Справа №293/1615/15-а
21 січня 2016 року смт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої-судді Слободенюк Н.Є.
при секретарі Троценко І.М.
з участю представника відповідача Букати О.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду в Черняхівському районі Житомирської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
В обгрунтування заявленого позову позивачка посилається на те, що вона працює на посаді заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі та перебуває з 03.02.2012 року на обліку як отримувач пенсії по інвалідності третьої групи загального захворювання, призначеної за нормами ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 01.04.2015 року їй було зупинено виплату пенсії, яка була призначена за нормами ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по третій групі інвалідності з 03.02.2012 року довічно. Зупинення виплати призначеної їй пенсії проведено у відповідності до ЗУ « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ (далі закон № 213-У111). Вважає, що оскільки пенсія їй призначена до прийняття закону № 213-У111, з 01.06.15 відсутні будь-які правові підстави для припинення виплати пенсії, оскільки скасовані " спеціальні пенсії", просила суд визнати протиправною бездіяльність УПФ України в Черняхівському районі, починаючи з 01.06.15 щодо відмови їй у
відновленні виплати пенсії по інвалідності та зобов'язати відповідача - УПФ України в Черняхівському районі Житомирської області відновити з 01.06.2015 року виплату їй пенсії по третій групі інвалідності, призначеної відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», подати звіт про виконання постанови.
В судове засідання позивачка ОСОБА_3 не з'явилась, від неї надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, заявлений позов підтримала, просила його задовольнити.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Буката О.В., яка діє на підставі довіреності від 18.01.2016 року, в судовому засідання заявлений позов не визнала. Зазначила, що з 1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-УІІІ від 02.03.2015 р., яким, зокрема, встановлюється особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам. Незалежно від факту роботи і посади, на якій працюють пенсіонери, призначена пенсія (незалежно від її виду та Закону, згідно з яким призначена) виплачується в повному обсязі лише інвалідам І і II груп, інвалідам війни III групи та учасникам бойових дій, особам, на яких поширюється дію пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , та особам, на яких поширюється дія пункту 3 Прикінцевих положень Закону . Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Тому вважає, що призначена ОСОБА_3 пенсія по третій групі інвалідності не виплачувалась правомірно, і в управління були відсутні будь-які підстави для її відновлення, оскільки даний закон не скасований , а тому підлягає виконанню. Крім того, зазначила, що відповідачка працює на посаді державного службовця, тому до неї повинен бути застосований даний закон № 213-У111, виплата пенсії припинена тимчасово з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року у зв'язку із скрутним фінансовим положенням держави, що відповідно до рішень Конституційного Суду України та рішень Європейського Суду дає право державі регулювати соціальні виплати. За таких підстав та з врахуванням поданих заперечень, просила суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі , в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
У відповідності до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 працює на посаді заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі. ОСОБА_3 з 03.02.2012 року перебуває на обліку в управлінні як отримувач пенсії по інвалідності третьої групи загального захворювання, призначеної за нормами ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак з квітня місяця 2015 року виплата пенсії по інвалідності ОСОБА_3 припинилась у зв'язку із змінами внесеними до ст. 47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VІІІ від 02.03.2015 р. З набранням чинності даним законом з 01.04.2015 року ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам, а саме: тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року особам, на яких поширюється дія цього закону , у період роботи на посадах які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України ,"Про статус народного депутата України" "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.
Відповідно до ст.ст. 22,58 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а також закон не має зворотної дії в часі.
Оскільки позивачка вже набула право на пенсію, призначену за нормами ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то це право не може бути у неї відібране при внесенні змін до вищевказаного закону. Таким чином Закон України від 02.03.2015 року №213- VІІІ « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» порушує вимоги ст. 22 Конституції України, та з врахуванням положень ст. 58 Конституції України може бути застосований лише до пенсій, які призначені після прийняття зазначеного Закону.
Крім того, починаючи з 01.06.2015 року всі «спеціальні» пенсії» скасовані відповідно до прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року №213-VІІІ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що по суті скасовує вимогу цього Закону в частині зупинення виплати пенсії тим державним службовцям, які працюють на посадах, що дають право на отримання «спеціальних пенсій».
Загальною декларацією прав людини 1948 року закріплено, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для загального розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави. Міжнародний пакт про економічні , соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (п.1 ст.2). Крім того Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі Ейрі проти Ірландії також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Кйартан Асмудсон проти Ісландії від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень
При цьому, відповідач, посилаючись у своїх запереченнях на рішення Європейського суду з прав людини, та Конституційного суду від 26.12.11 №20-рп/2011, як на можливу підставу відмови позивачу у позові, не звернув уваги на те, що в зазначених рішеннях мова йде про зменшення, а не про скасування соціальних виплат, яке може бути проведене лише у зв'язку з скрутним фінансовим становищем держави та з додержанням принципу пропорційності та з гарантуванням кожного на достатній життєвий рівень. Жодних доказів того, що державою Україна не виконані зобов'язання по соціальному захисту населення в результаті скрутного фінансового становища в матеріалах справи немає.
Навпаки, в 2015 році при регулюванні державою соціальних виплат мало місце підвищення соціальних стандартів (мінімального розміру заробітної плати, пенсії, а також понад 80(вісімдесят) видів соціальної допомоги, компенсацій, різноманітних виплат і стипендій), пенсії за січень 2016 року нараховані та виплачені пенсіонерам наперед , в грудні 2015 року, що зовсім не свідчить про скрутне фінансове становище держави. З огляду на це, суд приходить до висновку , що є несправедливим підняття соціальних стандартів щодо одних громадян при цьому знижуючи , або позбавляючи права на фінансову підримку від держави інших громадян. Крім того закон № 213-У111 не проводить розмежування між високооплачуваними державними службовцями, та тими державними службовцями, які отримують мінімальну пенсію та заробітну плату, тобто порушує принцип пропорційності та гарантування кожному достатнього життєвого рівня.
А тому суд приходить до висновку , що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України які є нормами прямої дії, мають найвищу юридичну силу, де чітко встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, закон не має зворотної дії в часі та вимоги позивача про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області неправомірними та відновлення виплати пенсії задовольняє Разом з тим, враховуючи, що виплату пенсії позивачці припинено з 01.04.2015 року, з метою повного захисту її прав, суд, відповідно до ст. 11 ч.2 КАС України виходить за межі позовних вимог, визнає протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області щодо відмови ОСОБА_3 у відновленні виплати пенсії та зобов'язує відповідача відновити позивачці виплати пенсії по третій групі інвалідності з 01.04.2015 року .
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача, понесені ним та документально підтверджені судові витрати (а.с.1) у вигляді судового збору в сумі 487,20 грн.
На підставі норм законодавства, наведених в мотивувальній частині постанови, керуючись ст.ст.2, 11, 71, 94, 158, 161-163, 186 КАС України,-
Позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду в Черняхівському районі Житомирської області про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області щодо відмови ОСОБА_3 у відновленні виплати пенсії по третій групі інвалідності з 01.04.2015 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області відновити з 01.04.2015 року виплату пенсії по третій групі інвалідності, призначеної 03.02.2012 року відповідно до ЗУ «Про Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов"язати управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області протягом місяця з дня набрання постановою законної сили подати суду звіт про виконання постанови.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 487,20 грн.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 10-ти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: /підпис/ Н.Є. Слободенюк
копія:вірно
суддя: