 та Володарською селищною радою та до якого будь-які зміни внесені не були.
Позивач вказав на те, що ОСОБА_1 було в повному обсязі сплачено орендні платежі, які встановлені вказаним договором.
Крім того, позивач зазначив про те, що Податковим кодексом України встановлено, що орендна плата сплачується на підставі та умовах, визначених у договорі, що на думку позивача, свідчить про безпідставність прийняття податковим органом оспорюваних рішень. Також позивач посилається на порушення відповідачем строку надсилання рішення про продовження строку розгляду скарги, поданої платником податку на оскаржуване податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, що, відповідно до положень п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, тягне за собою задоволення скарги в повному обсязі.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав на те, що у відповідності до визначеної Володарською селищною радою нормативно-грошової оцінки орендованої позивачем земельної ділянки, сума орендної плати, яку має сплатити позивач за 2015 рік, становить 13 831, 17 грн.
Відповідач зазначив про те, що ОСОБА_1 не в повному обсязі здійснила оплату вказаної суми річної орендної плати, що в свою чергу, зумовило винесення відповідачем щодо позивача податкової вимоги, якою її нарахований податковий борг з орендних платежів в сумі 6 784, 10 грн.
Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив та надіслав на адресу суду клопотання б/н б/д (вх. № 20906/15 від 14.12.2015) про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутністю представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
05.04.2011 між Володарською селищною радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець зобов'язався надати орендарю в користування на умовах оренди земельну ділянку, загальною площею 0,0489 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для обслуговування існуючої нежитлової будівлі по АДРЕСА_2.
Згідно з п. 4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянок, видану відділом Держкомзему у Володарському районі Київської області 15.02.2011 за № 603, становить 11 740, 89 (одинадцять тисяч сімсот сорок гривень 89 копійок).
Пунктом 6 договору встановлено, що договір укладено на 49 років.
Відповідно до п. 7 договору орендна плата згідно рішення тридцять сьомої сесії п'ятого скликання Володарської селищної ради «Поро орендну плату за землю, яка передана гр. ОСОБА_1» від 27.07.2010 № 2403-37-V вноситься орендарем щорічно у сумі 1 408, 91 (одна тисяча чотириста вісімдесят гривень 91 копійка). Відповідно до розрахунку розміру орендної плати, орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 117, 41 (сто сімнадцять гривень 41 копійка) на рахунок Володарської селищної ради з подальшим врахуванням коефіцієнтів індексації не пізніше п'ятнадцятого числі наступного за звітним.
Згідно з п.8 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Орендна плата вноситься не пізніше 15 числа наступного за звітним (п. 9 договору).
Пунктом 10 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів внаслідок інфляції; в інших випадках передбачених законодавством.
Відповідно до п.15 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у десятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2011 Володарською селищною радою Київської області було прийнято рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель смт. Володарка 3 90-4(п)-VI, у відповідності до якого було змінено нормативну грошову оцінку земель.
12.03.2013 Володарською селищною радою прийнято рішення № 837-21- VI, яким в односторонньому порядку було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 08.04.2011 № 322165514000055, який був укладений між Володарською селищною радою та ОСОБА_1
Так, зокрема, вказаним рішенням було внесено зміни до пунктів 4 та 7 договору, зокрема, встановлено, що грошова оцінка земельної ділянки становить 123 042, 18 грн., а орендна плата вноситься позивачем щорічно в 9 (дев'яти) кратному розмірі земельного податку.
Також, судом встановлено, що 20.05.2013 Володарська селищна рада звернулася до позивача з листом № 02-20/153, в якому ОСОБА_1 було запропоновано внести зміни до договору оренди шляхом викладення предмету договору в редакції, з урахуванням збільшеного розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та повідомила про факт збільшення такої грошової оцінки. До вказаного листа був доданий проект додаткової угоди № 1 до договору оренди земельної ділянки від 08.04.2011 3 3221655140000055.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було надано письмову відповідь б/н від 18.06.2013 на вказаний лист, якою позивач повідомила про те, що вона не погоджується із указаною пропозицією про внесення змін у договір оренди.
Судом встановлено, що на адресу Тетіївської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від Володарської селищної ради Київської області надійшов лист вих. № 02-20 від 31.01.2015, яким відповідача було повідомлено про те, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, яку орендує ОСОБА_1, становить 153 679, 68 грн. При цьому, розмір плати за 2015 рік складає 13 831, 17 грн., що відповідає 9 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, Володарським відділенням Тетіївської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі вищевказаного листа, було прийнято податкове повідомлення-рішення № 53415 від 22.02.2015, яким позивачу донараховано до сплати грошове зобов'язання із орендної плати на суму 13 831, 17 грн.
Вказане податкове повідомлення було отримано позивачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення.
Судом встановлено, що позивач, не погодившись з прийняттям вказаного податкового повідомлення-рішення, звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області зі скаргою вих. № 202 від 06.07.2015 (вх. № 4773/14/10-36 від 15.07.2015), у якій ОСОБА_1 просила вказаний контролюючий орган скасувати податкове повідомлення-рішення № 534-15 від 22.06.2015.
З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2015 ГУ ДФС у Київській області було прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги за № 1302/14/10-36-10-01-04.
За результатом розгляду вищевказаної скарги ГУ ДФС у Київській області було прийнято рішення № 1508/1/10-36-10-01-04 від 11.09.2015, яким вищевказане податкове повідомлення-рішення Володарського відділення Тетіївської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Також, ОСОБА_1 зверталась зі скаргою на вищезазначене податкове повідомлення-рішення та рішення ГУ ДФС у Київській області до Державної фіскальної служби України № 204 від 23.09.2015, у якому позивач просила вищестоящий орган скасувати відповідні рішення.
Державною фіскальною службою України було розглянуто вищевказану скаргу та прийнято рішення № 4226/15/99-99.10-01-02-25, яким податкове повідомлення-рішення Володарського відділення Тетіївської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № 53415 від 22.02.2015 та рішення ГУ ДФС у Київській області № 302/14/10-36-10-01-04 від 04.08.2015 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, Володарським відділення Тетіївською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було прийнято податкову вимогу від 21.10.2015 № 29569-10, якою позивача було проінформовано про наявність податкового боргу з орендної плати у сумі 6 784, 10 грн.
Не погодившись з прийняттям вищевказаного повідомлення-рішення та податкової вимоги, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, з проводу чого суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-IIІ право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом(ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ Податкового кодексу України.
Пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.
Згідно з п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України).
Пунктом 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
Відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік (п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України).
Отже, проаналізувавши вищевказані положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що сторони договору мають право щодо самостійного визначення розміру орендної плати за користування відповідною земельною ділянкою. Разом з тим, законодавцем у відповідності до п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України встановлені верхня та нижня межі річної суми відповідних орендних платежів, що є обов'язковими для врахування сторонами під час визначення розміру орендної плати та, яка, відповідально, є підставою для перегляду встановленої сторонами орендної плати.
При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Так, зокрема, такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 02.12.2014 (справа № 21-274а14), від 14.04.2015 (справа № 21-165а15) та від 14.07.2015 (справа № 826/5560/14).
Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже, вказане свідчить про те, що розмір орендної плати не може бути нижчим за 3% від нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки.
У зв'язку з цим, суд вважає за доцільне зазначити про, що контролюючим органом під час визнання річної суми орендної плати було безпідставно враховано найвищий показник у розмірі 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки у даному випадку, враховуючи відсутність угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині збільшення розміру орендної плати, слід керуватися імперативною нормою, закріпленою в п. 288.5 ст. 288 ПК України, та визначати розмір орендної плати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Також, суд звертає увагу на те, що під час визначення розміру орендної плати, слід враховувати відповідний індекс інфляції.
Так, зокрема, з довідки Державного земельного агентства земельних ресурсів України «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель» від 14.01.2015 № 6-28-0.22-215/2-15 вбачається, що станом на 01.01.2015 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель становить 1, 249.
За таких обставин, враховуючи те, що розмір річної орендної плати не може бути меншим, ніж 3 % нормативної грошової оцінки, суд дійшов висновку про те, що сума орендної плати, яка підлягає сплаті позивачем, становить 4 610, 39 грн. (123 042, 18 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 3 х 1,249 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель)/ 100).
При цьому, судом встановлено, що у 2015 році позивачем було частково здійснено оплату орендної плати на загальну суму 1 408, 92 грн., що підтверджується квитанціями за № 71/з9 від 19.12.2014 на суму 704, 46 грн. та № 71/з3 від 15.06.2015 на суму 704, 46 грн.
Отже, враховуючи часткову оплату позивачем орендних платежів, сума орендної плати за земельну ділянку за 2015 рік, яку необхідно сплатити позивачу, становить 3 201, 47 грн. (4 610, 39 грн. - 1 408, 92 грн.).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було невірно визначено у податковому повідомленні-рішенні № 534-15 від 22.06.2015 суми орендної плати, яку необхідно сплатити позивачу за користування відповідною земельною ділянкою у 2015 році. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахування позивачу орендної плати за землю у сумі 10 629, 70 грн. ( 13 831, 17 грн. - 3 201, 47 грн.).
Щодо тверджень позивача про те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є скасованим у повному обсязі, у зв'язку із задоволенням Головним управлінням Державної фіскальної служби Київської області скарги ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення № 534-15 від 22.06.2015, оскільки вказаним органом не було дотримано строк надсилання позивачу рішення про продовження строку розгляду вказаної скарги, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 56.8 ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Положеннями п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Як зазначено вище, позивачем було подано до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області скаргу вих. 202 від 06.07.2015.
Судом було встановлено, що Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, розглянувши вказану скаргу позивача, прийняло рішення про продовження строку розгляду скарги від 04.08.2015 № 1302/14/10-36-01-04.
При цьому, суд звертає увагу на те, що у змісті вказаного рішення безпосередньо зазначено про те, що відповідна скарга ОСОБА_1 була отримана контролюючим органом 15.07.2015 за вх. № 47736/14/10-36.
Отже, враховуючи положення п.п. 568-56.9 ст. 56 Податкового кодекс України та наявні матеріали справи 20-денний строк на прийняття рішення про продовження строку розгляду скарги позивача і на повідомлення ОСОБА_1 про прийняття вказаного рішення, починає свій перебіг з 16.07.2015, тобто з наступного дня, після прийняття ГУ ДФС у Київській області скарги позивача. В свою чергу, останнім днем вказаного строку на прийняття і надсилання позивачу рішення про продовження строку розгляду скарги є 04.08.2015.
Судом встановлено, що відповідне рішення вищестоящого контролюючого органу про продовження строку розгляду скарги позивача було прийнято 04.08.2015 і в цей же день воно було направлено на адресу ОСОБА_1, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення № 0315116797195. Зі змісту вказаного повідомлення вбачається, що відповідна поштова кореспонденція була особисто прийнята відповідачем 11.08.2015, що підтверджується відміткою про вручення.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про те, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області було дотримано встановлений чинним законодавством строк на прийняття рішення про продовження строку розгляду скарги позивача та на його повідомлення про це. У зв'язку з цим, суд не приймає до уваги позицію позивача про те, що вказана скарга є задоволеною, а оспорюване податкове повідомлення-рішення є скасованим, оскільки такі твердження позивача не відповідають фактичним обставинам справи.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкової вимоги № 29569-10 від 21.10.2015, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України).
Як зазначено вище, у зв'язку з неповною сплатою позивачем річної суми орендної плати, яка була визначена відповідачем у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні, ОСОБА_1 була надіслана податкова вимога, у якій зазначено суму податкового боргу у розмірі 6 784, 10 грн.
Враховуючи те, що прийняття оспорюваної податкової вимоги зумовлене неповним виконанням позивачем зобов'язань щодо сплати відповідної суми платежів, яка визначена у податковому повідомленні-рішенні № 534-15 від 22.06.2015, яке як встановлено судом вище, є протиправним в частині нарахування позивачу грошовою суми у розмірі 10 629, 70 грн. та те, що внаслідок часткового сплати позивачем орендної плати, сума заборгованості становить 3 201, 47 грн., суд дійшов висновку про те, що відповідачем у оспорюваній вимозі було невірно визначено суму податкового боргу.
За таких обставин оспорювана податкова вимога є протиправною та підлягає скасуванню в частині нарахування позивачу податкового боргу у сумі 3 582, 63 грн. (6 784, 10 грн.- 3 201, 47 грн.).
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до ч 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем за заявлені вимоги майнового характеру було сплачено судовий збір в розмірі 551, 20 грн.
Разом з тим, положеннями ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що сума судового збору, який підлягає до сплати за заявлену фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Отже, сума судового збору за заявлені позовні вимоги становить 487, 20 грн., що свідчить про те, що позивачем було надмірно сплачено судовий збір у сумі 64 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У зв'язку з цим, суд звертає увагу позивача на те, що надмірно сплачена сума судового збору у розмірі 64, 00 грн. може бути повернута лише за наявності поданого ним відповідного клопотання.
Враховуючи те, що позивачем заявлені позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 20 615, 27 грн., сума судового збору за заявлення яких становить 487, 20 грн., у той час як судом задоволено позовні вимоги, щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 534-15 від 22.06.2015 у сумі 10 629, 70 грн. та щодо визнання протиправним та скасування податкової вимоги № 29569-10 від 21.10.2015 у сумі 3 582, 63 грн., що загалом становить 14 212, 33 грн., сума судового збору за заявлення яких становить 335, 88 грн., суд дійшов висновку про те, що вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача з Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Володарського відділення Тетіївської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 534-15 від 22.06.2015 в частині визначення податкового зобов'язання з орендної плати у сумі 10 629 (десять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 70 грн.
3.Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Володарського відділення Тетіївської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 29569-10 від 21.10.2015 в частині повідомлення про наявність боргу у сумі 3 582 (три тисячі п'ятсот вісімдесят дві) грн. 63 коп.
4. В іншій частині в позові відмовити.
5.Стягнути на користь ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 335 (триста тридцять п'ять) грн. 88 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Цвіткова, будинок 22, ідентифікаційний код 39468744).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Дудін С.О.