про повернення позовної заяви
15 січня 2016 року 810/120/16
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови,
До ОСОБА_2 окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови.
Відповідно до пунктів 4, 6 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
З огляду на приписи вказаної правової норми, розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про те, що даний позов не підсудний ОСОБА_2 окружному адміністративному суду, з таких підстав.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного адміністративного спору є скасування постанови від 20.08.2015 ВП № 46357828 про закінчення виконавчого провадження, яку було прийнято головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Разом з цим, судом встановлено, що оскаржуваною постановою державний виконавець закінчив виконавче провадження ВП № 46357828 з примусового виконання виконавчого листа № 815/7954/12 виданого 25.12.2013 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області про зобов'язання Міністерства оборони України прийняти у місячний строк після надходження документів на їх підставі рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, враховуючи зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
При цьому, Пленумом Вищого адміністративного суду України в постанові від 21.05.2012 № 5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» зазначено, що суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
У вказаній Постанові Пленумом Вищого адміністративного суду України також зазначено, що до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
Визначаючи предметну та територіальну підсудність справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, судам необхідно враховувати, що за приписами пункту 5 частини першої статті 18, частини шостої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.
Справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконавчих документів, виданих цими судами в інших справах, крім передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають розгляду місцевими загальними судами як адміністративними судами, які видали виконавчий лист, у разі звернення сторін виконавчого провадження.
Враховуючи, що оскаржувана постанова державного виконавця прийнята у зв'язку з виконанням виконавчого листа виданого місцевим загальним судом як адміністративним судом, суд дійшов висновку, що даний адміністративний спір підлягає вирішенню Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області та не підсудна ОСОБА_2 окружному адміністративному суду.
Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 6 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України він не позбавлений права повторного звернення з даним адміністративним позовом до адміністративного суду, а саме: Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтею 18, пунктом 6 частини 3 статті 108, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови - повернути позивачу.
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_2 окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною третьою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду перої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня.
Суддя ОСОБА_3