Провадження № 22ц/790/1102/16 Головуючий 1 інст. - Онупко М.Ю.
Справа № 641/2435/15-ц
Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.
20 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Черкасова В.В.
суддів - Івах А.П., Пономаренко Ю.А.,
за участю секретаря - Лашаковій Д.І.
заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 11 серпня 2015 року, -
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.
В обгрунтування позовної заяви ОСОБА_1 вказувала, що 30 квітня 2014 року між нею та відповідачем був укладений договір позики, за яким ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 400 000 грн. зі строком повернення до 01 липня 2014 року. На забезпечення виконання зобов'язання між сторонами укладено також договір застави корпоративних прав Фірми «Політех-2» ЛТД ТОВ, а саме частку у Статутному капіталі Фірми «Політех-2» ЛТД ТОВ у розмірі 17,65%, яка належить позичальнику на підставі Статуту товариства. Зобов'язання за договором позики відповідачем не виконані.
Тому, ОСОБА_1 просила суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором позики від 30 квітня 2014 року звернути стягнення на предмет застави корпоративних прав, а саме частку у Статутному капіталі Фірми «Політех-2» ЛТД ТОВ у розмірі 17,65%, яка належить відповідачеві на підставі Статуту товариства, шляхом визнання права власності на таку частку у Статутному капіталі Фірми «Політех-2» ЛТД ТОВ у розмірі 17,65% за нею.
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 11 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 30 квітня 2014 року звернуто стягнення на 17,65% частки у Статутному капіталі Фірми «Політех-2» ЛТД ТОВ, що належить відповідачеві шляхом визнання права власності на 17,65% частки у Статутному капіталі Фірми «Політех-2» ЛТД ТОВ за ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки судовий збір у розмірі 750 грн.
В апеляційній скарзі особа, що не брала участь у справі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ставить питання про скасування заочного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити, судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що оскаржуваним рішенням зачіпаються права та законні інтереси заявника, оскільки саме в його інтересах Дзержинським районним судом м.Харкова ухвалою від 23 липня 2014 року накладено арешт на цю частку стягнутого капіталу ТОВ «Політех-2» у розмірі 17,65% належну на той момент боржнику ОСОБА_2 Ухвала про забезпечення позову виконана шляхом звернення до виконання до органу державної виконавчої служби, за наслідком чого у межах суми боргу встановлено публічне обтяження щодо розпорядження рухомим майном, до якого належить також і частки у статутних капіталах господарських товариств. Судом першої інстанції не враховано наявності постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, якою встановлена преюдиція неможливості відчуження відповідної частки до моменту припинення їх арешту. Таким чином, перехід права власності на 17,65% частки у Статутному капіталі Фірми «Політех-2» ЛТД ТОВ до ОСОБА_1 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки діє ухвала про арешт спірного виду майна; обтяження ОСОБА_3 має вищий пріоритет над обтяженням ОСОБА_1
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Виходячи зі змісту положень даної статті, особи, які не брали участі у розгляді справи але звертаються з апеляційною скаргою, оскільки вважають, що суд вирішив питання про їх права та обв'язки, повинні довести, а апеляційний суд повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати до суду апеляційної інстанції всі наявні в них докази на підтвердження порушення їх прав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язання за договором позики належним чином не виконав, тому є всі підстави для задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення.
Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 30 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за умовами якого останній отримав грошові кошти в сумі 400 000 грн. зі строком повернення до 01 липня 2014 року (а.с.5).
На забезпечення виконання зобов'язання між сторонами укладено також договір застави корпоративних прав Фірми «Політех-2» ЛТД ТОВ, а саме частку у Статутному капіталі Фірми «Політех-2» ЛТД ТОВ у розмірі 17,65%, яка належить позичальнику на підставі Статуту товариства (а.с.8), згоду на що надано загальними зборами учасників товариства (а.с.15).
Застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України та стаття 1 Закону України "Про заставу").
Матеріали справи свідчать, що зобов'язання за договором позики відповідач не виконав в строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
10 липня 2014 року ОСОБА_2 отримав письмове повідомлення про порушення забезпечених заставою зобов'язань, де попереджено боржника про перевід в судовому порядку права власності на предмет застави на ім'я позикодавця (а.с.13).
На підставі статті 586 Цивільного кодексу України, при невиконанні зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги у повному обсязі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, матеріали справи містять відомості про те, що на заставне майно, частку у Статутному капіталі Фірми «Політех-2» ЛТД ТОВ у розмірі 17,65%, встановлено публічне обтяження, що не було враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення.
Встановлено, що ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 23 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою накладено арешт в тому числі і на частку у Статутному капіталі Фірми «Політех-2» ЛТД ТОВ у розмірі 17,65% (а.с.95).
Постановою державного виконавця від 23 липня 2014 року накладено арешт на майно відповідача, в тому числі і на заставне майно (а.с.96).
Відповідно до ст.14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», раніше зареєстроване обтяження має вищий пріоритет для задоволення вимог за рахунок реалізації предмета обтяження перед іншими кредиторами з нижчим пріоритетом.
У відповідності до ст. 23, 25 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. Обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Відповідно до ч.1 ст. 41 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу з дня набрання ним законної сили. Публічне обтяження також припиняється внаслідок реалізації прав, що випливають із змісту публічного обтяження.
Таким чином, суд першої інстанції з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не врахувавши інші обтяження на заставне майно боржника.
Доводи апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.
За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303 304, п.2ч.1ст.307, ст.309, 313,314,316,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити.
Заочне рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 11 серпня 2015 року - скасувати.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий - В.В. Черкасов
Судді: А.П. Івах
Ю.А. Пономаренко