13 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
судді-доповідачаГриціва М.І.,
суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., -
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 жовтня 2015 року у справі за її позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 жовтня 2015 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року про часткове задоволення позову.
Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_4 звернулась до Верховного Суду України із заявою про його перегляд, у якій вона тільки позначила, що заява подається з підстави неоднакового застосування одних й тих самих норм матеріального права. Але щодо суті вимог, то вся аргументація заяви стосується необґрунтованості судового рішення та неправильного застосування судом норм процесуального права, передбачених статтями 211, 213 пунктом 4 частини п'ятої статті 214 КАС.
На підтвердження неоднаковості у правозастосуванні посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду від 20 січня 2015 року (справа № К/800/2282/15).
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.
Підстави для подання заяви про перегляд судових рішень, вимоги до неї та порядок її подання встановлені статтями 237, 239-2391 КАС.
За правилами пункту 2 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.
Із тексту оскарженого рішення випливає, що суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 214 КАС, оскільки касаційна скарга була подана на судове рішення - постанову Одеського апеляційного адміністративного суду касаційної інстанції від 27 серпня 2015 року, щодо якого цей суд ухвалою від 23 вересня 2015 року раніше прийняв рішення про відмову у відкритті касаційного провадження. Наявність такої ухвали унеможливлює повторне касаційне оскарження того самого рішення суду попередньої інстанції.
У рішеннях, наданих для порівняння, як видно з їх змісту, не існувало причин для відмови у відкритті касаційного провадження, принаймні таких, що зазначені в оскарженій ухвалі.
У розумінні положень пункту 2 частини першої статті 237, пункту 3 частини другої статті 239 КАС такі обставини вказують на те, що заява не містить підстав, необхідних для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
З огляду на викладене, керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах України Верховного Суду України,
ухвалила:
Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 жовтня 2015 року.
Суддя-доповідач М.І. Гриців
Судді: О.Ф. Волков
О.В. Кривенда