Провадження № 22ц/790/855/16 Головуючий 1 інст. - Кузіна Н.П.
Справа № 613/1124/15-ц
Категорія : житлові Доповідач - Черкасов В.В.
15 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Черкасова В.В.
суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В,
за участю секретаря - Лашаковій Д.І.
заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Богодухівський районний сектор Державної міграційної служби України у Харківській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2015 року, -
У серпні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: Богодухівський районний сектор Державної міграційної служби України у Харківській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обгрунтування позовних вимог позивачі вказували, що їм на праві спільної часткової власності належить будинок АДРЕСА_1. Відповідачка прописана у вказаному будинку з початку 1990 років, проте у 1995 році ОСОБА_4 переїхала мешкати у смт Краснокутськ Харківської області, де і проживає до цього часу. Будучи прописаною у їх домоволодінні відповідачка не оплачує комунальних послуг, утримувати житло не допомагає, участі у спільному побуті не приймає та відсутня за місцем прописки вже тривалий час. Перешкод для проживання у будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 не чинилося, вона не проживає у ньому з власної ініціативи.
Тому, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили суд визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1. Судові витрати стягнути з відповідачки на їх користь.
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2015 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1. Стягнуто з відповідачки на користь позивачів судові витрати в розмірі по 81,20 грн. кожному.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що фактично житловий будинок АДРЕСА_1 розділений на два окремих житлових приміщення, 2/5 частин якого належало ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, матері її батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року та його рідної сестри ОСОБА_1. На момент смерті бабусі ОСОБА_5, в належній їй частині будинку постійно проживали та були зареєстровані її батьки. Після смерті ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_3 року, яка є її матір'ю , вона фактично прийняла спадщину на частину будинку, бо була зареєстрована в ньому на момент смерті батьків. Суд першої інстанції не врахував вказаних обставин та протиправно прийшов до висновку про визнання її такою, що втратила право користування спірним будинком.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що права позивачів, як співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 підлягають захисту шляхом визнання відповідачки такою, що втратила право користування вказаним будинком з урахуванням того, що остання не проживає у домоволодіння з 1995 року та порушує права позивачів як власників.
Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1. 2/5 частини вказаного житлового будинку належить ОСОБА_1, 3/10 частин - належать ОСОБА_2, 3/10 частин - ОСОБА_3 (а.с.13-22).
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно довідки Богодухівського районного сектору Державної міграційної служби України у Харківській області від 27 червня 2015 року, ОСОБА_4 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24).
Керуючим справами виконавчого комітету Богодухівської міської ради ОСОБА_1 надана довідка від 28 травня 2015 року із зазначенням того, що у домоволодінні АДРЕСА_1 ОСОБА_4 не проживає більше 20 років (а.с.23).
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Разом з тим, Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло, як одного з природних і невід'ємних прав людини. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Відповідно до ст. 9 ч. 4 ЖК УРСР ніхто не може бут виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим примушенням інакше, як з підстав і в порядку передбачених законом.
Так, сторонами не заперечується факт не проживання відповідачки за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Матеріалами справи підтверджено, що житловий будинку АДРЕСА_1 у 2/5 частинах належить ОСОБА_1 з 17 червня 2015 року на праві власності, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом Богодуїівської державної нотаріальної контори, як спадкоємиці ОСОБА_8. померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
При цьому ОСОБА_1 звернулася до суду 12.08.2015 року з вимогами про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1..
Між тим, у пред"явленому позові ОСОБА_1 не посилалася на те, що після набуття права власності на 2/5 частини спірного будинку в порядку спадкування за законом і з моменту виникнення у неї такого права пройшло понад один рік відсутності у будинку ОСОБА_4, як члена її сім"ї, а тому норма ст. 405 ЦК України, як правова підстава заявленого ОСОБА_9 позову для визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, до спірних правовідносин не може бути застосована в якості належного способу захисту права ОСОБА_1, як нового власника частини будинку в порядку спадкування за законом.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1, оскільки не враховано наявності спадкової справи, де спадкодавцем є ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що є матір'ю відповідачки, яка фактично прийняла спадщину після смерті матері, бо була зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 на момент смерті своїх батьків.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.
За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст.., 303 304, п.4ч.1ст.307, ст.309, 313,314,316,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2015 року - скасувати.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Богодухівський районний сектор Державної міграційної служби України у Харківській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий - В.В. Черкасов
Судді: В.В. Бобровський
В.В. Кокоша