Провадження № 22ц/790/38/15 Головуючий 1 інст. - Діденко С.А.
Справа № 640/17892/14-ц
Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.
15 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Черкасова В.В.
суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В,
за участю секретаря - Лашаковій Д.І.
заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» (в особі Відділення №1 філії ПУМБ у м.Харкові) про визнання кредитного договору недійсним за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 18 лютого 2015 року, -
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Перший Український ОСОБА_2» (в особі Відділення №1 філії ПУМБ у м.Харкові) про визнання кредитного договору недійсним.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що 14 серпня 2007 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір про надання кредиту на суму 32 000 доларів США зі сплатою 12,5% річних, строком до 14 серпня 2022 року. Вважає вказаний кредитний договір недійсним, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства, в ньому фактично не було досягнуто згоди з усіх істотних умов, не узгоджено розмір абсолютного подорожчання кредиту за весь термін кредитування та реальна процентна ставка; відповідачем не виконано вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні кредитного договору, що свідчить про його недійсність.
Тому, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір №5601655 від 14 серпня 2007 року, укладений між ним та Публічним акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_2», що є правонаступником ЗАТ «Перший Український ОСОБА_2», та зобов'язати відповідача повернути йому грошові кошти в сумі 48 139,19 грн.
У судовому засіданні представник ПАТ «Перший Український ОСОБА_2» позов не визнав, посилався на те, що до підписання кредитного договору Банком було надано повну інформацію про умови та сукупну вартість кредиту, що позивач засвідчив своїм підписом в Додатку №2 до Кредитного договору від 14 серпня 2007 року; посилання позивача про свідоме введення його в оману щодо умов кредитування є безпідставним.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 18 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних умов у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що при укладенні кредитного договору йому не надано було інформації про умови та сукупну вартість кредиту, ОСОБА_2 ввів його в оману задля отримання прибутку. Крім того, вказує, що у Додатку №2 до кредитного договору підпис, вчинений ним, не схожий з його підписом.
За клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 19 травня 2015 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному Центру при ГУМВС України в Харківській області. На вирішення експертизи поставлено питання: «Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у графі «підпис» напроти прізвища ОСОБА_1 та у графі «особистий підпис», які містяться у Додатку №2 до кредитного договору від 14 серпня 2007 року» - ОСОБА_1, або іншою особою?
Науково-дослідним експертно-криміналістичним Центром при ГУМВС України в Харківській області від 13 липня 2015 року надіслано до суду повідомлення про неможливість проведення експертизи через відсутність вільних зразків підпису ОСОБА_1.
Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 08 вересня 2015 року повторно призначено у справі судову почеркознавчу експертизу.
03 грудня 2015 року Науково-дослідним експертно-криміналістичним Центром при ГУМВС України в Харківській області знову надіслано до суду повідомлення про неможливість проведення експертизи через відсутність вільних зразків підпису ОСОБА_1 в різноманітних за характером документах: заявах, наказах, квитанціях, деклараціях, щоденниках та інших документах за період 2007 року не менш ніж 20 документів.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання кредитного договору недійсним з урахуванням того, що за змістом анкети-заяви на отримання кредиту позивач ознайомлений з усіма формами кредитування, його умовами, тарифами банку та іншими умовами договору.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зокрема, згідно частин 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що на підставі анкети-заяви на отримання споживчого кредиту 14 серпня 2007 року між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_2» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит на суму 32 000 доларів США зі сплатою 12,5% річних, строком до 14 серпня 2022 року (а.с.6, 65).
Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Постановою Верховного Суду України у справі №6-16цс15 від 11.03.2015р. встановлено, що згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Таким чином, підписавши анкету-заяву на отримання споживчого кредиту ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що він ознайомленням з наявними формами кредитування, умовами отримання та користування кредитом, тарифами банку і проінформований про переваги та недоліки запропонованих схем кредитування.
Відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; г) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; є) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Згідно до п.2.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління НБУ N 168 від 10.05.2007р., банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: а) найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу; б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту; г) інші умови, передбачені законодавством.
Відповідно до п. 3.8 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10.05.2007р. №168 у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач.
Дослідивши документи, які позивач підписав під час укладення кредитного договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зі сторони ПАТ «ПУМБ» було виконано всі вимоги законодавства, зазначені у ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а також у п.2.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Позивачем не доведено порушень зі сторони відповідача п.п 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління НБУ N 168 від 10.05.2007р., які нібито мали місце при укладенні кредитного договору.
Це підтверджується копією кредитного договору із додатками, а також анкетою-заявою, які заповнював позивач для отримання кредиту, та загальними умовами кредитування. Дані документи були підписані позивачем, і містять всі відомості, передбачені п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Що стосується посилання позивача на порушення банком п. 3.8. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, щодо не попередження його про ризики валютних коливань, то відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК України, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.
Спірний кредитний договір укладений із додержанням вимог, передбачених ст. 203 ЦК України, і представником позивача не доведено невідповідність окремих пунктів кредитного договору ч.5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», тому підстави для визнання недійсними п.2.1, 2.2, 2.11 - відсутні
Згідно до ч.1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, підписуючи заяву-анкету, кредитний договір, позивач погодився із їх умовами.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач не надав жодного доказу в пітвердження своїх тверджень викладених, як у позовній заяві так і у клопотаннях до суду про призначення експертизи на підтримання своїх вимог.
Крім того в ході судового засідання апеляційної інстанції підтвердив, що додаткових матеріалівдля призначення експертизи не має, оплату за її проведення не проводив, а також те що має заборгованість по наданому кредиту перед Банком, звертався із письмовою заявою до нього про розтрочку виплати заборгованності та відкликання поданого позову Банком щодо стягнення заборгованності.
Укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, позивач свідомо брав на себе ризики на випадок подальшої зміни валютного курсу.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що позивач, відповідно до вимог ст..60 ЦПК України, не надав доказів на підтвердження своїх вимог.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального в процесуального права і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Харкова від 18 лютого 2015 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий - В.В. Черкасов
Судді: В.В. Бобровський
ОСОБА_4