ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 січня 2016 року № 826/13490/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України»
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2015 р. № 0003382205,
Державне підприємство «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2015 р. № 0003382205.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 15.06.2015 р. № 3116/26-58-22-05/24249750 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 р. № 0003382205, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду у розмірі 272 563,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки господарські операції позивача не підтверджуються первинними документами.
Відповідно до ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 23.09.2015 року, за згодою сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про наступне.
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «УПП УЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Торг-Інвест», ЗТП «МАГ» за період січень 2015 року.
Перевіркою встановлено порушення ДП «УПП УЗ» по взаємовідносинам з ТОВ «Торг-Інвест»:
1) п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2015 року у сумі 272 563,00 грн.
За результатами перевірки складено акт від 15.06.2015 р. № 3116/26-58-22-05/24249750 та винесено податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 р. № 0003382205, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 272 563,00 грн.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.
Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Державне підприємство «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України» (надалі - ДП «УПП УЗ») зареєстровано Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік у ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві. Основним видом діяльності є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю.
Між ДП «УПП УЗ» (покупець) та ТОВ «Торг-Інвест» (постачальник) укладено договір поставки № ЦУПП-04/0011/14 від 04.07.2014 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити покупцеві товар, зазначений у Специфікації до договору, а покупець - прийняти та оплатити товар, а саме: шпали дерев'яні І тип, ДСТУ ГОСТ 78-2009 - 28000,00 шт., шпали дерев'яні ІІ тип, ДСТУ ГОСТ 89-2009 - 12 000,00 шт.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає умовам державних стандартів, які діють на Україні, ДСТУ ГОСТ 78-2009, що підтверджується сертифікатом відповідності на товар вказаний у п. 1.2 на кольоровому бланку Держспоживстандарту, належним чином завірені копії документів, що підтверджують радіаційну якість, копії карантинного сертифікату, що надається на кожну партію товару та паспорт якості товару.
Гарантійний термін зберігання товару, що поставляється, встановлюється у відповідності до ДСТУ ГОСТ 78-2009 (п. 2.2 договору).
Товар, що поставляється підлягає обов'язковому сортуванню, маркуванню відповідно до вимог стандарту (п. 2.3).
Вхідний контроль товару проводиться кінцевим вантажоодержувачем згідно із вимогами ГОСТ 24297-87 (п. 2.7).
Згідно із п.п. 4.1, 4.2 договору розрахунки проводяться шляхом: остаточного фінансового взаєморозрахунку сторонами, після підписання загального акту звірки, який складається та підписується сторонами після поставки за цінами відповідно до специфікації до цього договору.
До рахунка-фактури постачальника додаються: видаткова накладна, з обов'язковим зазначенням номера заявки; податкова накладна; акт приймання-передачі, підписаний згідно умов даного договору; паспорт якості виробника товару; копія карантинного сертифікату на кожну партію товару; копії документів радіаційного контролю.
Відвантажувальні та платіжні документи на кожну партію товару, що поставляється, повинні надаватися покупцю по факсу на протязі двох робочих днів з моменту відвантаження та оригінали на протязі 7 днів з моменту відвантаження товару, але не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем в якому відбувалося відвантаження товару.
Відповідно до п. 5.3 договору постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування або автомобільним транспортом на умовах СРТ, пункт призначення - склад Новомосковський ШПЗ, відповідно до вимог ІНКОТЕРМС (редакція 2000 року).
Приймання товару по кількості та якості проводиться комісійно при її вивантажені з транспортного засобу на складі вантажоодержувача на підставі: двостороннього акту приймання-передачі товару по кількості та якості при поставці на Новомосковський шпалопросочувальний завод, за участю уповноважених представників постачальника та вантажоодержувача, який підтверджує факт отримання покупцем товару; відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.65 р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству» та Інструкції № П-7 від 25.04.66 р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затверджених Держарбітражем з наступними змінами та доповненнями. Присутність представників обох сторін при прийомі-передачі та сортуванні товару обов'язкова (п. 5.4 договору).
На виконання вказаного вище договору позивачем надано суду специфікації № 1, № 2, № 3 та графік поставки до договору № ЦУПП-04/0011/14 від 04.07.2014 р., а також укладені сторонами додаткові угоди № ЦУПП-04/0011/14/НУ від 04.07.2014 р., № 1 від 07.07.2014 р., № 2 від 29.08.2014 р., № 3 від 30.12.2014 р.
На виконання договору ТОВ «Торг-Інвест» виписано накладну № 29/01/1-НШД від 29.01.2015 р., акт 1Т/І від 29.01.2015 р., акт приймання-передачі № 29/01/1-НШД від 29.01.2015 р., податкову накладну від 29.01.2015 р. № 1.
Між ДП «УПП УЗ» (покупець) та ТОВ «Торг Інвест» (постачальник) укладено договір поставки № ЦУПП-04/0018/14 від 04.07.2014 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації до договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар, а саме: брус дерев'яний під стрілочні переводи не просочений, ДСТУ ГОСТ 8816:2009 у кількості 1 838 куб.м.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає умовам державних стандартів, які діють на Україні ДСТУ ГОСТ 8816:2009, що підтверджується сертифікатом відповідності на товар вказаний у п. 1.2 на кольоровому бланку Держспоживстандарту, належним чином завірені копії документів, що підтверджують радіаційну якість, копії карантинного сертифікату, що надається на кожну партію товару та паспорт якості товару.
Пунктом 2.6 договору передбачено, що постачальник надає покупцю копію сертифікату на систему управління якості ISO 9001-2000 виробника (при наявності).
Пункти 2.2, 2.3, 2.7, 4.1, 4.2, 5.3 є аналогічними договору № ЦУПП-04/0011/14 від 04.07.2014 р.
Відповідно до п. 5.4 договору приймання товару по кількості і якості проводиться при її вивантаженні з транспортного засобу на складі вантажоодержувача на підставі: двостороннього акту приймання-передачі товару по кількості та якості при поставці на Новомосковський шпалопросочувальний завод, за участю уповноважених представників постачальника та вантажоодержувача, який підтверджує факт отримання покупцем товару; трьохстороннього акту приймання-передачі товару по кількості та якості при поставці на ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» за участю уповноважених представників постачальника, покупця та вантажоодержувача, який підтверджує факт отримання покупцем товару та відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.65 р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству» та Інструкції № П-7 від 25.04.66 р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затверджених Держарбітражем з наступними змінами та доповненнями. Присутність представників обох сторін при прийомі-передачі та сортуванні товару обов'язкова.
На підтвердження виконання вимог вищевказаного договору позивачем надано суду специфікації № 1, № 2, № 3. Також сторонами підписано додаткові угоди № 4ЦУПП-04/0018/14/НУ від 04.07.2014 р., № 1 від 09.07.2014 р., № 2 від 29.08.2014 р., № 3 від 30.12.2014 р. та узгоджено графік поставки.
ТОВ «Торг - Інвест» виписано накладну № 29/01/2-НБП від 29.01.2015 р. та підписано акт 1-Т/І-п/бр приймання-передачі від 29.01.2015 р., акт приймання-передачі № 29/01/2-НБП від 29.01.2015 р., податкову накладну від 29.01.2015 р. № 2.
Крім того в матеріалах справи містяться приймально-здавальні акти на відпуск деревини, банківські виписки та платіжні доручення про здійснення позивачем оплат на користь ТОВ «Торг-Інвест» за поставлену продукцію; оголошення про результати проведення процедури закупівлі та повідомлення про акцепт відкритих торгів із зазначенням переможців торгів (предмети закупівлі: брус дерев'яний не просочений провідний та мостовий; шпали дерев'яні не просочені), що містяться на Офіційному загальнодержавному веб-порталі «Державні закупівлі», оскільки договори поставки від 04.07.2014 № ЦУПП-04/0011/14 та № ЦУПП-04/0018/14 з ТОВ «Торг-Інвест» укладено за результатами процедур закупівель-відкриті торги.
Згідно письмових пояснень позивача вбачається, що протоколи оцінки у останнього відсутні на підставі протоколу обшуку від 23.07.2015р.
Також позивачем надано суду сертифікати відповідності, технічні паспорти, радіаційні сертифікати, паспорти радіаційної якості, карантинні сертифікати, висновки фітосанітарної експертизи на шпали та бруси дерев'яні не просочені власника ТОВ «Торг-Інвест».
Неможливість надання документів на підтвердження перевезення (транспортування) товару позивач обґрунтовує тим, що відповідно до умов СРТ правил Інкотермс 2000 відсутні зобов'язання покупця стосовно перевезення, у зв'язку із чим, останні не були отримані від постачальника.
Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на відсутність у позивача таких первинних документів, які б підтверджувати придбання товару, зокрема, сертифікатів відповідності, документів, що підтверджують радіаційну якість, паспорту якості виробника товару, товарно-транспортних документів, загального акту звірки, довіреностей на отримання товару тощо, а також на підставі аналізу податкової звітності контрагента позивача ТОВ «Торг-Інвест» та контрагентів в іншому ланцюгу постачання.
Проаналізувавши первинну документацію позивача, суд дійшов висновку, що вона складена у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативно-правових актів.
Водночас, надаючи оцінку доводам відповідача, викладеним у запереченнях на позовну заяву, суд зазначає про формальний підхід фіскального органу до господарських операцій позивача з його контрагентом, зокрема до складення первинних документів, що не спростовує їх реальність.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Торг-Інвест» за період січень 2015 р. здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Відповідачем не спростовано того факту, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Торг-Інвест» не було зареєстровано як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не було зареєстровано як платника податку на додану вартість.
При цьому, в акті перевірки від 15.06.2015 р. № 3116/26-58-22-05/24249750 відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ТОВ «Торг-Інвест» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.
Викладене свідчить, що позивач придбані у ТОВ «Торг-Інвест» товари, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.
Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Торг-Інвест», що не заперечується податковим органом, сторони під час підписання податкових накладних мали статус платників податку на додану вартість.
Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для зменшення розміру від'ємного значення сум податкового кредиту позивачеві. На переконання суду, своїм рішенням відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.
Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Торг-Інвест» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Торг-Інвест», а тому вважає, що формування ДП «УПП УЗ» від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за період січень 2015 р. у сумі 272 563,00 грн. є правомірним.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У даній адміністративній справі ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС м. Києва, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки.
За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 р. № 0003382205 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.06.2015 р. № 0003382205.
3. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» за рахунок асигнувань ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук