ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
21 січня 2016 року № 826/17447/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Нагорянський С.І. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом
Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ЕНЕРГО"
про
стягнення заборгованості
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ЕНЕРГО" про стягнення на користь Державного бюджету України адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2014 році в сумі 1835606,32 грн. та пені у сумі 222108,80 грн., разом - 2057715,13 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік відповідач вказав, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2014 році становила 904 особи, відповідно до 4% нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 36 осіб з інвалідністю, однак відповідачем було працевлаштовано лише 32 осіб. Тобто, відповідач не виконав свого обов'язку щодо працевлаштування інвалідів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.
Позивач в адміністративному позові просив розглядати справу без його участі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що товариство вжило всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць, у відповідності до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Закону України «Про зайнятість населення».
Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
26 жовтня 2015 року суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, у зв'язку з неявкою сторони позивача в судове засідання.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду та вирішення справи, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ЕНЕРГО" (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 57, код ЄДРПОУ 34225325) перебуває на обліку в Донецькому обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
У лютому 2015 року ТОВ "ДТЕК ЕНЕРГО" подало до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2014 рік по формі 10-ПІ.
Згідно зазначеного звіту, середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2014 році становила 904 осіб, відповідно до 4-х відсоткового нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 36 осіб з інвалідністю, однак відповідачем було працевлаштовано лише 32 осіб.
Оскільки відповідачем не виконано 4-х відсоткового нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів, позивач прийшов до висновку про наявність підстав щодо сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Крім того, в судовому засіданні було з'ясовано, що при нормативі 36 робочих місць, на підприємстві відповідача було створено 44 робочих місця для працевлаштування інвалідів, про що відмічено в додаткових поясненнях до заперечень від 05 листопада 2015 року.
Оскільки відповідачем не виконано 4-х відсоткового нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів, позивач прийшов до висновку про наявність підстав щодо сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, гарантії їм рівних з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII від 21 березня 1991 року.
Згідно ст. 18 Закону № 875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 19 Закону № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Тобто, на законодавчому рівні закріплено обов'язок підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно звіту № 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік протягом спірного періоду відповідач, враховуючи чисельність штатних працівників, зобов'язаний був створити 36 робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2014 року ТОВ "ДТЕК ЕНЕРГО" щомісячно подавало до Донецького міського центру зайнятості Звіти про наявність вакансій форми 3-ПН із зазначенням вакантних місць призначених для працевлаштування інвалідів.
Разом з тим, необхідна кількість інвалідів до товариства не зверталась, що унеможливило виконання 4-% нормативу працевлаштування інвалідів.
Згідно листа Донецького міського центру зайнятості від 24 лютого 2015 року №02/192, ТОВ "ДТЕК ЕНЕРГО" протягом 2014 року приймало участь у постійно діючих ярмарках вакансій.
Крім того, ТОВ "ДТЕК ЕНЕРГО" зверталось до директора Донецького міського центру зайнятості з листами № 12-01/273 від 16 січня 2014 року, №12-01/625 від 28 січня 2014 року, №12-01/1190 від 18 лютого 2014 року, №12-01/841 від 04 лютого 2014 року, №12-01/1672 від 06 березня 2014 року, №12-01/2103 від 21 березня 2014 року, №12-01/2715 від 10 квітня 2014 року, №12-01/3078 від 23 квітня 2014 року, №12-01/3597 від 15 травня 2014 року, № 30/05 від 30 травня 2014 року, №12/4043 від 11 червня 2014 року, №23/07 від 23 липня 2014 року, №27/08 від 27 серпня 2014 року, №03/09 від 03 вересня 2014 року, №06/10 від 06 жовтня 2014 року, №04/14 від 04 листопада 2014 року, в яких просило направляти громадян, які є інвалідами та які відповідно до рекомендацій МСЕК можуть працювати згідно кількості вказаній у формі 3-ПН для працевлаштування.
Згідно ефірної довідки № 21 від 16 січня 2015 року наданої відповідачем суду та долученої до матеріалів справи, в ефірі телеканалу "ДОНБАС" в період з січня по грудень 2014 року було розміщено оголошення про запрошення інвалідів на роботу до ТОВ "ДТЕК ЕНЕРГО".
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем було вжито необхідних заходів, передбачених чинним законодавством щодо недопущення правопорушення у сфері господарювання та спрямованих на виконання обов'язку щодо створення робочого місця для працевлаштування інваліда.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Тобто, вирішуючи питання наявності підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій, слід встановити в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення для застосування відповідного виду юридичної відповідальності.
В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач виконав обов'язок щодо здійснення заходів зі створення робочого місця для інваліда, покладений на нього законодавством.
Враховуючи відсутність у діях відповідача складу правопорушення, а також у зв'язку з тим, що відповідачем створено всі умови робочого місця та виконано вимоги законодавства, що регулює основи соціальної захищеності інвалідів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.
В силу ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем в свою чергу надано докази інформування протягом 2014 року центру зайнятості щодо створення робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів, та доказів вжиття інших необхідних заходів, передбачених чинним законодавством
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.І. Нагорянський