м. Вінниця
19 січня 2016 р. Справа № 802/4181/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вільчинського О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Череватої А.Ю.,
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Янушкевича А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3
до: Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2014 № 005473101.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначає, що 02.10.2014 Вінницькою ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання на підставі акта перевірки від 05.09.2014.
Прощену суму боргу, як зазначає позивач, Вінницька ОДПІ розцінює як дохід - додаткове благо, і нарахувала податок на неї у розмірі 202344,10 грн. та штраф у розмірі 50586,03 грн.
Позивач не погоджується з вказаними податковим повідомленням-рішенням, актом перевірки, зазначаючи, що відповідачем не було враховано, в грудні 2012 року банком анульовано частину боргу на суму 149081,55 доларів США, що складало 1191608,83 грн. по курсу НБУ, з яких 1139587, 67 грн. відсотки за кредитом.
Анульовані відсотки за кредитом, на думку ОСОБА_3, не є доходом-додатковим благом, оскільки, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню.
Відтак, позивач вважає податкове повідомлення-рішення відповідача 02.10.2014 № 005473101 протиправним та просить його скасувати.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та пояснення надані в судовому засіданні, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. При цьому, визнав, що анульована суму заборгованості в розмірі 52021,16 грн. по тілу кредиту підлягає оподаткуванню, а відтак підлягає сплаті 8843,60 грн. податку на доходи фізичних осіб.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, в яких вказав, що встановлені перевіркою порушення податкового законодавства в дійсності мали місце, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши адміністративну справу, суд установив такі фактичні обставини.
У період з 26.08.2014 по 01.09.2014 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою ОСОБА_3
За результатами перевірки складений акт від 05.09.2014 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_3, податковий номер НОМЕР_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013" (далі - акт перевірки).
Згідно з п. 1.12 акта перевірки платник податків - фізична особа ОСОБА_3 у 2013 році мав взаємовідносини з ПАТ "КБ "НАДРА", від якого отримав дохід як додаткове благо, що включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу, внаслідок анулювання (прощення) боргу відповідно до Додаткової угоди №1 від 02.12.2013 до договору №13/02/2008/840-ЖК/73 від 13.02.2008 в сумі 1191.61 тис. грн. У пункті 2.1.5. акту зазначено: перевіркою повноти сплати суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником самостійно, встановлено, що на порушення п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України платником податків - фізичною особою ОСОБА_3 не визначено та не сплачено суми податку на доходи фізичних осіб.
На підставі висновків, викладених в акті, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.10.2014 №0054731701, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 252930,13 грн., з яких 202344,10 грн. - сума за основним платежем та 50586,03 грн. - штрафні санкції.
Зазначене податкове повідомлення-рішення є предметом оскарження в даній адміністративній справі.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд, виходив з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - Кодекс, ПК України).
Згідно з п. 162.1 ст. 162 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Відповідно до п. 163.1 ст.163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
За змістом п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2 .164.1 ст.164 ПК України).
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст.164 ПК України.
В силу абз. "д" п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
З аналізу зазначених вище норм ПК України можна зробити висновок, що обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов:
- отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням;
- надіслання платнику податку повідомлення про анулювання (прощеного) боргу;
- включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду;
- відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.
Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; г) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів: є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
За змістом пп. 14.1.56 п. 14.1 ст.14 ПК України доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
В свою чергу, в силу пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).
Згідно з п. 3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1020 від 24 грудня 2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 46/18784 від 13 січня 2011 року, у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.
Таким чином, визначальною ознакою доходу платника податку як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.
Однак, суд установив, що відповідно до додаткового договору про внесення змін та доповнень №1 від 02.12.2013 до кредитного договору №№13/02/2008/840-ЖК/73 від 13,02,2008, укладеного між ПАТ "КБ "НАДРА" та ОСОБА_3, банк здійснив анулювання (прощення) боргу ОСОБА_3, в розмірі 149081,55 доларів США, що за офіційним курсом долара США до української гривні, встановленого НБУ станом на день укладання цього додаткового договору становить 1 191608,83 грн., з яких 142573?21 доларів США (1 139587,67 грн.) - відсотки за користування кредитом.
Оскільки відсотки за користування кредитом (1139587,67 грн.), нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. "д" п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, та не були фактично отримані позивачем у жодній із передбачених форм, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства у цій частині не узгоджується з нормами чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вєстберга таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів в обґрунтування висновків контролюючого органу в частині нарахування податку на доходи на суму відсотків за користування кредитом (1139587,67 грн.), що анульовані за його рішенням.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.10.2014 № 0054731701 підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 193500,50 грн. основного платежу та 48375,13 грн. штрафних санкцій.
Таким чином, суд задовольняє адміністративний позов частково.
Питання про розподіл судових витрат у справі суд вирішує відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України (з урахуванням положень ч. 1 ст. 94 КАС України), якою передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер, а позов підлягає частковому задоволенню, на користь позивача необхідно стягнути відповідну частину документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, пропорційну частині задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, а саме судовий збір у розмірі 2418,76 грн.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області від 02.10.2014 № 0054731701 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 193500,50 грн. основного платежу та 48375,13 грн. штрафних санкцій.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_1) сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 2418 (дві тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 76 (сімдесят шість) коп. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович